Рішення

від 10.11.2008 по справі 8824-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8824-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2008Справа №2-15/8824-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон», (95493 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 3; ідентифікаційний код 01267308)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Б. Куна, 19, кв.148; ідентифікаційний код 34582462)

Про стягнення 495547,04 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Кутас А.В., довіреність № 31/13 від 01.10.2007 р., у справі

Від відповідача  – не з'явився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» про стягнення 17621,64 грн. основного боргу, 474022,00 грн. – пені, 3524,33 грн. – штрафу, 379,07 грн. -  3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1/25 на постачання матеріалу від 01.03.2007 р. щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, що і стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Позивач заявою від 25.09.2008 р. в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з допущеною помилкою у розрахунку суми позову збільшив розмір позивних вимог та просить суд стягнути з відповідача 17621,64 грн. – основного боргу, 474021,04 грн. – пені, 3524,33 грн. – штрафу, 389,61 грн. – 3 % річних.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У зв'язку з чим суд вважає за можливим подальший розгляд справи здійснювати   з врахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав.

10.11.2008 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою директора.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними у справі документами в порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України, судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.03.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» (Постачальник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Куллайн» (Покупець) (відповідач) був укладений договір № 1/25 на постачання матеріалів (а.с.56-58).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець сплатити та прийняти Товар відповідно виставленого рахунку.

Додатковою угодою № 1 від 21.06.2007 р. до договору на постачання матеріалів № 1/25 від 01.03.2007 р. сторони домовились внести зміни до Договору, відповідно до яких у випадку постачання Товару з відстрочкою платежу, за порушення строків оплати вартості Товару Покупець сплачує пеню у розмірі 10 % від вартості поставленого товару за кожний день прострочення, та штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого Товару, відшкодовує збитки, у тому числі упущену вигоду.

Специфікацією № 1 від 22.06.2007 р. до договору поставки № 1/25 від 01.03.2007 р. сторони погодили, що відповідно до договору на постачання матеріалу № 1/25 від 01.03.2007 р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити товарі, відповідно специфікації.

Крім того, сторони передбачили, що оплата проводитися з відстрочкою платежу 14 календарних днів з дати поставки Товару.

Зазначена специфікація є невід'ємною частиною до Договору поставки № 1/25 від 01.03.2007 р.

У виконання зобов'язань за договором поставки позивачем у період з 12.03.2007 р. по 27.09.2007 р. на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 587401,64 грн.

Зазначене підтверджується доданими до матеріалів справи видатковим накладними (а.с.9-27).

Отримання зазначеного товару відповідачем підтверджується товаро – транспортними накладним, доданим до матеріалів справи (а.с.28-46)

Відповідно до умов договору поставки № 1/25 від 01.03.2007 р. при постачанні товару транспортом Постачальника, Покупець підписує товаро – транспортні накладні про приймання вантажу та ставить штамп свого підприємства.

Зазначені товаро – транспортні накладні містять штам підприємства відповідача та відмітку про отримання поставленого товару.

Відповідачем протягом строку постачання товару була проведена часткова сплата отриманого товару у розмірі 569780,00 грн., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 17621,64 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 17621,64грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» заборгованості у розмірі 17621,64  грн. підлягають задоволенню.

Крім  того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі  474021,04 грн. у період з 12.10.2007 р. по 06.07.2008 р.

Так, додатковою угодою № 1 від 21.06.2007 р. до договору на постачання матеріалів № 1/25 від 01.03.2007 р. сторони домовились внести зміни до Договору, відповідно до яких у випадку постачання Товару з відстрочкою платежу, за порушення строків оплати вартості Товару Покупець сплачує пеню у розмірі 10 % від вартості поставленого товару за кожний день прострочення, та штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого Товару.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином,  враховуючи положення п.5 Специфікації № 1 від 22.06.2007 р. до договору поставки № 1/25 від 01.03.2007 р., відповідно до якого оплата проводитися з відстрочкою платежу 14 календарних днів з дати поставки Товару, відповідач повинен був виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару до 11.10.2007 р., а відтак пеня може бути нарахована відповідачеві лише за період з 12.10.2007 р. по 08.04.2008 р., тобто за 6 місяців від дня, коли зобов'язання щодо сплати товару повинно було виконано.

Крім того, позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 10 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.  

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що  відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відтак, заявлена позивачем сума пені у розмірі 474021,04 грн. підлягає перерахуванню  за період з 12.10.2007 р. по 08.04.2008 р. та  зменшенню:

З 12.10.2007 р. по 31.12.2007 р. – 17621,64 грн.(сума заборгованості) х 81 дн. (кількість днів прострочення) х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. =     625,69  грн.

З 01.01.2008 р. по 08.04.2008 р. – 17621,64 грн. х  99 дн. х 20% / 365 = 955,91грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені у розмірі 1581,60 грн., є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3524,33 грн. штрафу.

Так, додатковою угодою № 1 від 21.06.2007 р. до договору на постачання матеріалів № 1/25 від 01.03.2007 р. сторони домовились внести зміни до Договору, відповідно до яких у випадку постачання Товару з відстрочкою платежу, за порушення строків оплати вартості Товару Покупець сплачує пеню у розмірі 10 % від вартості поставленого товару за кожний день прострочення, та штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого Товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 1 Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, сума штрафних санкцій у розмірі 3524,33 грн. обчислена позивачем правомірно, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» 3% річних за період 12.10.2007 р. по 06.07.2008  р. у розмірі 389,61 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Б. Куна, 19, кв.148; ідентифікаційний код 34582462) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон», (95493 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 3; ідентифікаційний код 01267308, р/р 26007000130963 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», м. Сімферополь, МФО 384577) 17621,64 грн. основного боргу, 1581,60 грн. пені, 3524,33 грн. штрафу, 389,61 грн. 3 % річних, 231,19 грн. державного мита та 5,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 472439,44 грн. пені у позові відмовити.

    Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.