Постанова

від 22.03.2012 по справі 2а-1172/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2012 року 09:43 № 2а-1172/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.02.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛІС Сістемс» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛІС Сістемс»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0009582309 від 03.11.2011 р., відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 81058 грн. за основним платежем та 105327 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000592309 від 24.01.2012 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 516784 грн. за основним платежем та на 129196 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000602309 від 24.01.2012 р., відповідно до якого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2231496 грн. (декларація від 02.08.2011 р. -2 кв. 2011 р.).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірні відносини виникли за результатами перевірки відносин позивача з ТОВ «Туріон», у якого позивач придбав комп'ютерне обладнання. Зокрема, як зазначає позивач, доводи ДПІ у цьому контексті ґрунтуються на тому, що згідно листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що на виконання доручення прокуратури по кримінальній справі проведено заходи, в результаті яких встановлено, що зазначений контрагент отримував від позивача кошти за надання послуг та придбані ТМЦ. При відпрацюванні зазначеного контрагента встановлено, що ОСОБА_2, який значиться директором та засновником, не має відношення до здійснення діяльності цього підприємства.

У той же час, як зазначає у позові позивач, реальність та фактичне здійснення спірних операцій підтверджується сукупністю відповідних первинних та платіжних документів, а також податковими накладними. Як зазначає позивач, ДПІ не ставиться під сумнів використання придбаного позивачем комп'ютерного обладнання у господарській діяльності позивача. Директор контрагента до цього часу рахується в ЄДР керівником підприємства, не має обмежень у здійсненні повноважень та ці відомості в силу закону є достовірними. Контрагент на час вчинення спірних операцій був зареєстрований платником ПДВ, а отже, як підсумовує позивач, валові витрати та податковий кредит сформовано відповідно до вимог податкового законодавства, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень не має.

Ухвалою суду від 10.02.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.03.2012 р. на 11-00 год. Дана ухвала суду отримана ДПІ 20.02.2012 р.

Згідно із зазначеною ухвалою від ДПІ було витребувано: ( 1 ) заперечення проти позову (за наявності) та всі матеріали, що були або мали бути взяті ДПІ до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень; ( 2 ) в контексті доводів, викладених ДПІ в акті перевірки - матеріали кримінальної справи № 50-5696, порушеної, як зазначено в акті перевірки, за фактами створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою покриття незаконної діяльності ТОВ «Туріон»; (3) пояснення/протокол допиту в якості свідка директора ТОВ «Туріон»ОСОБА_2 щодо його відношення до діяльності підприємства, про які йдеться в акті перевірки. При цьому, судом звернуто увагу обох сторін , що відповідно до ч. 2 ст. 114 КАС України у разі несвоєчасного надання витребуваних судом доказів та пояснень (без поважних причин), зазначені докази (пояснення) судом не приймаються та справу може бути вирішено на підставі наявних доказів відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України.

Проте, у судове засідання 06.03.2012 р. представник ДПІ не з'явився, поважних причин неявки не повідомив, що за загальним правилом (ч. 4 ст. 128 КАС України) зумовлює можливість розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У той же час, з метою надання ДПІ можливості реалізації свого права на участь у судовому засіданні та надання доказів і пояснень в обґрунтування оскаржуваних рішень, розгляд справи було відкладено на 22.03.2012 р. про що ДПІ повідомлено шляхом направлення повістки.

Однак, у судове засідання 22.03.2012 р. представник ДПІ повторно не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судові засідання та витребуваних судом матеріалів не надав.

Враховуючи наведене, керуючись приписами ч. 4 ст. 128, ч. 6 ст. 71 КАС України, беручи до уваги у т.ч. неявку ДПІ у судове засідання 06.03.2012 та строки розгляду справи, розгляд справи 22.03.2012 р. не відкладався та справу розглянуто та спір вирішено на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «УЛІС Сістемс»(код з ЄДР 20049451; адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18/А (фактична адреса: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 27); зареєстроване у статусі юридичної особи 25.04.1994 р., є платником ПДВ у т.ч. у спірний період) за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 року, про що складено акт перевірки № 1369/23-9/20049451(далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено (п.3.1.2.), що за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року має місце завищення скоригованих валових витрат на 2583920 грн., у т.ч. в 3 кварталі 2010 року на 1685210 грн., в 4 кв. 2010 р. -на 104315 грн., в 1 кв. 2011 р. -на 794395 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Туріон»(код з ЄДР 36469625; адреса: м. Київ, вул. Оранжерейна, 3), а саме позивач придбавав у цього підприємства комп'ютерне обладнання. При цьому, власне договори не укладалися, а оформлення спірних операцій здійснювалось на підставі накладних, податкових накладних, рахунків. Особою, що виписувала рахунки є ОСОБА_2, який підписував також накладні. Загальна суму вчинених операцій 3100703,78 грн. у т.ч. ПДВ -516783,96 грн.

У податковому обліку, як зазначено в Акті перевірки, вищезгадані операції відображено шляхом: врахування у складі валових витрат на загальну суму 2583920 грн., у т.ч. - в 3 кв. 2010 р. на суму 1685210 грн., в 4 кв. 2010 р. -на суму 104315 грн., в 1 кв. 2011 р. -на суму 794395 грн., а також врахування у складі податкового кредиту з ПДВ на суму 516783,96 грн., у т.ч. за червень 2010 р. на суму 495921 грн., за серпень 2010 р. на 20863 грн.

Надалі ДПІ в Акті перевірки зазначає, що засновник і директором ТОВ «Туріон»є ОСОБА_2 Згідно листа від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.02.2011 р. № 962/7/26-1013, який не додано до матеріалів справи, встановлено, що на виконання доручення Прокуратури м. Києва № 06/1-5696-10 по кримінальній справі № 50-5696, порушеної за фактом службового підроблення, створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків, співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено заходи, в результаті чого встановлено, що в ході здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Туріон»отримувало на свій поточний рахунок кошти від ТОВ «УЛІС Сістемс»за надання послуг та придбані ТМЦ, тобто по суті в Акті перевірки йдеться про підтвердження виконання спірних операцій. Надалі в Акті перевірки буквально зазначено наступне - «При відпрацюванні ТОВ «Туріон»було встановлено, що громадянин ОСОБА_2, який значиться директором і засновником підприємства, відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності цього суб'єкта господарювання, про що складено протокол допиту гр. ОСОБА_2 в якості свідка.». З наведеного в Акті перевірки не вбачається, чи має відношення ця особа до діяльності контрагента, чи не має .

Таким чином, як зазначає в Акті перевірки ДПІ, операції з продажу ТОВ «Туріон», та придбання товарів ТОВ «УЛІС Сістемс», відображені у податковій звітності підприємств, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту . Враховуючи наведене, як вважає ДПІ, документи з продажу на адресу покупця ТОВ «УЛІС Сістемс»не могли правомірно виписуватись, а дії вчинені невстановленими особами не спричиняють реального настання правових наслідків. Надалі, з посиланням ч. 1 ст. 207 ГК України, ст. 215, 203, 228 ЦК України зазначає, що позивачем укладено правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, і т.і., а отже є нікчемним.

Виходячи з наведеного встановлено, що позивачем порушено п. 5.1., п/п. 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та відповідно завищено валові витрати на зазначені вище суми.

Підсумовуючи, податковий орган в акті перевірки зазначає, що таким чином перевіркою встановлено завищення задекларованих товариством показників у рядку 06.6. декларації за 2 кв. 2011 р. «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року)»на загальну суму 2583920 грн. в результаті порушення, викладеного в підрозділі 1 та 5 п. 3.1.2. акту перевірки (наведені вище обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Туріон»).

У взаємозв'язку з наведеним у п. 4.1.4. Акту перевірки (Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток) ДПІ зазначає, що за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р. ТОВ «УЛІС Сістемс»задекларовано збитки станом на 30.06.2011 р. у розмірі 2231496 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток ТОВ «УЛІС Сістемс»за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р. встановлено: (1) заниження податку на прибуток за 3 квартал 2010 р. -на 421303 грн. (застосовуються лише фінансові санкції у зв'язку з тим, що в цілому за 2010 рік збитки, які перекривають суму донарахованого оподатковуваного прибутку за три квартали 2010 р.); (2) за 2 квартал 2011 р. -на 81058 грн.; (3) завищення від'ємного значення оподаткування податком на прибуток за 2010 р. на 1789525 грн., за 2 квартал 2011 р. на 2231496 грн.

Відносно ПДВ, в Акті перевірки ДПІ зазначає (п. 3.2.2., стор. 21 акту), що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на 516784 грн., у т.ч. за червень 2010 р. -495921 грн., за серпень 2010 р. на 20863 грн. З посилання на п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ зазначає, що до складу податкового кредиту включено суми ПДВ, не підтверджені відповідними податковими накладними.

В контексті висновків відносно формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, Акт перевірки не містить інших доводів та обґрунтувань щодо порушення позивачем податкового законодавства. При цьому, на стор. 23 Акту перевірки ДПІ визначено перелік податкових накладних за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, що свідчить про наявність під час перевірки та їх дослідження ДПІ під час перевірки.

У п. 3.2.3. Акту перевірки (Висновок) зазначено, що під час перевірки встановлено заниження податку всього на 516784 грн., у т.ч. ПДВ -за червень 2010 р. на суму 495921 грн., за вересень 2010 року на 20863 грн. (за рахунок завищення від'ємного значення за серпень 2010 року).

Таким чином, висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на встановленні при відпрацюванні ТОВ «Туріон»обставин (стор. 9) щодо відношення ОСОБА_2 (в акті не зазначено наявність відношення або відсутність відношення) до діяльності ТОВ «Туріон»та, відповідно, на юридичній значимості первинних документів та у зв'язку з цим наявності або відсутності підстав для формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, ДПІ прийнято спірні рішення.

У той же час, на підтвердження спірних операцій позивачем до матеріалів справи надано наступні документи, на підставі яких формувалися валові витрати та податковий кредит:

- податкова накладна від 01.06.2010 р. № 115 на суму 363938,88 грн. на суму 60656,48 грн. з номенклатурою поставки сервер -8 шт. Поставка оформлена накладною № 115 від 01.06.2010 р.

- податкова накладна від 01.06.2010 р. № 114 на суму 333569,28 грн. з ПДВ -55599,38 грн. з номенклатурою поставки персональні комп'ютери 39 шт., монітори -44 шт., клавіатури 47 шт., Dell Optical USB -39 шт., монітор -3 шт. Поставка оформлена накладною № 114 від 01.06.2010 р.

- податкова накладна від 01.06.2010 р. № 113 на суму 380993,34 грн. з ПДВ -63498,89 грн. з номенклатурою поставки сервер -7 шт. Поставка оформлена накладною № 113 від 01.06.2010 р.

- податкова накладна від 01.06.2010 р. № 112 на суму 272954,16 грн. з ПДВ -45492,36 грн. з номенклатурою поставки сервер -6 шт. Поставка оформлена накладною № 112 від 01.06.2010 р.

- податкова накладна від 08.06.2010 р. № 82 від 08.06.2010 р. на суму 17230,68 грн. у т.ч. ПДВ 2871,78 грн. з номенклатурою поставки -накопичувач на жорсткому диску -6 шт. Поставка оформлена накладною від 08.06.2010 р. № 82.

- податкова накладна від 15.06.2010 р. № 151 на суму 262476 грн. з ПДВ -43746 грн. з номенклатурою поставки: сервери 4 шт., модулі пам'яті 8 шт.; поставка оформлена накладною № 151 від 15.06.2010 р.

- податкова накладна від 14.06.2010 р. № 146 на суму 333535,98 грн. з ПДВ -55589,33 грн. з номенклатурою поставки: ноутбук -2 шт., сервери 6 шт. Поставка оформлена накладною № 146 від 14.06.2010 р.

- податкова накладна від 14.06.2010 р. № 145 на суму 320002,86 грн. з ПДВ -53333,81 грн. з номенклатурою поставки: ноутбук -23 шт., сервер -1 шт., ноутбук -1 шт. Поставка оформлена накладною № 145 від 14.06.2010 р.

- податкова накладна від 14.06.2010 р. № 144 на суму 271136,28 грн. з ПДВ -45189,38 грн., з номенклатурою поставок -сервери, свіч, консоль, модуль пам'яті, жорсткий диск, модуль управління, ноутбук, дисковий масив. Поставка оформлена накладною № 144 від 14.06.2010 р.

- податкова накладна від 14.06.2010 р. № 143 на суму 419661,24 грн. з ПДВ -69943,54 грн. з номенклатурою поставки сервери (7 штук), модулі пам'яті (12 штук). Поставка оформлена накладною від 14.06.2010 р.

- податкова накладна від 31.07.2010 р. № 9 на суму 125178,08 грн. з ПДВ -20863,01 грн. з номенклатурою поставки монітор, ноутбук -7 шт., клавіатура - 30 шт., жорсткий диск -17 шт. (проведена у податковому обліку у серпні 2010 року). Поставка оформлена накладною від 31.07.2010 р.

Оплата за даними операціями проведена відповідно до рахунків на зазначені дати у таких сумах: 30.08.2010 р. на суму 125178,08 грн., 24.06.2010 р. на суму 250000 грн., 01.07.2010 р. на суму 271136,28 грн., 01.07.2010 р. на суму 17230,68 грн., 06.07.2010 р. на суму 169661,24 грн., 06.07.2010 р. -120000 грн., 08.07.2010 р. -200002,86 грн., 14.07.2010 р. на суму 100000 грн., 20.07.2010 р. на суму 82954,16 грн., 22.07.2010 р. на суму 90000 грн., 29.07.2010р. - 380993,34 грн., 02.08.2010 р. -на суму 333535,98 грн., 06.08.2010 р. на суму 363938,88 грн., 09.08.2010 р. на суму 262476,00 грн., 13.08.2010 р. на суму 333596,28 грн.

Наведені документи містять повну ідентифікацію кожного виду товару.

