Рішення
від 12.04.2012 по справі 18/293/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2012 Справа № 18/293/12

за позовом Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна", 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полагро", 36034, м. Полтава, вул. Половки, буд. 68

про стягнення 10 478,45 грн.,

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися ;

від відповідача: не з'явилися.

12.04.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полагро" 10 478,45 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (продукти харчування в асортименті).

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. В попередньому судовому засіданні 15.03.2012 р. представник позивача заявив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (у минулому судовому засіданні), оцінивши надані докази,

встановив :

18.09.2008 р. між Дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна" (виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полагро" (дистрибутор) було укладено Дистрибуторську угоду № 303 (далі - Угода), відповідно до якої виробник зобов'язувався продати, а дистрибутор зобов'язувався купити та оплатити товар (продукти харчування).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- асортимент, кількість та ціна вказуються у накладних, що є невід'ємними частинами даної угоди (п. 1.1 Угоди);

- дистрибутор зобов'язаний здійснювати 100% оплату за товар протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження товару (п. 2.10 Угоди);

- договір набуває чинності з 18.09.2008 р. та до 31.12.2008 р. Якщо жодна зі сторін не сповістить другу не менше як за 10 календарних днів до закінчення строку договору про бажання припинити його дію, договір вважається пролонгованим на наступний строк на тих же умовах (п. 10.1 Угоди).

Між сторонами був підписаний та скріплений їх печатками протокол розбіжностей до укладеної між ними вищезазначеної Дистрибуторської угоди № 303 від 18.09.2008 р..

18.09.2008 р. між сторонами було укладено Додаткові угоди № 1 та № 2 до Дистрибуторської угоди № 303 від 18.09.2008 р..

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 286 762,71 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № 4900 від 25.09.2008 р. на суму 67 315,74 грн., № 5335 від 16.10.2008 р. на суму 14 846,03 грн., № 5888 від 13.11.2008 р. на суму 19 404,73 грн., № 6179 від 27.11.2008 р. на суму 38 991,91 грн., № 6318 від 04.12.2008 р. на суму 24 348,12 грн., № 6441 від 11.12.2008 р. на суму 31 834,19 грн., № 6720 від 25.12.2008 р. на суму 11 935,19 грн..

Після припинення дії вищезазначеної Дистрибуторської угоди позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 78 086,80 грн., який отриманий останнім, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № 302 від 22.01.2009 р. на суму 16 396,46 грн., № 1329 від 19.03.2009 р. на суму 22 333,39 грн., № 1454 від 26.03.2009 р. на суму 18 963,41 грн., № 1598 від 02.04.2009 р. на суму 20 393,54 грн..

Отже, у період з 2008 року по 2009 рік позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 286 762,71 грн..

01.04.2009 р. відповідно до наявної у матеріалах справи копії накладної № 32, відповідачем було здійснено повернення товару позивачу на загальну суму 309,07 грн. (а.с. 50).

Крім того, між сторонами було проведено взаємозалік заборгованості сторін на загальну суму 356,04 грн..

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок по банківському рахунку позивача.

З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов'язань позивач направив відповідачу вимогу № 283/м від 08.11.2011 р. про погашення заборгованості в сумі 10 478,45 грн .. Дана вимога, була отримана відповідачем 17.11.2011 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення - вищезазначеної вимоги (а.с. 58-60).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару не виконав, заборгованість останнього складає 10 478,45 грн. (з урахуванням взаємозаліку та часткового повернення товару).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 478,45 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (продукти харчування в асортименті).

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами була укладена Дистрибуторська угода № 303. Після закінчення дії вищезазначеної угоди позивачем здійснювались неодноразові поставки товару відповідачу у 2009 р.. Враховуючи, що зазначені в описовій частині даного рішення видаткові накладні містять визначення товару, його кількість, категорію, ціну, підписані як представником позивача, так і відповідача, скріплені печатками сторін, між сторонами мав місце факт укладання правочинів - договорів купівлі-продажу. Даний факт не спростовується сторонами.

Отже, беручи до уваги правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки їх сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже було зазначено в описовій частині даного рішення, з огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не оплачував поставлений позивачем товар, 08.11.2011 р. на адресу відповідача було направлено вимогу № 283/м про погашення заборгованості в сумі 10 478,45 грн . в семиденний термін від дати одержання цієї вимоги. Дана вимога була отримана відповідачем 17.11.2011 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення - вищезазначеної вимоги.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеними договорами щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними договорами та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 10 478,45 грн..

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 478,45 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полагро" (36034, м. Полтава, вул. Половки, буд. 68), ідентифікаційний код 25166931, п/р 26003054500495 в ПРУ КБ Приватбанк, МФО 331401 на користь Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9), ідентифікаційний код 24255176, п/р 26003010033696 в АТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313 - 10 478,45 грн. основного боргу та 1 609,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 17.04.2012 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

СудГосподарський суд Полтавської області
Дата ухвалення рішення12.04.2012
Оприлюднено03.05.2012
Номер документу23676451
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —18/293/12

Рішення від 12.04.2012

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Ківшик О.В.

Ухвала від 17.02.2012

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Ківшик О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні