Постанова

від 28.03.2012 по справі 2а-1327/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2012 року 16:45 № 2а-1327/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Промекс АГ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2012 р. № 0000302311, № 0000312311 за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 01.12.11, ;

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 9, від 06.03.12,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Промекс АГ», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, (далі - відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2012 р. № 0000302311, № 0000312311.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва з порушенням п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.2.6. п 7.2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а висновки викладені в Акті перевірки є необґрунтованими та незаконними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточненні позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення проти позову, у судовому засіданні заперечив проти позову, пояснив, що відповідачем під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог законодавства України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "ЧОСО" на загальну суму 7 991 грн., в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та обгрунтовано, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З 14.12.2011 р. по 20.12.2011 р. на підставі направлення від 14.12.2011 № 2137/23-11 та наказу від 14.12.2011 № 4605, виданих Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва, згідно пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та відповідно до пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва постанови від 02.11.2011 слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Куценко Є. щодо проведення документальної позапланової перевірки Приватного підприємства «Промекс АГ»(код ЄДРПОУ 35378804) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОСО»(код ЄДРПОУ 33654415) за період з 30.10.2008 р. по 01.01.2011 р., заступником начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, радником податкової служби ІІІ рангу Туник Юлією Петрівною проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Промекс АГ»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОСО»(код ЄДРПОУ 33654415) за період з 30.10.2008 по 01.01.2011.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Промекс АГ»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОСО»(код ЄДРПОУ 33654415) за період з 30.10.2008 р. по 01.01.2011 р. складено Акт від 27.12.2011 р. №16843/23-11/35378804.

Згідно з висновками вказаного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.2.3. п 7.2., п.п. 7.2.6. п 7.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, п 9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 7991,0 грн., (в т. ч. по періодам: за листопад 2008 року в розмірі 3003,0грн., за грудень 2008 року в розмірі 4988,0 грн.);

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9989,0 грн. в т.ч. по періодах: (за 2008 рік (4 квартал 2008 року) на суму 9989,0 грн.).

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 49- 3296 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

У ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, вирішили створити та придбати ряд суб'єктів підприємницької діяльності, з метою здійснення фіктивного підприємництва, шляхом укладання фіктивних (безтоварних) правочинів, тобто таких по яким будуть оформлятися лише первинні бухгалтерські документи, а товари фактично передаватися не будуть та з метою послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду, а також здійснювати фінансові операції з грошовими коштами здобутими в результаті фіктивного підприємництва.

Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на придбання суб'єктів підприємницької діяльності, з метою здійснення фіктивного підприємництва, діючи повторно, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, у листопаді 2007 року, придбали суб'єкт підприємницької діяльності ПП «ЧОСО»(ЕДРПОУ 33654415) та також перереєстрували його на ОСОБА_8

ОСОБА_8 за час діяльності вказаних підприємств ніякої господарської діяльності по ним не здійснювала, договори не укладала, товар та послуги не поставляла, печаткою підприємства не розпоряджалась, документи бухгалтерського та податкового обліку не виготовляла та не підписувала, тобто до діяльності підприємства відношення не мала, а фактично вказане підприємство було підконтрольне ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Проведеним досудовим слідством встановлено, що одним з контрагентів ПП «ЧОСО»(ЕДРПОУ 33654415) було підприємство ПП «Промекс АГ»(код ЄДРПОУ 35378804).

Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно пункту 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А згідно частиною 2 тієї ж статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тому, на думку відповідача, правочини між ТОВ «ЧОСО»та ПП «Промекс АГ»слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а отже вони є нікчемними.

Користуючись правом та у відповідності до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України позивач, у встановлені строки з дня отримання названого акту, направив свої заперечення на акт перевірки рекомендованим листом.

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду заперечень позивача, податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення від 18.01.2012 р. № 0000302311, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6235 грн., в т.ч., основний платіж - 4988 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 1247 грн. та від 18.01.2012 р. № 0000312311, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 12486 грн., в т.ч., основний платіж - 9989 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 2497 грн.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ПП «Промекс АГ»та ТОВ «ЧОСО»були здійснені сторонами без укладення договору поставки чи купівлі-продажу у письмовій формі, а здійснювались шляхом обміну рахунками на оплату, випискою податкових та видаткових накладних, а також сплатою цих рахунків позивачем, тобто договір був укладений в усній формі у спрощений спосіб у відповідності з вимогами статті 181 Господарського кодексу України.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу, зокрема з правочинів.

Статтею 205 ЦК України закріплено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

У відповідності до вимог ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Судом встановлено, що між ПП «Промекс АГ»(Постачальник) та НТУУ «Київський політехнічний інститут»(Замовник) укладений Договір від 24.04.2008 № БО-08254.

Відповідно п. 1 вказаного Договору, ПП «Промекс АГ»зобов'язується поставити НТУУ «КПІ»товар: двері фільончасті, з щитопланки та шпоновані в кількості 106 шт., 9 шт., та 12 шт.

Відповідно п. 3 зазначеного Договору товар поставляється після отримання Постачальником заявки від Замовника.

Відповідно п. 5 Договору, розрахунок Замовника з Постачальником повинен бути поведений протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару, згідно накладних.

Також судом встановлено, що на виконання умов усного договору ПП «Промекс АГ»отримало від ТОВ «Чосо»10.11.2008 продукцію (двері шпоновані - 12шт.) відповідно рахунку-фактури від 10.11.2008 р. № 1195, поставка оформлена видатковою накладною від 10.11.2008 № 1195 на суму 18018,00 грн. та прибутковою накладною від 10.11.2008 р. № ПН-0000016. Дану продукцію ПП «Промекс АГ»поставило НТУУ «КПІ»по видатковій накладній від 17.11.2008 р. № РН-0000024 (довіреність ЯОО № 011383/142 від 14.11.2008 р.). НТУУ «КПІ»оплатило за поставлену продукцію двома платежами -25.11.2008 р. у сумі 14400,00 грн., а 28.11.2008 у сумі 7200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками ПП «Промекс АГ»від 25.11.2008 та 28.11.2008 р., після чого ПП «Промекс АГ»оплатило 28.11.2008 р. постачальнику ТОВ "ЧОСО" по платіжному дорученню № 108, проведеному банком 28.11.2008 р. Дану продукцію було використано в господарській діяльності НТУУ «КПІ», що підтверджується «Звітом про використання матеріалів за грудень 2008». Ведення податкового обліку підтверджується наявністю податкових накладних у ПП «Промекс АГ», складених ТОВ «Чосо»від 10.11.2008 р. № 1195, та від ПП «Промекс АГ»на НТУУ «КПІ»від 25.11.2008 р. № 30 та від 28.11.2008 № 31. Продаж продукції ПП «Промекс АГ»проводило з отриманням прибутку у сумі 3 582,00 грн. Ведення бухгалтерського обліку підтверджується наявністю картки обліку по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «ЧОСО»та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «ЧОСО».

01.12.2008 р. ТОВ "ЧОСО" поставило продукцію (двері фільончаті - 26шт.) відповідно рахунку-фактури від 01.12.2008 р. № 1288. Поставка оформлена видатковою накладною від 01.12.2008 р. № 1288 на суму 9984,00 грн. та прибутковою накладною від 01.12.2008 р. № ПН-0000018. Дану продукцію ПП «Промекс АГ»поставило НТУУ «КПІ»по видатковій накладній від 01.12.2008 р. № РН-0000025 (довіреність ЯОО № 011395/154 від 28.11.2008р.). НТУУ «КПІ»оплатило за поставлену продукцію 09.12.2008 р. у сумі 12480,00 грн., що підтверджується банківською випискою ПП «Промекс АГ»від 09.12.2008 р., після чого ПП «Промекс АГ»оплатило 15.12.2008 постачальнику ТОВ «ЧОСО»по платіжному дорученню № 109, проведеному банком 15.12.2008 р. Дану продукцію було використано в господарській діяльності НТУУ «КПІ», що підтверджується «Звітом про використання матеріалів за грудень 2008 р.». Ведення податкового обліку підтверджується наявністю податкових накладних виписаних ТОВ «ЧОСО»ПП «Промекс АГ»від 01.12.2008 р. № 1288., та від ПП «Промекс АГ»на НТУУ «КПІ»від 09.12.2008 р. № 32. Продаж продукції ПП «Промекс АГ»проводило з отриманням прибутку у сумі 2496 грн. Ведення бухгалтерського обліку підтверджується наявністю картки обліку по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «ЧОСО»та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «ЧОСО».

12.12.2008 р. ТОВ «ЧОСО»поставило продукцію (двері з щитопланки - 9 шт.) відповідно рахунку-фактури від 12.12.2008 р. № 1384. Поставка оформлена видатковою накладною від 12.12.2008 р. № 1384 на суму 8424,00 грн. та прибутковою накладною від 12.12.2008 № ПН-0000019. Дану продукцію ПП «Промекс АГ»поставило НТУУ «КПІ»по видатковій накладній від 15.12.2008 р. № РН-0000026 (довіреність № 169 від 15.12.2008 р.). НТУУ «КПІ»оплатило за поставлену продукцію 18.12.2008 р. у сумі 9288,00 грн., що підтверджується банківською випискою ПП «Промекс АГ»від 18.12.2008, після чого ПП «Промекс АГ»оплатило 23.12.2008 р. постачальнику ТОВ «ЧОСО»по платіжному дорученню № 127, проведеному банком 23.12.2008 р. Дану продукцію було використано в господарській діяльності НТУУ «КПІ», що підтверджується «Звітом про використання матеріалів за січень 2009р.». Ведення податкового обліку підтверджується наявністю податкових накладних, виписаних ТОВ «Чосо»ПП «Промекс АГ»від 12.12.2008 р. № 1384, та від ПП «Промекс АГ»на НТУУ «КПІ»від 18.12.2008 р. № 33. Продаж продукції ПП «Промекс АГ»проводило з отриманням прибутку у сумі 864 грн. Ведення бухгалтерського обліку підтверджується наявністю картки обліку по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Чосо»та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Чосо».

12.12.2008 ТОВ «Чосо» поставило продукцію (двері фільончаті - 30 шт.) відповідно рахунку-фактури від 12.12.2008 р. № 1385. Поставка оформлена видатковою накладною від 12.12.2008 р. № 1385 на суму 11520,00 грн. та прибутковою накладною від 12.12.2008 р. № ПН-0000020. Дану продукцію ПП «Промекс АГ»поставило НТУУ «КПІ»по видатковій накладній від 17.12.2008 р. № РН-0000027 (довіреність № 169 від 15.12.2008 р.). НТУУ «КПІ»оплатило за поставлену продукцію 24.12.2008 р. у сумі 14400,00 грн., що підтверджується банківською випискою ПП «Промекс АГ»від 24.12.2008 р., після чого ПП «Промекс АГ»оплатило 26.12.2008 р. постачальнику ТОВ «ЧОСО»по платіжному дорученню № 128, проведеному банком 26.12.2008 р. Дану продукцію було використано в господарській діяльності НТУУ «КПІ», що підтверджується «Звітом про використання матеріалів за січень 2009р.». Ведення податкового обліку підтверджується наявністю податкових накладних, виписаних ТОВ «ЧОСО»ПП «Промекс АГ»від 12.12.2008 р. № 1385, та від ПП «Промекс АГ»на НТУУ «КПІ»від 24.12.2008 р. № 36. Продаж продукції ПП «Промекс АГ»проводило з отриманням прибутку у сумі 2880 грн. Ведення бухгалтерського обліку підтверджується наявністю картки обліку по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «ЧОСО»та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «ЧОСО».

Постачання продукції від ТОВ «ЧОСО»до ПП «Промекс АГ»відбувалося з відтермінуванням оплати, з доставкою продукції за замовленням безпосередньо на склад НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, нікчемні вважаються правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша ст. 219, частина перша ст. 220, частина перша ст. 224 тощо).

Норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину. Так, у розглянутому випадку порядок і підстави визнання правочину недійсним повинні визначатись відповідно до ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з вищенаведеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що висновки відповідача викладені в Акті перевірки стосовно нікчемності правочину є необґрунтованими та незаконними.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Промекс АГ»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При визначенні податкового кредиту також має враховуватися рівень звичайних цін на такі товари та послуги.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за періоди листопад 2008 року в розмірі 3003,0грн., за грудень 2008 року в розмірі 4988,0 грн., в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ЧОСО», у зв'язку з придбанням товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЄ № НОМЕР_1 підтверджує, що ТОВ «ЧОСО»станом на 2008 рік зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а керівником та особою, що має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, значиться ОСОБА_8.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, визначав господарську діяльність, як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На підтвердження використання придбаних товарів у межах своєї господарської діяльності позивач надав відповідні документи: договір між ПП «Промекс АГ»та НТУУ «Київський політехнічний інститут»від 24.04.2008 № БО-08254, видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки, які підтверджують як оплату позивачем отриманого віт ТОВ "ЧОСО" товару, так і подальшу реалізацію позивачем цих товарів.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «ЧОСО»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «ЧОСО», придбавалися з метою використання та були використані у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

На думку суду, не знаходження контрагента за місцем державної реєстрації, порушення під час реєстрації такого контрагента, чи порушення таким контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених ним з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а саме на продавця товарів.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З приводу порушення ПП «Промекс АГ»п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слід зазначити наступне.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В свою чергу, згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Ураховуючи встановлені судом обставини, що підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО».

Суд звертає увагу, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року у справі № 3-1439/12 закрито адміністративну справу відносно директора ПП «Промекс АГ»ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, на підставі ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Солом'янським районним судом м. Києва в ході розгляду справи № 3-1439/12 встановлено відсутність події та складу адміністративного порушення, а саме: порушення ОСОБА_9 п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно відмітки суду вказана Постанова від 28.02.12 р. набрала чинності станом на 12.03.12 р.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не встановлено жодного порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат сум по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО», відтак позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за періоди листопад-грудень 2008 року, а висновки викладені в Акті перевірки про порушення позивачем п.п. 7.2.3. п 7.2., п.п. 7.2.6. п 7.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та п 9.1 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 7991,0 грн., (в т. ч. по періодам: за листопад 2008 року в розмірі 3003,0грн., за грудень 2008 року в розмірі 4988,0 грн.) та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9989,0 грн. в т.ч. по періодах: (за 2008 рік (4 квартал 2008 року) на суму 9989,0 грн.) є помилковим.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду належні та достатні докази в обгрунтування позовних вимог.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.01.2012 № 0000302311, № 0000312311, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

На стягненні судових витрат позивач не наполягав, про що подав письмову заяву від 28.03.2012 р.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Промекс АГ" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 18.01.2012 р. № 0000302311.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 18.01.2012 р. № 0000312311.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 28 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 04 квітня 2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко