Рішення

від 23.04.2012 по справі 630-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2012Справа №5002-29/630-2012

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірель» (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 16, код ЄДРПОУ 35892786);

До відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95044, АДРЕСА_1, код ІНН НОМЕР_1);

Про стягнення 41 849,66 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмірель» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 41 849,66 грн., з яких 39 300,00 грн. - основний борг, 2 136,20 грн. - неустойка, 413,46 грн. - 3 % річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови договору поставки №200911, укладеного 20.09.2011 р. між сторонами у справі, в частині своєчасності та повноти сплати поставленої продукції, в зв'язку з чим за відповідачем склалася заборгованість в сумі 39 300,00 грн., яку останній самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду. Також, позивач заявив до стягнення штрафні санкції у вигляді неустойки за неналежне виконання договірних зобов'язань, а також суму 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірель» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

15.03.2012р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 12.03.12р., згідно з яким позивач просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з веденням переговорів з відповідачем відносно укладення мирової угоди.

Однак судове засідання, призначене на 02.04.2012р. не відбулося, у зв'язку із знаходженням судді О.І. Башилашвілі на лікарняному. Про перенесення судового засідання сторони повідомлялись додатково листом господарського суду АР Крим від 02.04.2012р. Тому клопотання позивача від 12.03.2012р. долучено судом в матеріали справи без розгляду, оскільки для його розгляду відпали обставини.

У судовому засіданні 19.04.2012р. відповідач надав заперечення на позовну заяву від 19.04.2012р., згідно з якими вважає заявлені позивачем вимоги частково необґрунтованими. При цьому відповідач пояснив, що ним дійсно був одержаний товар на суму 39300,00грн., але відповідачем у листопаді 2011р. був здійснений платіж на суму 4700,00грн. і залишок боргу ФОП ОСОБА_2 зобов'язується погасити зі згоди позивача на реструктуризацію боргу.

Дані заперечення оглянуті у судовому засіданні та долучені судом до матеріалів справи.

З цього приводу позивач у судовому засіданні 19.04.2012р. надав письмові пояснення, підтвердивши факт часткової оплати відповідачем заборгованості в розмірі 4700,00грн.

Дані пояснення також оглянуті та долучені судом до матеріалів справи.

За результатами судового засідання 19.04.2012р. оголошено перерву в засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 23.04.2012р.

У судове засідання 23.04.2012р. позивач явку свого представника не забезпечив, причини неявки суду не відомі.

Відповідач у судове засідання надав клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції №221 від 10.11.2011р.

Судом дане клопотання прийнято до розгляду, документи долучені в матеріали справи.

У судовому засіданні 23.04.2012р. оголошено перерву в порядку статті 77 ГПК України до 15год. 40хв. 23.04.2012р.

У продовжене судове засідання сторони явку своїх представників не забезпечили.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, за відсутності представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адмірель» (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки №200911 (далі договір, а.с. 10-12).

Предметом даного договору є те, що на умовах даного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві пластикові контейнери, кришки пластикові та пробки (в подальшому продукція), а покупець прийняти та оплатити отриману продукцію (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 даного договору сторони визначили, що кількість, асортимент та вартість продукції, що передається, вказуються у відповідних специфікаціях на кожну партію поставки продукції, які становлять невід'ємну частину даного договору.

Загальна вартість даного договору визначається шляхом складання вартості всіх специфікацій до даного договору (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору, покупець зобов'язався оплатити замовлену партію продукції на підставі специфікації до договору у розмірі 100% його вартості шляхом перерахування коштів на рахунок продавця протягом 14 календарних днів від дати підписання сторонами видаткових накладних.

Ідентичні умови оплати замовленої партії продукції покупцем, визначені сторонами у п. 3.1 специфікації №1 до договору поставки №200911 від 20.09.2011р., яка є його невід'ємною частиною (а.с. 13).

Цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами та діє 31.12.2011р., але в будь-якому випадку залишатиметься чинним до моменту повного виконання зобов'язань за договором сторонами (п. 9.4 договору).

Крім того, згідно п. 9.5 договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах без складання додатку до цього договору, за умови, що жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про свій намір розірвати даний договір.

Сторонами під час розгляду справи суду не надано доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивач, у виконання умов договору, за видатковою накладною №РН-0000127 від 28.09.2011р. відпустив відповідачеві товар на загальну суму 39300,00грн. (а.с. 14).

Факт одержання товару за даною накладною підтверджується підписом матеріально-відповідальної особи відповідача та не заперечується самим відповідачем - ФОП ОСОБА_2

Гарантійним листом від 28.09.2011р. відповідач - ОСОБА_2 гарантував оплату продукції за видатковою накладною №РН - 0000127 від 28.09.2011р. в сумі 39300,00грн. в строки вказані в договорі №200911 від 20.09.2011р., а саме до 13.10.2011р. (а.с. 15).

Однак відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати товару не виконав своєчасно та у повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість, тому ТОВ «Адмірель» звернулось з відповідним позовом до суду про стягнення зокрема суми заборгованості в розмірі 39300,00грн. у примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, за умовами договору, позивач згідно видаткової накладної №РН-0000127 від 28.09.2011р. відпустив відповідачеві продукцію на загальну суму 39300,00грн. на умовах її оплати згідно п. 2.2. договору у розмірі 100% протягом 14 календарних днів з дати підписання видаткової накладної, тобто строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем сплив 13.10.2011р., однак як вказує позивач, продукція на суму 39300,00грн. залишилась несплаченою.

Як доказ невиконання грошового зобов'язання відповідачем, позивач надав довідку відділення №830 АТ «Укрсиббанк» вих. №51-4-25/11 від 27.01.2012р., стосовно того, що на р/р 26005180092200 не було надходжень коштів від ФОП ОСОБА_2 за період з 01.09.2011р. по 27.01.2012р. (а.с. 18).

Однак, відповідач надав докази часткової оплати суми боргу в розмірі 4700,00грн., що підтверджується квитанцією №221 від 10.11.2011р.

В процесі розгляду справи, позивач, а саме директор ТОВ «Адмірель» підтвердив факт оплати відповідачем суми боргу в розмірі 4700,00грн., про що надав письмові пояснення, наявні в матеріалах справи.

У зв'язку з чим суд в задоволенні позову в частині стягнення 4700,00грн. заборгованості позивачеві відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 34600,00грн., тому позов в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 34600,00грн. за договором поставки №200911 від 20.09.2011р. є обґрунтованим, підтверджується документально, визнаний відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 2136,20грн. неустойки (пені) за період з 13.10.2011р. по 17.02.2012р., нарахованої на суму 39300,00грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.5 договору, за прострочення оплати продукції, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% від вартості продукції, що не була сплачена вчасно за кожний день прострочення оплати.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з аналізу зазначених норм закону, суд приходить до висновку, що за своїм характером сторонами, при укладанні договору, пунктом 6.5 передбачена відповідальність покупця за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості продукції, що не була сплачена вчасно за кожний день прострочення оплати.

Однак, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку, позивач нарахував суму пені в межах шестимісячного строку, за період з 13.10.2011р. по 17.02.2012р., з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, однак на суму заборгованості 39300,00грн.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем сплачена сума боргу частково 10.11.2011р., суд здійснив перерахунок суму пені, з урахуванням даної проплати та із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, у зв'язку з чим сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 13.10.2011р. по 10.11.2011р. складає 483,98грн. та за період з 11.11.2011р. по 17.02.2012р. складає 1439,92грн., а всього 1923,91грн., тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню. В частині стягнення 212,29грн. пені у позові суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 413,46грн. - 3% річних за період з 13.10.2011р. по 17.02.2012р.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити суму 3% річних.

При цьому, судом також здійснено перерахунок суми 3% річних з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості та встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, за заявлений період з урахуванням часткової оплати суми боргу, становить 372,36грн. В частині заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 41,10грн. у позові суд відмовляє.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірель» (ЄДРПОУ 35892786) 34600,00грн. основного боргу, 1923,91грн. пені, 372,36грн. - 3% річних, 1419,00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 4700,00грн. заборгованості, 41,10грн. - 3% річних та 212,29грн. пені у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.