В контексті проведення зазначених операцій позивачем надано оборотно-сальдову відомість щодо відображення в обліку операцій з ТОВ «Туріон», витяг з книги обліку придбання. Окрім того, позивачем надано виписки з рахунків кредиторів де відображено рух коштів та товарів з цим контрагентом за період з 01.06.2010 р. по 03.09.2010 р. та за період з 01.01.2009 р. та 29.02.2012 р. з яких, крім іншого, вбачається проведення повних розрахунків між позивачем та його контрагентом.

Окрім того, щодо подальшого використання придбаного обладнання, а також відносно сталих ділових відносин з питань здійснення аналогічної діяльності в інші періоди (відносно проведення яких в інші періоди Акт перевірки не містить заперечень), позивачем надано первинні документи, довіреності на отримання матеріальних цінностей та податкові накладні щодо подальшої реалізації комп'ютерного обладнання, операції щодо чого проведені з банківськими установами, ТОВ «Віннер Імпортс Україна, Лтд», ТОВ «Кримські інвестиції», ТОВ «Сімкорп Україна».

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Виходячи з підстав прийняття вищенаведеного рішення, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд, у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів сторін щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, зазначає, що в період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже , наведені вище норми законодавства визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів / податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту -якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Окрім того , в контексті документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, слід додати , що згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже , у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування валових витрат та податкового кредиту, слід додати , що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного, суд зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки.

В даному випадку , як зазначено вище, ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи не надала будь-яких доказів, у т.ч. визначених в акті перевірки, на підтвердження своїх доводів, покладених в основу оскаржуваних рішень.

Зокрема, з боку ДПІ не надано пояснень директора контрагента, протоколу його допиту, будь-яких матеріалів вищезгаданої кримінальної справи, вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності контрагента або позивача, а отже відповідачем не доведено обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення, а відтак і обґрунтованості оскаржуваних рішень.

При цьому, відносно пояснень контрагента, про наявність яких йдеться в акті перевірки, слід зазначити, що самі по собі ці пояснення/покази, які за Актом перевірки по суті є ключовим доказом ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, за відсутності, зокрема, висновків експертів у кримінальній справі або її проведеної ДПІ в порядку положень ст. 84 ПК України, відносно можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, наявність яких (висновків експертизи) вже під час перевірки зумовлюється наведеними в акті висновками відносно підписання первинних документів іншими особами ніж директор, не свідчать про нездійснення спірних операцій, не свідчать про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником. Наведені покази не є самостійною та достатньою підставою для невизнання юридичної значимості первинних документів, валових витрат та податкового кредиту. За відсутності зазначених експертних висновків, які по суті повинні були бути у ДПІ вже під час проведення перевірки, оскільки саме відносини стосовно підписання первинних документів неналежними на думку ДПІ особами покладені в основу висновків Акту перевірки, самі по собі ці покази не є підставою для відображення в Акті перевірці висновку про незаконність діяльності контрагента або підписання документів іншими (ніж керівник) особами, а отже наведені в акті перевірки доводи ДПІ з цього приводу не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними .

Як вбачається із Спеціального витягу з ЄДР від 22.03.2012 р., керівником контрагента позивача до цього часу є вищезгаданий гр. ОСОБА_2 відомості щодо чого є достовірними в силу Закону.

Згідно відомостей з ЄДР зазначена особа (керівник контрагента) діє без обмежень, що в сукупності також додатково вказує на те, що самі по собі наведені в акті перевірки відомості щодо показів цієї особи, не є належним та допустимим доказом не підписання первинних документів контрагента позивача цією особою, не є доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, не є доказом нездійснення позивачем спірних операцій та порушення ним податкового законодавства.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

У взаємозв'язку з цим слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача на що вказує аналіз операцій з придбання продукції та її подальшого використання (у т.ч. поза межами спірного періоду) позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, спростовували підписання первинних документів та податкових накладних уповноваженою особою та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи ДПІ не надано акту перевірки контрагента позивача, в якому б аналізувалась звітність контрагента, його фінансово-господарські можливості.

Під час розгляду справи відповідач не довів необхідної кількості працівників контрагента, яка повинна була бути наявна у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня.

Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Під час розгляду справи ДПІ не наведено непереборних обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів, які повинні були бути у неї ще під час перевірки.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України, яким би встановлювалась реєстрація контрагента позивача на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, зокрема недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено ДПІ, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податковий кредит, сформованими за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛІС Сістемс»(код з ЄДР 20049451; адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18/А (фактична адреса: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 27) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва: № 0009582309 від 03.11.2011 р., № 0000592309 від 24.01.2012 р., № 0000602309 від 24.01.2012 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 26.03.2012 р.