Рішення

від 06.10.2008 по справі 50/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  50/293

06.10.08

За позовом     закритого акціонерного товариства "ОТІС"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестформ"

про                   розірвання договору і повернення грошових коштів, сплачених за  

                        товар у сумі 169 681,69 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                   Мацюк В.В. (дов. №2 від 04.01.2008)

                                   Кушнір О.О.(дов. №58 від 01.04.2008)

Від відповідача          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги закритого акціонерного товариства "ОТІС" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестформ" про розірвання договору про надання послуг з переобладнання від 25.09.2007 № 25/9 та повернення грошових коштів, сплачених за   товар у сумі 169 681,69 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2008 було порушено провадження у справі № 50/292 та  призначено її до розгляду на 22.09.2008.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2008 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Розгляд справи було відкладено на 06.10.2008.

06.10.2008 в судовому засіданні представники позивача надали додаткові докази та дали пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті  у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2007 між закритим акціонерним товариством «ОТІС»(далі-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвестформ»(далі-відповідач) було укладено договір про надання послуг з переобладнання  № 25/09 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1, 2.1 договору відповідач зобов'язався  на свій ризик і із своїх матеріалів виконати роботи з переобладнання автомобілів (далі-робота), позивач зобов'язався прийняти та оплатити її.

Пунктами 2.1 договору передбачено, що оплата проводиться відповідно до Специфікацій № 1 до договору, а саме 50% передоплати, на основі виставленого рахунку-фактури, решту 50% протягом 3-х календарних днів з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт.

Загальна вартість робіт і матеріалів відповідно до Специфікації № 1 до договору складає 124 219,00грн.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, 26.09.2007 позивачем було здійснено в повному обсязі оплату згідно виставленого  відповідачем рахунку-фактури від 20.09.2007 №  СФ-0000181 на суму 124 219,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5274. Таким чином позивач зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, але на момент подачі позову відповідач свої зобов'язання по переобладнанню автомобіля не виконав.

Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи та підтверджують вищевикладене.

У зв'язку з тим, що у договорі не встановлений строк виконання даного договору і неможливо встановити кінцевий термін виконання робіт, то 17.03.2008 позивачем була направлена відповідачу претензія № 23-юр (на підставі ст. 530 ЦК України) з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання по договору. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності зі ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Згідно статті 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.                                                         

У положеннях ч.2 ст. 651 ЦК України зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 25.09.2007  № 25/09 не виконав, чим істотно порушив умови укладеного з позивачем договору.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків виконання робіт він зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 45 462,69 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами договору (п.4.2.) та чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 45 462,69 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 220 Господарського кодексу України, Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про надання послуг з переобладнання від 25.09.2007 № 25/09 укладений між закритим акціонерним товариство «ОТІС»та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвестформ».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестформ»(04080, м. Київ, вул. Константинівська, 73, код ЄДРПОУ 33440126) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь закритого акціонерного товариства «ОТІС»(03062, м.Київ,                                 вул. Чистяківська, 32, код ЄДРПОУ 14357579) основний борг в сумі 124 219 (сто двадцять чотири тисячі двісті девятнадцять)грн. 00 коп., пеню в розмірі 45 462 (сорок п'ять тисяч чотириста шістдесят дві)грн. 69коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1 696 (одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 82коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 13.10.2008