Рішення

від 13.02.2012 по справі 9/75/5022-1651/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2012 р.Справа № 9/75/5022-1651/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІР", вул. Шевченка, 41/3, м. Дніпропетровськ, 52020

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Партнерс", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46400

про стягнення заборгованості 24 469 грн. 84 коп., з яких: 23 000 грн. - основного боргу; 1 208 грн. 96 коп. - пені; 24 грн. 40 коп. - інфляційних збитків; 236 грн. 48 коп. - річні відсотки.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТІР", вул. Шевченка, 41/3, м. Дніпропетровськ (далі по тексту -позивач або ТзОВ "АСТІР") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Партнерс", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль (далі по тексту -відповідач або ТзОВ "МС Партнерс") про стягнення заборгованості 24 469 грн. 84 коп., з яких: 23 000 грн. - основного боргу; 1 208 грн. 96 коп. - пені; 24 грн. 40 коп. - інфляційних збитків; 236 грн. 48 коп. - річні відсотки. Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1372 грн. 00 коп.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору доручення №15071П від 15.07.2011р., Транспортної заявки 1507-1 ТМ, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №807023, Акта здачі-приймання №502/2 від 25.07.2011р., Договору доручення №1 від 21.10.2011р., Ордера, платіжного доручення про оплату послуг адвоката, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №507; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 13.11.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 26.12.2011р., на 30.01.2012р. та на 13.02.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 13.12.2011р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Строк вирішення спору у справі № 9/75/5022-1651/2011 встановлено до 30.01.2012р. За клопотанням позивача від 30.01.2012р. про продовження строку розгляду спору та клопотанням відповідача від 30.01.2012р. вх. № 8814(н) про відкладення розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, та у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 30.01.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 14.02.2012р. Одночасно суд відклав розгляд справи до 13.02.2012р. для надання можливості взяти участь у розгляді справи та подати свої заперечення та докази по суті позовних вимог представнику відповідача.

Представник позивача в судове засідання не прибув. Разом з цим, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав, викладених у позовній заяві. Також, на виконання ухвали суду від 13.12.2011р. надав довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.12.2011р. та докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих документів на адресу, відображену в довідці з ЄДР від 12.12.2011р. (запис 8). Крім того, в підтвердження заявлених до стягнення витрат на правову допомогу надав суду Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 14.11.2011р.

Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.64,77 ГПК України про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції (ухвал суду) з відміткою про отримання кореспонденції представниками відповідача (долучено до матеріалів справи).

Також, у зв'язку з тим, що з поданої представником позивача довідки з ЄДР від 12.12.2011р., а саме згідно Запису 8 -станом на 21.09.2011р. вбачається, що місцем знаходження відповідача являється: "вул. Морозенка, 5а, м. Тернопіль, 46016", суд надсилав копії ухвал від 26.12.2011р. та від 30.01.2012р. відповідачу на дві адреси: - вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46400 та вул. Морозенка, 5а, м. Тернопіль, 46016. Одночасно, зобов'язував позивача направити відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, відображену в довідці з ЄДР від 12.12.2011р. (запис 8).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, враховуючи строк вирішення спору передбачений ст. 69ГПК України, суд розглядає спір без участі представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

15 липня 2011р. між довірителем ТзОВ «АСТІР»(позивачем у справі), що виступив в подальшому в якості перевізника та повіреним «МС Партнерс»(відповідачем у справі), що виступив згодом експедитором-замовником перевезень був укладений Договір-доручення №15071П про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (далі по тексту -Договір). За умовами п.1.3. Предмету Договору, у розділах 2-6 даного Договору довіритель - ТзОВ "АСТІР" іменується перевізником, а повірений - ТзОВ "МС Партнерс" іменується експедитором.

Відповідно до п.2.2. Договору, експедитор виступає від імені перевізника і може укладати договори з іншими учасниками транспортного процесу для виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно п.2.3. Договору, конкретні умови по кожному конкретному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною цього Договору .

Із змісту Розділу 3 Договору слідує, що перевізник ТзОВ «АСТІР»взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати перевезення вантажів, визначених експедитором (а фактично, замовником перевезень, що діє в інтересах третіх осіб - вантажовідправника, чи вантажоодержувача).

На експедитора, у п.п.3.2.7. Договору, покладається обов'язок вчасно, у терміни обумовлені в кожному окремому випадку (згідно п. 2.3 Договору згідно заявок), здійснювати розрахунки з перевізником. Окрім того, сторони визначили відповідальність за порушення (неналежне виконання) сторонами умов даного договору (р. 6 Договору).

П.10.1. Договору Сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2011 року чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З аналізу змісту умов укладеного між позивачем і відповідачем Договору за своєю правовою природою його слід віднести до так званих "змішаних" Договорів, які містить елементи різних договорів. Зокрема даний Договір містить як елементи договору експедирування так і елементи договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі , якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

В свою чергу відповідно до статті 908 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату . Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

При цьому з аналізу змісту позовних вимог позивача (підстав позову) викладених у позовній заяві у сукупністю з іншими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що спір у справі виник по причині неналежного виконання зобов'язання щодо оплати послуг за перевезення вантажу перевізником.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (п.1 ст. 1 Конвенції).

Згідно ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із змісту ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Як свідчать матеріали справи та підтверджує представник позивача в судових засіданнях, 15 липня 2010р. на адресу ТзОВ «АСТІР»надійшла Транспортна заявка 1507-1ТМ на перевезення вантажу за маршрутом н/п. Фурт ім Вальд (Німеччина) -смт. Микулинці (Тернопільська обл.) (далі по тексту -заявка). Також, позивачем надано суду як доказ вказану заявку і в паперовому вигляді з якої вбачається, що вона завірена підписами представників позивача та відповідача та відтисками печаток юридичних осіб - ТзОВ "МС Партнерс" та ТзОВ "АСТІР" (належним чином завірена копія знаходиться у матеріалах справи).

Вартість перевезення, обумовлена заявкою, склала 26384,00 грн. Спосіб оплати - безготівковий, до 10-ти днів після розвантаження.

З урахуванням умов заявки, на підтвердження укладення договору перевезення, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України, що встановлює спеціальну вимогу до порядку укладення подібних договорів, сторонами був складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR №0807023.

Перевезення було виконане належним чином, без зауважень та застережень замовника перевезення та вантажоодержувача, що підтверджується відтиском печатки та підписом відповідальної особи вантажоодержувача у графі 24 товаротранспортної накладної CMR №0807023. Розвантаження, згідно накладної CMR відбулося 25 липня 2011р.

Належне виконання перевезення підтверджується також і Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №502/2 від 25 липня 2011р. Цим документом визнається виконання Перевізником - ТзОВ "АСТІР" згідно Договору 15071П від 15.07.2011р. виконання робіт на суму 26384,00грн. А також те, що Експедитор - ТзОВ "МС Партнерс" претензій по ТзОВ "АСТІР" по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Отже, матеріалами справи, а саме представленими Транспортною заявкою-дорученням на перевезення вантажу від 15.07.2011р. 1507-1ТМ, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №807023, Актом здачі-приймання №502/2 від 25.07.2011р. підтверджено, що позивач умови договору виконав на загальну суму 26384,00 грн.

Факт надання позивачем транспортних послуг на зазначену суму, відповідачем не заперечено, як і не надано суду належних та обґрунтованих доказів спростування доводів позивача. Хоча судом неодноразово витребовувались від відповідача обґрунтований та документально підтверджений відзив (заперечення) на позов та докази погашення заборгованості (за наявності).

Частиною 1,2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання боржником обов'язку, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно заявки, яка є невід'ємною частиною Договору строк оплати за перевезення встановлено до 10-ти днів після розвантаження. При цьому згідно п.п. 3.2.7. та п.п. 4.5 Договору оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором на р/р Перевізника на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних документів з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

При цьому відрахований з наступного дня після 25.07.2011р. (дня розвантаження) - 26 липня 2011р. десятиденний строк, встановлений для оплати, завершився 04 серпня 2011р. Враховуючи зазначене, з 05 серпня 2011р. у правовідносинах, що існували між сторонами, ТзОВ «МС Партнерс»зобов'язаний був оплатити ТзОВ "АСТІР" суму перевезення у розмірі 26384,00грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом досліджено, що всупереч п.п.3.2.7., 4.5. Договору відповідач, взятих на себе зобов'язань щодо погашення заборгованості за надані послуги по перевезенню, виконав частково, Зокрема, з поданих суду позивачем доказів (виписки з рахунку) вбачається, що 05 вересня 2011р. в погашення боргу відповідач, сплатив 1384,00грн. та 19 вересня 2011р. сплатив ще 2000,00грн. Таким чином, станом на 29 листопада 2011 року (момент подання позову) заборгованість ТзОВ "МС Партнерс" перед позивачем склала 23000,00 грн.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу за Договором в розмірі 23000 грн. 00 коп. є правомірними , документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо нарахованої позивачем пені, 3% річних та інфляційних збитків то судом встановлено наступне.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, пунктом 6.6. Договору сторони погодили, що у випадку протермінування платежу винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування.

У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та згідно вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України), за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня за період з 05 серпня 2011р. по 31 листопада 2011р. в сумі 1208 грн. 96 коп. із врахуванням дат надходження платежів та відповідно зменшення суми основної заборгованості на яку нарахована пеня.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а саме нарахування втрат від інфляції проводиться відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.

Таким чином, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та інфляційних збитків, суд вважає, що 236 грн. 48 коп. - 3% річних та 24,40 грн. інфляційних збитків підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та обраховані із врахуванням дат надходження платежів та відповідно зменшення суми основної заборгованості за Договором з якої обраховано річні та інфляційні збитки.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги той факт, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за отримані послуги по перевезенню товару та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІР" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Партнерс" 23 000 грн. - основного боргу, 1 208 грн. 96 коп. -пені, 24 грн. 40 коп. -інфляційних збитків та 236 грн. 48 коп. -річних відсотків. А тому позов в цій частині підлягає до задоволення повністю.

Щодо судових витрат в частині витрат за правову допомогу адвоката в розмірі 1372,00 грн. то суд має за необхідне зазначити наступне.

В підтвердження понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1372,00 грн. позивачем до матеріалів справи долучено: договір доручення №1 від 21.10.2011р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008р., виданого на ім'я ОСОБА_3, платіжне доручення №381 від 15.11.2011р., яким позивачем сплачено 1372,00 грн. за договором доручення №1 від 21.10.2011р.

При цьому судом встановлено, що 21 жовтня 2011р. між ТзОВ "АСТІР" в особі директора ОСОБА_4, надалі -Довіритель, та адвокатом ОСОБА_3, який діє на підставі свідоцтва виданого Тернопільською обласною КДК адвокатури, надалі -Повірений, укладено договір доручення №1, за умовами якого Повірений зобов'язався від імені і за рахунок Довірителя: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТзОВ "МС Партнерс", а Довіритель - сплатити повіреному винагороду за здійснення вказаних вище дій в розмірі 1372,00 грн. (п.п.1.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п.2.2 р.2 Договору розрахунок здійснюється в момент передачі Довірителю підготовленої позовної заяви.

На виконання умов договору, згідно платіжного доручення №381 від 15 листопада 2011р. позивач сплатив адвокату ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1372,00 грн.

Статус особи, яка готувала позовні матеріали за вказаним договором при розгляді даної справи та представляє інтереси позивача в суді, відповідає вимогам ст. 2 Закону України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

При цьому доказом оплати зазначеної суми адвокату слугує подане позивачем платіжне доручення №381 від 15.11.2011р. (копія знаходиться в матеріалах справи).

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження заявленої до стягнення суми в розмірі 1372,00 грн. суду надано Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 14 листопада 2011 р. в якому зазначен, повний перелік виду послуг, який надано адвокатом з відображенням затраченого часу окремо по кожному виду послуг. Загальна кількість часу витраченого на вчинення дій по розгляду даної справи, складає 19 год. 10 хв. загальна вартість послуг -1372,00грн. Вказаний акт скріплено підписами Довірителя та Повіреного та завірено їх печатками.

Розглянувши та оцінивши наведені вище документи, суд вважає, що позивачем надано належні докази, які підтверджують понесені ним витрати на правову допомогу (послуги адвоката), у розмірі 1372,00грн. При цьому суд вважає, вказані витрати розумно обґрунтованими за розміром.

Відповідно до ч 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

В свою чергу ч. 5 статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог, суд згідно ст. 49 ГПК України, в користь позивача з відповідача підлягає до стягнення 1372 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1411,50 грн. судового збору.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Партнерс", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль (ідент. код 35855807), р/р 26005305772800 в ТФ АКБ "Укрсіббанк", МФО 351005 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІР", вул. Шевченка, 41/3, м. Дніпропетровськ (ідент. код 37542747), р/р 26009500044747 в ПАТ "Кредіагріколь", МФО 300614 - 23 000 (двадцять три тисячі) грн. - основного боргу, 1 208 (одну тисячу двісті вісім) грн. 96 коп. -пені, 24 (двадцять чотири) грн . 40 коп. -інфляційних збитків, 236 (двісті тридцять шість) грн. 48 коп. - річні відсотки, - 1372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 20.02.2012р .