Постанова

від 29.03.2012 по справі 2а-17991/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2012 року № 2а-17991/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСБ-Охорона" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2011р. №0001062305 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФСБ-Охорона» (надалі -Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (надалі -Відповідач) про скасування податкового повідомлення -рішення № 0001062305 від 25.11.2011 р

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки № 7554/23-5-35369297 від 16.11.2011 року в частині порушення Позивачем п. 198.2 ст. 198, п. 201.1 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі -Кодекс).

При цьому, позивач зазначає, що висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог Кодексу, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просить суд скасувати спірне податкове повідомлення -рішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСБ - Охорона» з огляду на те, що в ході перевірки було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ «Мон Шері»(код ЄДРПОУ 37395643), що має ознаки фіктивності. А отже, договірні господарській відносини між Позивачем та його контрагентом, на думку контролюючого органу є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а Позивач, в свою чергу, позбавлений права на формування податкового кредиту за цими операціями.

Справа розглянути в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСБ-Охорона»(код ЄДРПОУ 35369297) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мон Шері»(код за ЄДРПОУ 37395643).

За наслідками вказаної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки № 7554/23-5-35369297 від 16.11.2011 року (надалі -Акт перевірки).

Як вбачається з висновків Акту, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСБ-Охорона»п.198.2, ст. 198, п.201.1, п. 201.6 ст. 201 Кодексу, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість за травень місяць 2011 року на загальну суму 198 764 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва винесено спірне податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0001062305 від 25.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 198 765 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 198 764 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн.

З огляду на вказані обставини, з метою належного захисту порушеного права Позивач звернувся до суду з метою вирішення даного публічно-правового спору по суті.

Відповідно до ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Обґрунтовуючи свою правову позицію Відповідач зазначає, що згідно п. 198.1 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі:

здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Посилаючись на вказані норми Податкового кодексу України, Відповідач зазначає, що перевіркою не було встановлено придбання Позивачем товару для подальшого використання у межах власної господарської діяльності, а тому ТОВ «ФСБ-Охорона», у відповідності до ПКУ, не має права на податковий кредит.

В процесі розгляду справи встановлено, що у квітні 2011 року між Позивачем та ТОВ «Мон Шері»було укладено наступні Договори, а саме:

Договір № 0104 від 01.04.2011 року купівлі-продажу столових приборів і поставки корму для собак, за яким постачальник (ТОВ «Мон Шері») зобов'язується передати в погоджені строки другій стороні -Покупцеві (позивач) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму згідно умов даного Договору. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах постачальника до цього договору.

Договір № 0204 від 01.04.2011р. про надання послуг з перевезення вантажів, товарів, особового складу, інспектуванню об'єктів охорони, за яким Замовник (Позивач) доручає виконавцю (ТОВ «Мон Шері») виконувати послуги по перевезенню вантажів, товарів а також інспектуванню об'єктів охорони. За даним Договором Замовник своєчасно оплачує послуги Виконавцю, відповідно до фактично наданих послуг, згідно Актів прийому-передачі робіт, послуг.

По результатам вказаних Договорів ТОВ «Мон Шері»Позивачу було передано товар та надано послуги з перевезення вантажів, особового складу, інспектуванню об'єктів охорони, в підтвердження чого Позивачем надано наступні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що були підписані без зауважень та видаткові накладні:

Акт № 67-06 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011 року, згідно Договору № 0204 від 01.04.2011 р.;

Акт № 67-05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011 року, згідно Договору № 0204 від 01.04.2011 р.;

Видаткова накладна № РН 67-07 від 31.05.2011 р. згідно Договору № 0104 від 01.04.2011 р.;

Видаткова накладна № РН 67-04 від 31.05.2011 р. згідно Договору № 0104 від 01.04.2011 р.

За надані послуги і товари Позивачем було перераховано на поточний рахунок ТОВ «Мон Шері»грошові кошти у розмірі 1 192 581,40 грн., в тому числі ПДВ 198 763,57 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку за період з 08.07.2011р. по 08.08.2011р.

На виконання умов вищевказаних Договорів ТОВ «Мон Шері»на користь Позивача було виписано наступні податкові накладні:

№ 182 від 31.05.2011 р. на загальну суму 359 190,00 грн. в тому числі ПДВ -59 865,00 грн.;

№ 183 від 31.05.2011 р. на загальну суму 304 988,40 грн. в тому числі ПДВ -50 831,40 грн.;

№ 184 від 31.05.2011 р. на загальну суму 489 403,00 грн. в тому числі ПДВ -81 567,17 грн.;

№ 206 від 31.05.2011 р. на загальну суму 39 000,00 грн. в тому числі ПДВ -6 500,00 грн.

Відповідач, мотивуючи правомірність винесення оспорюваного податкового повідомлення -рішення посилається, зокрема, на те, що згідно податкової звітності, поданої Контрагентом Позивача до ДПІ у Святошинському районі м. Києва, директором ТОВ «Мон Шері» була ОСОБА_1.

В свою чергу, Відповідач зазначає, що в рамках проведеного контрольного заходу від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 09.08.2011 року № 1356, з якого вбачається, що підписи директора ТОВ «Мон Шері»в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року із додатком № 5 виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

При цьому, за результатами аналізу документів, які надані до перевірки та даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Святошинському районі м. Києва, встановлено відсутність виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, що дає змогу, на думку контролюючого органу, ставити під сумнів факт здійснення ТОВ «Мон Шері»господарської діяльності.

Отже, контролюючий орган, з посиланням на п. 2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» прийшов до висновку про те, що фінансово -господарська діяльність контрагента Позивача ТОВ «Мон Шері»здійснювалась поза межами правового поля, тому правочини останнього з контрагентами, в тому числі і Позивачем -є нікчемними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Суд не погоджується з позицією Відповідача щодо нікчемності всіх правочинів між Позивачем та ТОВ «Мон Шері»з огляду на наступне.

Так, згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю.

Посилаючись на нікчемність укладених між Позивачем та ТОВ «Мон Шері»договорів, Відповідач обґрунтовує це тим, що контрагент позивача має ознаки фіктивності з огляду на висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 09.08.2011 року № 1356.

Однак, зазначені посилання відповідача спростовуються наступним.

Так, Відповідач, визначаючи договір між Позивачем та контрагентом як нікчемну угоду, посилається на її укладення з метою ухиляння від сплати податків, а також, на думку відповідача, укладена угода не спрямована на настання реальних правових наслідків, суперечить актам законодавства України та не є вільним волевиявленням учасника правочину.

Щодо обставин, викладених податковим органом стосовно вчинення сторонами правочинів без наміру створення правових наслідків, судом Позивачу, з метою підтвердження власної правової позиції, було запропоновано надати докази використання результатів отриманих послуг та придбаних товарів, отриманих від ТОВ «Мон Шері», у власній господарській діяльності.

На пропозицію суду щодо надання відповідних додаткових доказів, Позивачем надано документи, що підтверджують використання отриманих послуг та придбаних товарів у ТОВ «Мон Шері»в рамках власної господарської діяльності, а саме: ряд первинних бухгалтерських документів, за якими Виконавцем є ТОВ «ФСБ-Охорона», а Замовниками: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві та Товариство з обмеженою відповідальністю «НКТС-ІНВЕСТ».

Позивач зазначає, що між ТОВ «ФСБ-Охорона» та Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві, було укладено Договір № 4 Д/2011/інші від 01.03.2011 року про надання послуг пов'язаних з організацією та роботою кінологічної служби Замовника (Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві).

Крім того, між Позивачем та ТОВ«НКТС-ІНВЕСТ»було укладено Договір № 1-11 від 14 червня 2011р. оренди ресторанного комплексу.

В подальшому, з метою забезпечення виконання зазначених вище договірних зобов'язань Позивача перед Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю «НКТС-ІНВЕСТ», ТОВ «ФСБ-Охорона»з ТОВ «Мон Шері»і були укладені Договір купівлі-продажу столових приборів і поставки корму для собак № 01.04.2011р. та Договір про надання послуг з перевезення вантажів, товарів, особового складу, інспектуванню об'єктів охорони № 0204 від 01.04.2011р. , які і є, на думку Відповідача, нікчемними.

Судом встановлено, що згідно наданих до матеріали справи завірених копій документів, товар та послуги, що поставлявся/надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ФСБ-Охорона»третім особам в рамках власної господарської діяльності, відповідає товару та видам послуг, отриманим Позивачем від ТОВ «Мон Шері».

Зворотнього, в порушення положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

З огляду на це, суд вважає за можливе прийти до висновку про помилковість тверджень контролюючого органу щодо відсутності наміру сторін на створення правових наслідків в рамках господарських взаємовідносинах Позивача та ТОВ «Мон Шері».

Крім того, суб'єкт владних повноважень, в даному випадку, обґрунтовуючи власну правову позицію щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту, посилався на Акт перевірки ТОВ «Мон Шер»від 14.09.2011р. № 269/23-50/37395643 Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за період 01.05.2011 по 31.05.2011р. Зі змісту вказаного Акту вбачається, що данні, наведені в деклараціях по ПДВ про обсяги продажу товарів (робіт, послуг), податкові зобов'язання, та, як наслідок -податковий кредит -не є дійсними.

З такими доводами Відповідача також не можна погодитись, враховуючи положення п. 110.1. ПКУ, яким встановлено, що виключно платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз вказаної правової норми Кодексу не дає змоги погодитись із твердженням відповідача стосовно настання фінансової відповідальності одного платника податків за порушення податкового законодавства, що допущені іншим платником.

Підсумовуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про хибність доводів відповідача щодо взаємозв'язку права позивача на податковий кредит та обов'язку його контрагента сплачувати податкові зобов'язання, адже виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з п.198.2. Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, як вже було зазначено вище, порушення, допущені одним платником податків під час відображення в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Щодо посилання Відповідача на порушення Позивачем положень п. 198.6 ПКУ, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає таке.

Так, пунктом. 198.6 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

З урахуванням сутності заперечень проти позову, Окружним адміністративним судом м. Києва було запропоновано податковому органу надати додаткові докази, які б у сукупності могли підтвердити намір посадових осіб контрагента позивача на ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

До того ж , суд витребував у Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва додаткові докази по справі стосовно декларування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мон Шері»податкових зобов'язань по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Позивачем за травень місяці 2011 року.

З наданих Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва документів вбачається, що контрагентом Позивача було подано податкові декларації по податку на додану вартість, за травень 2011 року. З додатку № 5 зазначених декларації вбачається, що ТОВ «Мон Шері»було задекларовано в повному обсязі суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість, зокрема, по взаємовідносинах з позивачем, а саме за травень 2011 року на суму на суму 198 763,57 грн.

За даними зворотнього боку облікової картки платника податку на додану вартість ТОВ «Мон Шері», станом на травень місяць 2011 року у останнього відсутня недоїмка по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Отже, суд приходить до висновку про те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем робіт податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості робіт разом із податком на додану вартість, за умови фактичності виконання договірних правовідносин є достатніми підставами для визнання, в даному випадку, правомірним формування Позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Мотивуючи висновок щодо неправомірності винесеного суб'єктом влади податкового повідомлення - рішення, Окружний адміністративний суд м. Києва також зазначає, що роботи, отримані Позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отриманими внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів та послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень Позивача, та не заперечувалось Відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між Позивачем та ТОВ «Мон Шері», і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, ТОВ «Мон Шері», як юридична особа було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Рішенням від 12.09.2011р. № 5138 ДПІ у Святошинському районі м. Києва було анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Мон Шері», однак станом на травень місяць 2011 року Контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ, та мав діюче свідоцтво платника ПДВ № 100314752.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФСБ-Охорона», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94-97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСБ-охорона»- задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0001062305 від 25.11.2011 року Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович