Постанова

від 16.10.2008 по справі 13/94-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/94-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" жовтня 2008 р.                                                          Справа №  13/94-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                    Щепанської Г.А.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Люблінської В.М. - представника за довіреністю №01-05-146-366 від 02.06.2008р.,

від відповідача: Дідика О.М. - президента (протокол від 24.04.2008р.),              Третяка А.М. - представника за довіреністю №23/01-23/393 від 19.06.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу Вінницької торгово-промислової палати, м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "29" липня 2008 р. у справі № 13/94-08 (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, м.Вінниця  

до Вінницької торгово-промислової палати, м.Вінниця

про внесення змін та доповнень до охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р.,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.07.2008р. у справі №13/94-08 позов Управління містобудування і архітектури Вінницької обласної державної адміністрації до Вінницької торгово-промислової палати про внесення змін до охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р. задоволено та внесено зміни та доповнення до охоронно-орендного договору №18 від 01 квітня 1997 року, укладеного Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницькою торгово-промисловою палатою, запропоновані позивачем, а саме:

а) пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції:

"Орендна плата за використання пам'ятки визначається згідно з чинним законодавством України про охорону і використання пам'яток культурної спадщини та про оренду державного майна на підставі Постанови Кабінету Міністрів України  від 27.12.2006 року №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна", яка діє на момент підписання змін до Договору"

 б) пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції:

"Орендна плата за користування пам'яткою за січень 2007 року згідно із розрахунком, що додається, становить 12210,06 грн. (дванадцять тисяч двісті десять гривень шість копійок), в тому числі податок на додану вартість (20%)";

в) доповнено розділ 3 договору пунктом 3.6 наступного змісту:

"3.6. Орендар зобов'язується перерахувати на реєстраційний рахунок орендодавця  різницю між розміром орендної плати, нарахованої за ставками оренди державного майна, що діяли до моменту перегляду, та розміром орендної плати, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна", Наказу Фонду державного майна України від 18.01.2007р. №43, яка протягом з січня 2007р. по березень включно 2008 року становить 131292грн. (сто тридцять одна тисяча двісті дев'яносто дві гривні) з урахуванням ПДВ відповідно до розрахунку який додається".

Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення – про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:

- суд першої інстанції розглянув  спір без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами, наслідком чого стало обмеження відповідача у захисті свого права, неповне з'ясування обставин справи та прийняття судом незаконного рішення. Зокрема, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ним було вжито усіх заходів для забезпечення захисту прав та інтересів відповідача, проте, суд безпідставно залишив без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити особисту участь жодного з представників відповідача, наділених повноваженнями на представництво інтересів Вінницької торгово-промислової палати в суді, а саме: президента, який перебував у відпустці, віце-президента, який перебував у відрядженні та юрисконсульта, який знаходився на лікарняному;

- поза увагою суду залишено те, що позивачем до позовної заяви додано копію свідоцтва №387 від 22.02.2005р. про право власності держави в особі Верховної Ради України на будівлю, виданого на підставі рішення Вінницької міської ради №1614 від 27.08.2004р. та з якого вбачається, що будівля знаходиться в оперативному управлінні Вінницької обласної державної адміністрації. Однак, доказів передачі в установленому законом порядку об'єкта - "Будинку міської думи" позивачем не надано. Позовна заява не містить обґрунтованих правових підстав здійснювати позивачем повноваження від імені Вінницької обласної державної адміністрації та Верховної Ради України у справах щодо Будинку міської думи. До того ж, враховуючи, що приміщення Будинку міської думи перебуває в оперативному управлінні Вінницької обласної державної адміністрації, останню необхідно було залучити до участі справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору;

- задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зіслався на норми                   ч.3 ст.118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", наказ Фонду державного майна України №43 від 18.01.2007р., яким затверджено Порядок перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, однак, судом не взято до уваги, що вказаний Порядок регулює процедуру перегляду договорів оренди нерухомого майна, укладених Фондом державного майна України та його регіональними відділеннями і представництвами, тоді як охоронно-орендний договір №18 від 01.04.1997р. не укладався і не погоджувався Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями і представництвами, а тому названий Порядок не може регулювати процедуру перегляду охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р.;

- в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/237 від 25.05.2000р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що ч.3 ст.10 вказаного Закону встановлене загальне правило, згідно з яким прийняті після укладення договору оренди законодавчі акти, які погіршують становище орендаря, не поширюються на взаємини останнього з орендодавцем за раніше укладеним договором. Винятком із цього правила є                  стаття 21 Закону, згідно з якою збільшення цін і тарифів може тягти за собою внесення відповідних змін до договору оренди. Проте, місцевий господарський суд не звернув увагу, що вищенаведена стаття Закону не передбачає зміни розмірів орендної плати у випадку затвердження чи встановлення нових орендних ставок, а ціна і тариф, які неодноразово змінювались на комунальні послуги та своєчасно і в повному обсязі сплачувались відповідачем, не є тотожним поняттям із орендною ставкою;

- задовольнивши позов, зокрема, у частині доповнення розділу 3 договору пунктом 3.6, суд, водночас, не звернув увагу на те, що ч.3 ст.118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визначено шестимісячний термін перегляду договорів оренди нерухомого майна, укладених до 01.01.2007р., а п.4 Порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, затвердженого наказом ФДМУ №43 від 18.01.2007р., встановлено, що орендодавці не пізніше 28.02.2007р. мають письмово повідомити всіх орендарів про перегляд договорів оренди, а згідно              п.5 цього ж Порядку визначено право орендодавців лише пропонувати орендарям у додаткових угодах першим місяцем оплати за новими ставками визначати              січень 2007 року, тоді як позивач у встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" терміни не звернувся до відповідача  з пропозицією внести відповідні зміни до договору оренди від 01.04.1997р. та не здійснив повідомлення відповідача про перегляд договору, як це передбачено Порядком перегляду договорів оренди нерухомого державного майна.

Позивач у письмовому відзиві №01-05-96-697 від 15.10.2008р. на апеляційну скаргу заперечив проти останньої, зазначивши, що позов є обгрунтованим та таким, що базується на відповідному законодавстві. Просить оскаржене рішення господарського суду Вінницької області залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, просили його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону УРСР від 13.07.1978р. №3600-IX "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (в редакції із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР УРСР №6485-X від 30.01.1984р.), виконавчі комітети обласних,  міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних  депутатів (ч.3 ст.17 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури").

Користування пам'ятками історії та культури здійснюється на підставі відповідних охоронних зобов'язань (ч.4 ст.20 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури").

Згідно з ч.1 ст.21 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" будинки і споруди, віднесені до пам'яток історії та культури, надаються в користування державним, кооперативним, іншим громадським підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям і особам виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за погодженням з спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.1991р. виконавчим комітетом Вінницької обласної Ради народних депутатів було прийняте рішення №43 "Про визначення пам'яток архітектури місцевого значення Вінницької області" (а.с.49), яким затверджено список пам'яток архітектури місцевого значення та зобов'язано користувачів визначених пам'яток укласти охоронні документи з головним управлінням архітектури і містобудування облвиконкому.

До вказаного списку віднесено серед інших,  зокрема, Будинок міської думи  1911р. спорудження по вул.Леніна,67 (перейменовану, в подальшому, на вул.Соборну) у м.Вінниці. Як вбачається з даного списку, зазначене приміщення перебувало у користуванні територіального управління "Вінницяголовпостач".  

Пунктом 3 Указу Президента України від 14.04.1992р. №252 "Про Положення про місцеву державну адміністрацію" було установлено, що місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень,  узятих зобов'язань та покладених на них законодавством обов'язків у тій їх частині, яка не суперечить Закону України "Про Представника Президента України" та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

Згідно п.3 Положення про місцеву державну адміністрацію місцева державна адміністрація в межах повноважень, визначених Законом України "Про Представника Президента України", цим  Положенням, іншими актами законодавства, забезпечує  реалізацію законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших актів законодавчої і виконавчої  влади, рішень відповідних представницьких органів регіонального самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, а також економічний і соціальний розвиток області, міст Києва і Севастополя, районів, районів міста Києві, здійснює інші функції державного управління відповідною територією.

14.09.1992р. Представником Президента України у Вінницькій області було видано розпорядження "Про передачу на баланс пам'яток архітектури і містобудування управлінню будівництва і архітектури обласної державної адміністрації" (а.с.39,40), відповідно до якого на баланс управлінню будівництва і архітектури Вінницької обласної державної адміністрації передано Будинок міської думи 1911р. по вул.Леніна,67 у м.Вінниці (охорон.№28-М)  з дорученням укласти з підприємствами, організаціями і установами, в користуванні або на території яких розташовані пам'ятки, відповідні охоронно-орендні договори і охоронні зобов'язання.

З акта технічного стану пам'ятки і визначення плану робіт по пам'ятці та благоустрою її території від 12.11.1996р. (а.с.17-18) вбачається, що орендарем пам'ятки архітектури – Будинку міської думи по вул.Соборній,67 у м.Вінниці, охорон.№28, станом на 1996 рік виступало АТ "Вінницяголовпостач".

03.02.1997р., за участю представників Вінницької торгово-промислової палати, Вінницької товарно-універсальної біржі та начальника відділу охорони та реставрації пам'яток архітектури і містобудування Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, відбулася нарада з користувачами пам'ятки архітектури місцевого значення - будинку по вул.Соборній,67 у м.Вінниці, з питань узгодження дій по її подальшій експлуатації та утриманні. На вказаній нараді, рішення з якої оформлено протоколом, затвердженим начальником Управління містобудування та архітектури Вінницької облдержадміністрації (а.с.21-23), було постановлено визначити з 01.02.1997р. торгово-промислову палату відповідальною за експлуатацію будинку, оплату комунальних послуг, утримання його в належному технічному стані (своєчасне виконання проектних і ремонтно-реставраційних робіт та ін.), охорону об'єкта та впорядкування прилеглої до нього території, збереження та використання будинку як пам'ятки архітектури. Управління містобудування та архітектури Вінницької облдержадміністрації зобов'язано забезпечити в березні 1997 року укладення з користувачами пам'ятки охоронно-орендні договори.  

У зв'язку із звільненням з 01.02.1997р. займаних АТ "Вінницяголовпостач" приміщень в будинку №67 по вул.Соборній у м.Вінниці, що є пам'яткою архітектури місцевого значення та визначенням нового користувача цих приміщень – Вінницької торгово-промислової палати, між АТ "Вінницяголовпостач" та Вінницькою торгово-промисловою палатою було складено акт передання-передачі приміщень (а.с.20), який підписано керівниками АТ "Вінницяголовпостач" та Вінницької торгово-промислової палати, а також начальником відділу охорони та реставрації пам'яток архітектури і містобудування Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.   

01.04.1997р. між Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації (орендодавець) та Вінницькою торгово-промисловою палатою (орендар) було укладено охоронно-орендний договір №18 (а.с.9-12), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду Будинок міської Думи, охоронний №28-М, надалі пам'ятка, яка знаходиться на балансі орендодавця і розташована за адресою: 287100, м.Вінниця, вул.Соборна, 67, вартість якої визначена відповідно до акта оцінки її вартості і становить 481058 грн.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що договір діє з 01.04.1997р. по 01.04.2022р. строком на двадцять п'ять років.

Згідно п.2.1 договору передача пам'ятки в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки пам'ятки, складеному відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів №629 від 10.08.1995р.

П.3.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначається згідно з чинним законодавством України про охорону і використання пам'яток історії та культури та про оренду державного майна на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, яка діяла на момент підписання договору.

Орендна плата на весь час дії Договору складає 479640грн., в т.ч. ПДВ - 79940грн.; 19185,60грн., в т.ч. ПДВ 3197,60грн. на рік.

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата становить 1655грн. за перший місяць оренди і перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

В березні 2008 року Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації звернулось до Вінницької торгово-промислової палати з листом №01-05-96-186 від 25.03.2008р. (а.с.24-25), в якому, посилаючись на передбачене Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  право Кабінету Міністрів України  затверджувати ставки орендної плати для державного майна та обов'язковий перегляд договорів оренди державного майна, укладених до 01.01.2007р. (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів) у разі встановлення нових орендних ставок, а також, зіславшись на постанову КМУ №1846 від 27.12.2006р., якою внесено зміни до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995р., запропонував внести зміни до договору №18 від 01.04.1997р. в частині збільшення розміру орендної плати та повідомити про результати розгляду вказаної пропозиції у встановлений ст.188 Господарського кодексу України двадцятиденний строк.

Посилаючись на те, що відповіді у встановлений строк від Вінницької торгово-промислової палати на пропозицію щодо внесення змін до охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р. не було отримано, 02.06.2008р. Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Вінницької торгово-промислової палати про внесення змін та доповнень до охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р. шляхом викладення пункту 3.1 договору в наступній редакції: "Орендна плата за використання пам'ятки визначається згідно з чинним законодавством України про охорону і використання пам'яток культурної спадщини та про оренду державного майна на підставі Постанови Кабінету Міністрів України  від 27.12.2006 року №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна", яка діє на момент підписання змін до Договору"; пункту 3.2 договору в наступній редакції: "Орендна плата за користування пам'яткою за січень 2007 року згідно із розрахунком, що додається, становить 12210,06 грн. (дванадцять тисяч двісті десять гривень шість копійок), в тому числі податок на додану вартість (20%)"; доповнення розділу 3 договору пунктом 3.6 наступного змісту: "Орендар зобов'язується перерахувати на реєстраційний рахунок орендодавця  різницю між розміром орендної плати, нарахованої за ставками оренди державного майна, що діяли до моменту перегляду, та розміром орендної плати, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна", Наказу Фонду Державного Майна України від 18.01.2007 року №43, яка протягом з січня 2007р. по березень включно 2008 року становить 131292грн. (сто тридцять одна тисяча двісті дев'яносто дві гривні) з урахуванням ПДВ відповідно до розрахунку який додається".

Позов мотивовано тим, що постановою КМУ від 27.12.2006р. №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна" змінено орендні ставки за користування нерухомим державним майном. При цьому орендна ставка, яка відповідає встановленому договором цільовому використанню державного майна, встановлена на рівні 15%, тоді як на момент укладання договору орендна ставка становила 5% від вартості орендованого майна.

Відповідач у письмовому відзиві №184/08 від 03.07.2008р. на позовну заяву (а.с.78-79) проти позову заперечив, зазначивши, що збільшення розміру орендної плати по своїй суті погіршує становище орендаря, особливо враховуючи те, що згідно із Законом України "Про торгово-промислові палати" відповідач є недержавною неприбутковою самоврядною організацією.

Стверджує, що Порядок перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України №43 від 18.01.2007р., регулює процедуру перегляду договорів оренди нерухомого майна, укладеними Фондом державного майна України та його регіональними відділеннями і представництвами, тоді як охоронно-орендний договір №18 від 01.04.1997р. не укладався і не погоджувався Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями і представництвами, а тому названий Порядок не може регулювати процедуру перегляду охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р. й, відповідно, позивач не може на нього посилатись в обґрунтування підстав для внесення змін до договору.  

Крім того, відповідач стверджує, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своєму листі від 25.07.2007р. №5460 стосовно перегляду договорів оренди вказав на те, що у разі, якщо внаслідок перегляду договорів оренди державного та комунального майна орендодавець пропонує змінити умови цих договорів, то такі зміни повинні оформлятись двосторонньою угодою, а у випадку, якщо орендар відмовляється укласти додаткові угоди, договір оренди продовжує діяти на попередніх умовах до закінчення терміну його дії.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм юридичну оцінку, в сукупності з аналізом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р. (в редакції, діючій на час укладення охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р.) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Згідно з ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як зазначалося вище, п.3.1 охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р. сторони погодили, що орендна плата визначається згідно з чинним законодавством про охорону і використання Пам'яток історії та культури та про оренду державного майна на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, яка діяла на момент підписання договору.

Згідно з п.3.3 договору розмір орендної плати може бути переглянуто в разі зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.20 ст.21 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" ставки орендної плати за користування будинками і спорудами, віднесеними до пам'яток історії та культури, встановлюються Радою Міністрів Української РСР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 було затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна.

Відповідно до п. 8 вказаної Методики (в редакції, діючій на момент укладення договору від 01.04.1997р.) у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна бюджетними організаціями та інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Кзон х Сор, де Вп - вартість орендованого майна, визначена експертним шляхом; Кзон - зональний коефіцієнт; Сор - орендна ставка, у відсотках до вартості орендованого майна.

Зональні коефіцієнти та орендні ставки встановлюються Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконавчими комітетами відповідних Рад за місцем знаходження об'єкта оренди.

Абзацом 3 пункту 8 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна (діючої на момент укладання охоронно-орендного договору) передбачено, що у разі, якщо зональні коефіцієнти та орендні ставки не встановлені, то орендна плата за оренду нерухомого майна встановлюється у розмірі 5 відсотків від експертної оцінки вартості цього майна.

Таким чином, при укладанні охоронно-орендного договору №18 та визначенні розміру орендної плати в сумі 479640грн. (в т.ч.ПДВ 79940грн.; 19185,60грн. в т.ч. ПДВ 3197,60грн. на рік), сторони виходили з встановленого Методикою розміру орендної плати, а саме -  5 відсотків від експертної оцінки вартості цього майна (481058грн.).

19.12.2006р. був прийнятий Закон України від 19.12.2006р. №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ч.1 ст.118 якого було передбачено, що орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а ч.3 вказаної статті встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до                     1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Постановою Кабінету Міністрів  України від 27.12.2006р. №1846 було затверджено зміни, що вносяться до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, відповідно до яких орендна ставка, яка відповідає встановленому договором цільовому використанню державного майна, встановлена на рівні 15%.

Враховуючи зазначені зміни розміру орендної ставки, а також, беручи до уваги, що пунктом 3.3 Охоронно-орендного договору №18 сторони передбачили можливість перегляду розміру орендної плати у разі зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавством України, як зазначалося вище, позивач цілком обгрунтовано звернувся до відповідача з листом №01-05-96-186 від 25.03.2008р., в якому запропонував проект додаткової угоди до договору №18 від 01.04.1997р., розрахувавши орендну плату у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна", однак, відповіді на вказану пропозицію не отримав, що й стало приводом спору.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Як передбачено ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, норми якого відповідно до п.4 Перехідних та прикінцевих положень цього Кодексу застосовуються до спірних правовідносин, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, положення якого також застосовуються до спірних правовідносин, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за  необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Пунктом 8.2 охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р. сторони передбачили: зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця.

У відповідності до ч.4 ст.188 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч.5 ст.188 Господарського кодексу України).

Всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов"язок доказування і подання доказів в обгрунтування своїх вимог та заперечень, відповідач доказів реагування на пропозицію позивача щодо внесення змін до охоронно-орендного договору №18 від 01.04.1997р. не надав, у зв"язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині внесення змін до пункту 3.2 охоронно-орендного договору та в частині доповнення розділу 3 договору пунктом 3.6, зважаючи на таке.

Так, за редакцією пункту 3.2 договору, запропонованою позивачем, та яка прийнята судом першої інстанції, орендна плата за користування пам'яткою за січень 2007 року згідно із розрахунком, що додається, становить 12210,06 грн. (дванадцять тисяч двісті десять гривень шість копійок), в тому числі податок на додану вартість (20%).

Враховуючи, що строк дії договору встановлено до 2022 року, пунктом 3.2 договору встановлено щомісячне внесення орендної плати, що узгоджується з ч.5 ст.762 ЦК України, включення до договору зміни щодо встановлення розміру орендної плати за один місяць – січень 2007 року є неправомірним.

Зважаючи на положення ч.5 ст.188 Господарського кодексу України, з даного пункту слід виключити фразу "за січень 2007 року", оскільки відповідні зміни у частині розміру орендної плати вносяться з дня набрання чинності судовим рішенням.

Крім того, з урахуванням тієї ж ч.5 ст.188 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне виключити з резолютивної частини оскарженого рішення підпункт "в" пункту 2 стосовно доповнення розділу 3 договору пунктом 3.6 наступного змісту: "Орендар зобов'язується перерахувати на реєстраційний рахунок орендодавця  різницю між розміром орендної плати, нарахованої за ставками оренди державного майна, що діяли до моменту перегляду, та розміром орендної плати, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна", Наказу Фонду державного майна України від 18.01.2007р. №43, яка протягом з січня 2007р. по березень включно 2008 року становить 131292грн. (сто тридцять одна тисяча двісті дев'яносто дві гривні) з урахуванням ПДВ відповідно до розрахунку який додається".

Доводи відповідача про те, що суд помилково застосував до даного спору наказ Фонду державного майна України №43 від 18.01.2007р. "Про затвердження Порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна", оскільки вказаний Порядок регулює процедуру перегляду договорів оренди нерухомого майна, укладеними Фондом державного майна України та його регіональними відділеннями і представництвами, тоді як охоронно-орендний договір №18 від 01.04.1997р. не укладався і не погоджувався Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями і представництвами, до уваги не беруться, оскільки посилання суду на передбачений цим наказом порядок перегляду договорів оренди державного майна шляхом укладення додаткових угод не спростовує інших, передбачених вищенаведеним законодавством та укладеним між сторонами охоронно-орендним договором, правил щодо порядку внесення змін до вказаного договору.

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції розглянув спір без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами, наслідком чого стало обмеження відповідача у захисті свого права, неповне з'ясування обставин справи та прийняття судом незаконного рішення, не являються підставою для скасування оскарженого рішення.

Так, згідно з ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне  застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це  порушення  призвело до прийняття неправильного рішення.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення  місцевого  господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Про призначення судового розгляду справи на 29.07.2008р., за результатами якого було прийняте оскаржене відповідачем рішення, відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення – копії судової ухвали від 09.07.2008р. з розпискою представника відповідача про отримання (а.с.83), а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зареєстроване господарським судом Вінницької області 29.07.2008р. (а.с.85) та яким підтверджується той факт, що про призначення розгляду справи на 29.07.2008р. відповідачу було відомо.

Відповідач вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано залишив без задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити особисту участь жодного з представників відповідача, наділених повноваженнями на представництво інтересів Вінницької торгово-промислової палати в суді, а саме: президента, який перебував у відпустці, віце-президента, який перебував у відрядженні та юрисконсульта, який знаходився на лікарняному.

Як свідчать матеріали справи, з самого початку провадження у справі (яке було порушене згідно судової ухвали від 09.06.2008р., а.с.1) та у процесі здійснення розгляду справи (ухвала від 24.06.2008р. про відкладення розгляду справи на 09.07.2008р. за клопотанням відповідача у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, ухвала від 09.07.2008р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням представника відповідача, а.с.70,82) відповідач не надав жодного доказу, який би спростував правомірність пред'явлення позивачем позову. В свою чергу, відповідач, постійно заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи та не надаючи належних доказів в спростування позовних вимог, створював перешкоди у своєчасному вирішенні господарського спору.

Решта доводів апеляційної скарги спростовується вищенаведеним та не являється підставою для скасування оскарженого рішення.

За наведених вище обставин, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Вінницької області слід змінити, виклавши підпункт "б" пункту 2 резолютивної частини в іншій редакції та виключивши підпункт "в" пункту 2 резолютивної частини.

  Керуючись ст.ст.101,103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вінницької торгово-промислової палати, м.Вінниця залишити без задоволення.

2. Підпункт б) пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 29 липня 2008 року у справі № 13/94-08 змінити, виклавши його в такій редакції:

" Пункт 3.2. охоронно-орендного договору № 18 від 01.04.2007р., викласти в наступній редакцій:

"Орендна плата за користування пам'яткою згідно  із розрахунком, що додається, становить 12210,06 грн. (дванадцять тисяч двісті десять гривень шість копійок), в тому числі податок на додатну вартість (20%) в місяць".

Підпункт в) пункту 2 резолютивної частини рішення - виключити.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Справу № 13/94-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий - суддя:                                                              Гулова А.Г.

 судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

 Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 -  в наряд