Постанова

від 23.03.2012 по справі 2а-19375/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2012 року № 2а-19375/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«Ніка-ГазВ» доДержавної інспекції з контролю за цінами в місті Києві проскасування рішення № 21 від 11.02.2010 та припису № 23 від 11.02.2010 На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.11р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.06.10р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.11р. по справі за позовом ТОВ "Ніка-Газ" до Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві про визнання нечинним та скасування рішення та припису, на скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 28.12.11р. справу прийнято до свого провадження суддею Смолієм І.В. та призначено до розгляду по суті.

В судові засідання 18.01.12р. та 07.02.12р. представник відповідача не зявився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, заперечень на позов чи пояснень по справі не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки -виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 07.02.12р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Газ»з питань дотримання державної дисципліни цін про реалізації природного газу і при наданні платних послуг, за наслідком якої складено акт перевірки № 023 від 04.02.2010р.

Проведеної перевіркою встановлено завищення позивачем граничної ціни на природний газ за період з 01.02.2009р. по 18.02.2009р. що призвело до необґрунтованого отримання виручки в розмірі 8 481 636,25грн.

У зв'язку із встановленням завищення позивачем граничної ціни на природний газ Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві винесено припис № 23 від 11.02.2010р. (далі - Припис) і рішення (далі - Рішення) про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 21 від 11.02.2010р.

Позивач не погоджується з висновками відповідача щодо завищення ним цін та відповідно винесеними приписом та рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено з наявної в матеріалах справи копії акту перевірки та пояснень учасників судового розгляду відповідачем зроблено висновки щодо завищення позивачем граничної ціни при укладенні договорів з ТОВ В«Укрбудсервіс 2008В» та ТОВ В«ПромсервісВ» .

З наявних матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ніка-ГазВ» уклало договори на поставку природного газу з ТОВ В«ПромсервісВ» (договір від 03.02.2009; далі - Договір - 1) та з ТОВ В«Укрбудсервіс 2008В» (договір від 01.01.2009; далі -Договір -2).

За наслідком виконання вказаних вище правочинів позивачем підписано з ТОВ В«Укрбудсервіс 2008В»акт прийому-передачі природного газу № Н-00000004 від 28.02.2009, та з ТОВ В«ПромсервісВ»№ Н-00000003 від 28.02.2009.

При цьому як вбачається з наведених вище матеріалів, позивачем по вказаним правочинам реалізовано природний газ по ціні без ПДВ: Договір 1 - 2 000,00грн. /1000куб.м. ; за Договором 2 - 1 899,25грн./1000куб.м., хоча як на це вказує відповідач гранична ціна розрахована у відповідності до чинного на час правовідносин законодавства, на природний газ у період 01-18 лютого 2009р. складала 1 382,40грн./1000куб.м. без ПДВ

У відповідності до положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) (затверджено Постановою КМ № 1819 від 13.12.2000) Держцінінспекція є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. У відповідності до пункту 4 вказаного положення Державна інспекція з контролю за цінами у межах своєї компетенції, зокрема, здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Статтею 238 Господарського кодексу України (№ 436-IV від 16.01.2003; далі -ГК) встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно положень статті 239 ГК органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як вилучення прибутку (доходу), адміністративно-господарський штраф, інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до статті 14 Закону "Про ціни і ціноутворення" (№507-XII від 03.12.1990) вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Враховуючи вказане вище, судом вбачається, що оскаржувані рішення і припис є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких здійснюється в порядку, встановленому, зокрема, частиною 2 статті 238 Господарського кодексу України.

Статтею 250 ГК визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Іншого порядку застосування адміністративно-господарських санкцій, ніж вказано вище, Держцінінспекцією законом не встановлено, а відповідачем не обґрунтовано.

Як встановлено судом вище, контролюючим органом встановлено допущення позивачем порушень питань дотримання державної дисципліни цін про реалізації природного газу в період з 01.02.09р. по 18.02.09р. при цьому штрафні санкції застосовано лише 11.02.10р.

Враховуючи наведений вище порядок та строк застосування адміністративно-господарських санкцій застосування таких у даному випадку можливо лише за період з 11.02.09р. по 18.02.09р., аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України 08.02.11р. по справі за № К/9991/29994/11 при розгляді касаційної скарги Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.10р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.11р. по даній справі.

Що ж стосовно висновків відповідача з приводу виручки отриманої позивачем у період з 11.02.09р. по 18.02.09р. як необґрунтовано нарахованої суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до положень статей 6-10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (№ 507-XII від 03.12.1990) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Враховуючи вказане вище, судом вбачається, що реалізація повноважень Національною комісією регулювання електроенергетики в порядку, встановленому частиною 2 статті 19 Конституції України та пункту 3 Постанови № 63, має юридичну силу з дня офіційного оприлюднення вказаної постанови, що не заперечується і підтримується представником відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 року № 36, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 року № 92, були внесені зміни до Постанови KM України № 1548 від 25.12.1996 року, згідно з якими НКРЕ України були надані повноваження з 01 січня 2009 року встановлювати граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Міністерством економіки.

При цьому, згідно з абзацом другим пункту 13 Положення про НКРЕ України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 135, рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Національною комісією регулювання електроенергетики України, постановами від 2009 року №№ 194, 195 були затверджено граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 календарний рік в розмірі 2020,25 гривень за 1000 кубічних метрів без урахування ПДВ.

Наведене свідчить що у період можливого застосування до позивача адміністративного-господарської санкції тобто з 11.02.09р. по 18.02.09р. граничні ціна встановлювались зазначеними вище постановами НКРЕ України, оскільки такі встановлювали граничні ціна на природний газ на весь календарний 2009 рік, тобто з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Такі висновки суду підтверджуються також Постановою Кабінету Міністрів України за №512 від 14.07.2010 p., якою внесено зміни до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 36, та встановлено, що розрахунки за природний газ, закуплений у період з 01.01.2009 р. по 19.02.2009 p., здійснюються відповідно до граничних рівнів цін, установлених станом на 19.02.2009 р.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до переконання щодо підставності позивних вимог, а тому такі підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та припису та відповідність їх принципам, передбаченим частиною 3 статі 2 КАС України.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 21 від 11.02.2010.

Скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про виконання законних вимог про усунення порушень державної дисципліни цін № 23 від 11.02.2010.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ніка-ГазВ» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний 119, код ЄДРПОУ 35645135) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.