Постанова

від 04.11.2008 по справі 12/556

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/556

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "04" листопада 2008 р.                                                           Справа № 12/556

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Пасічник С.С.

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Тютюнник С.В. - представника за довіреністю №104/10 від 15.07.2008р.,

від відповідача: Хомчук В.А. - представника за довіреністю №3183/1а від 01.04.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", м.Житомир  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "31" липня 2008 р. у справі № 12/556 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ  

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", м.Житомир  

про стягнення 752160,61 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.07.2008р. у справі №12/556 задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення 752160,61 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 632623,71 грн. інфляційних нарахувань, 119536,90 грн. 3% річних, 7522,00 грн.  витрати по сплаті держмита, 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи вищевказане рішенням необґрунтованим, безпідставним, таким, що прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та порушенні норм матеріального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржений судовий акт та прийняти новий, яким відмовити у задоволенні вимог позивача (а.с.48-49).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- свої зобов'язання по договору №06/06-56 від 31.01.2006р. постачання природного газу відповідач виконав у повному обсязі;

- при розгляді справи, суд першої інстанції не врахував положень ч.3 ст.219 ГК України, яка встановлює, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності;

- у позивача існувала заборгованість перед відповідачем, і позивач не скористався своїм правом зменшити суму заборгованості шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог;

- місцевий господарський суд не застосував положення ст.616 ЦК України, згідно якої розмір збитків та неустойки,  які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

У відзиві на апеляційну скаргу 81/10-10030 від 01.09.2008р. позивач заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, а тому просить апеляційний господарський суд залишити її без задоволення (а.с.55-58).

Зазначає, зокрема, що:

- позивач жодних протиправних дій не вчиняв, природний газ поставив в обумовлені договором строки та об'ємах, а тому посилання скаржника  в апеляційній скарзі на ч.3 ст.219 ГК України є безпідставним;

- твердження відповідача щодо існування дебіторської заборгованості ДК "Газ України" за надані послуги транспортування природного газу не підтверджуються жодними доказами;

- зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами, в порядку ст.601 ЦК України, це виключно право, а не обов'язок сторін, якого не був позбавлений і відповідач;

- зі змісту ст.616 ЦК України вбачається, що зменшення розміру збитків  та  неустойки,  які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення - це виключне право, а не обов'язок суду, і, крім того, відсутні підстави для застосування положень вказаної статті.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

31.01.2006р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ „Житомиргаз” (Покупець) уклали договір № 06/06-56 на постачання природного газу (далі - договір), згідно п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця в 2006 році природний газ для нормативних втрат, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (а.с.9-11).

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві, оформлюється актами приймання-передачі газу в яких визначається обсяг фактично переданого газу.

Позивач свої зобов'язання, які передбачені вищевказаним договором, виконав у повному обсязі,  передавши у власність відповідача природний газ на загальну суму 12260133,02 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2006р. на суму 800127,10 грн., від 28.02.2006р. на суму 719349,35 грн., від 31.03.2006р. на суму 2581289,69 грн., від 30.04.2006р. на суму 1656687,72 грн., від 31.05.2006р. на суму 1185589,51 грн., від 30.06.2006р. на суму 1275293,33 грн., від 31.07.2006р. на суму 1296265,85 грн., від 31.08.2006р. на суму 1338739,01 грн., від 30.09.2006р. на суму 1406791,45 грн. (а.с.14-22).

Згідно з п.5.1. Договору, розрахунки за газ Покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться Покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідач свої зобов'язання у встановлений договором строк не виконав, розрахунки за спожитий природний газ проводив несвоєчасно, провівши остаточне погашення заборгованості за договором 26.06.2007р., що вбачається з розрахунку боргу ВАТ "Житомиргаз", проведеного позивачем, та з контрольних розрахунків відповідача (а.с.7-8, 38 - 39).

За вказаних обставин  ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою від 11.06.2008р.    №31/10-6905 про стягнення з ВАТ "Житомиргаз" 632623,71 інфляційних втрат та 119536,90 грн. 3% річних, разом 752160,61 грн. (а.с.2-5).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 і 6 ст.265 ГК України за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ВАТ "Житомиргаз" не виконав зобов'язання  у строк встановлений п.5.1 договору, тобто вважається таким, що прострочив.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором за період з лютого 2006р. по липень 2007р. 632623,71 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 119536,90 грн. за період з 11.02.2006р. по 26.06.2007р. (розрахунок а.с.3-5).

Посилання ж скаржника в апеляційній скарзі на ч.3 ст.219 ГК України та ст.616 ЦК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у відповідності до зазначених правових норм, зменшення розміру відповідальності або звільнення відповідача від відповідальності та, відповідно,  зменшення  розміру збитків та неустойки є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, інфляційні та річні не є штрафними санкціями, як це зазначає скаржник в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем же не було надано апеляційному господарському суду доказів на підтвердження неправомірності дій (бездіяльності) позивача, умисного або необережного сприяння останнім збільшення розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання. Крім того, стягнення збитків з відповідача не є предметом даного спору, відповідно, застосування ст.616 ЦК України судом першої інстанції було б неправильним.

Згідно зазначеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийняте господарським судом Житомирської області з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. 

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 31 липня 2008 року у справі № 12/556 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", м.Житомир - без задоволення.

2. Справу № 12/556 повернути до господарського суду Житомирської області.    

Головуючий суддя                                                                 Щепанська Г.А.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 – сторонам,

4 – в наряд.