Постанова

від 30.03.2012 по справі 2а-2024/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2012 року № 2а-2024/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «НЕПТУН»

про стягнення податкової заборгованості .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача до державного бюджету заборгованість в сумі 14 051,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи законодавство про оподаткування, заборгував до бюджету 14 051,71 грн.

В ході судового розгляду справи позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну неналежного позивача – Державну податкову інспекцію у Козелецькому районі (код ЄДРПОУ 21399532) на належного –Козелецьку міжрайонну державну податкову інспекцію (код ЄДРПОУ 38049110), оскільки відповідно до Постанови КМ України від 21.09.2011№981 створено Козелецьку МДПІ шляхом злиття Державної податкової інспекції у Козелецькому районі з Державною податковою інспекцією у Бобровицькому районі. При цьому, Козелецька МДПІ є правонаступником ДПІ у Козелецькому районі. Також, позивачем було заявлено клопотання про можливість розгляду даної справи за відсутності їхнього представника та за наявними доказами у справі.

В судові засідання представник відповідача не прибув, поштова кореспонденція, яка скеровувалась судом за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій –01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 79, офіс 17 була повернута поштовим відділенням.

Зважаючи на викладене, враховуючи клопотання позивача та неявку відповідача у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ, адміністративна справа розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м.Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «НЕПТУН»(далі за текстом Відповідач) зареєстрований державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації у Чернігівській області 11 жовтня 2004 року та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва.

Відповідач є орендарем земельних ділянок за договором оренди від 11 жовтня 2010р. площею 6,900 га для рекреаційного призначення та знаходиться у м. Острі, Козелецького району по вул. Комунарів, 61.

Відповідно до облікової картки платника податків, у відповідача обліковується заборгованість з земельного податку з юридичних осіб в сумі 14 051,71 грн., яка виникла на підставі податкового розрахунку земельного податку на 2011р.

Дана сума податкового зобов'язання, визначеного відповідачем самостійно, починаючи з липня 2011 року по грудень 2011 року, що становить загальну суму 14052,71 грн., в добровільному порядку сплачена не була.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 03.07.1992р. № 2535 «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно частини 2 статті 14 названого Закону, платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суми податкових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб задекларовані - платником податку у податкових розрахунках земельного податку самостійно, а отже є узгодженими.

Відповідно до п. 1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважається податковим боргом.

Згідно статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин позивачем, відповідно пп. 59.3 ст.59 Податкового кодексу України, до відповідача було направлено податкову вимогу від 08.09.2011р. № 90 на суму 2341,66 грн., яка була отримана представником відповідача, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення..

Проте, сума заборгованості на день розгляду спору залишається несплаченою.

Беручи до уваги вищезазначені факти, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 –VI, податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1. ст.54 Кодексу, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Дані податкові зобов'язання з податку на додану вартість були узгоджені самостійно, оскільки згідно з п.56.11 ст. 56 Кодексу, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п.57.1. ст.57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Кодексу, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.5.41 ст.41 Кодексу, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу і виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з пп. 20.1.18. п.20.1 ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи, податкові вимоги були вручені відповідачу належним чином, що відповідає вимогам п. 6.4. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” порядку вручення боржнику податкових вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «НЕПТУН»(01054, м.Київ, вул. Олеся Гончара,79, офіс 17; код ЄДРПОУ 33181193) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 14 051 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят одна) грн. 71 коп. до Державного бюджету Козелецького району, банк отримувача ГУДКСУ в Чернігівській області, р/р 34120999700163, код 38020568, МФО 853592.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян