Рішення

від 27.10.2008 по справі 17/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.08                                                                                 Справа № 17/54

За позовом Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектро-централь”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Акціонерного товариства закритого типу  „Лісок”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 31605 грн. 40 коп.

                                                                                                               Суддя   Фонова О.С.                                                

                                                      Представники:

від позивача –Калмикова Ю.О., нач. юр. відділу, довіреність № 24-01-157/1257 від 16.11.2007;

від відповідача  –Васильєва В.М., представник,   довіреність №  8   від 08.04.2008.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді у сумі 15 868 грн. 33 коп., пені у сумі 14 426 грн. 42 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1159 грн. 87 коп. та 3% річних у сумі 150 грн. 78 коп. за договором  № 83 від 05.01.2005.

Представник позивача, клопотанням про заміну неналежного відповідача №26-04-106 від 13.10.2008, котре здано у судовому засіданні 16.10.2008, уточнив відповідача у справі та просив суд, згідно ст. 24 Господарського кодексу України допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем - Акціонерним товариством закритого типу «Лісок», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Макаренка, буд. 208,  ідентифікаційний код 00377414.  

Зазначене клопотання судом  було задоволено, у звязку з чим відповідачем у справі стало Акціонерне товариство закритого типу «Лісок».

Відповідач  у відзиві на позовну заяву, зданому у судовому засіданні 16.10.2008 вказує, що не згоден з розрахунком суми боргу та суми нарахованої пені, відповідно до п.7.2.3 договору № 83 від 05.01.2005 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань»платники грошових коштів виплачують на користь отримувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, встановленому по узгодженню сторін.

Згідно статті 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбаченої статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.  

За розрахунком позивача розмір пені складає 1% за кожен день прострочення та загальна сума, пред‘явлена до відшкодування складає 14426 грн. 42 коп.

Розрахунок пені позивачем здійснений без урахування положень вищевказаного Закону.

Згідно інформації НБУ розмір облікової ставки в період з 01.01.2008 по 30.04.2008  складає 10%, а з 30.04.2008 по теперішній час –12%.

Згідно розрахунку пені відповідача, сума пені складає 1010 грн. 20 коп.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів,  заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

      встановив:

Між  Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (позивач у справі) та Акціонерним товариством закритого типу  „Лісок” (відповідач у справі) було укладено договір № 83 від 05.01.2005 про постачання теплової енергії в гарячій воді  (далі –Договір),  

Згідно пункту 1 Договору Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідач)  теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з умовами та режимами теплоспоживання на межі балансової належності тепломереж Енергопостачальної організації та Споживача, а  Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до  п.6.1, 6.5 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації. Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі щодо поставки теплової енергії в гарячій воді відповідачеві.

Також позивачем було виставлено рахунки за період січень-червень 2008  на загальну суму 28396,92 грн., вручення яких підтверджується матеріалами справи (а.с.19-24).

Проте, відповідач умови договору  порушив та виставлені рахунки повністю не сплатив. У зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15868,33 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.  

Відповідач не погоджується з позовом частково, з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої теплової енергії в обумовлені договором строки відповідачем не були виконані  у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті боргу у сумі  15868,33 грн. за поставлену теплову енергію в гарячій воді.

Позивач заявив вимогу про стягнення пені у сумі 669,01 грн. за січень 2008 року за період з 16.02.2008 по 28.07.2008 (заборгованість –669,01 грн.),  у сумі 9644,40 грн. за лютий 2008 року за період з 16.03.2008 по 28.07.2008 (заборгованість –9644,40 грн.), у сумі 2883,72 грн. за березень 2008 року за період з 16.04.2008 по 28.07.2008 (заборгованість –2883,72 грн.), у сумі 775,22 грн. за квітень 2008 року за період з 16.05.2008 по 28.07.2008 (заборгованість –1047,60 грн.), у сумі 348,30 грн. за травень 2008 року за період з 16.06.2008 по 28.07.2008 (заборгованість –810 грн.) та у сумі 105,77 грн. за червень  2008 року за період з 16.07.2008 по 28.07.2008 (заборгованість –813,60 грн.), всього –14 426,42 грн.

Відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачена сторонами у п. 7.2.3.  Договору у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Крім того, зазначений розмір пені передбачено статтею 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності  за несвоєчасне внесення плати за спожиті  комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”  

Посилання відповідача на статтю 3 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»щодо обмеження її подвійною обліковою ставкою є помилковим, оскільки стаття 1 зазначеного Закону встановлює, що  платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  вказаного Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто цей Закон передбачає обмеження розміру пені, яка встановлюється за згодою сторін, однак, розмір пені, яка продубльована у Договорі, встановлений у статті 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності  за несвоєчасне внесення плати за спожиті  комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”,  де зазначено, що  суб'єкти підприємницької діяльності, які  використовують  нежилі  будинки  і приміщення,  належні їм на праві власності або орендовані  ними  на  підставі  договору,  для провадження цієї діяльності: … за несвоєчасні   розрахунки  за  спожиті  комунальні  послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка  від  суми  простроченого платежу  за  кожний  день прострочення,  якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін,  але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Всі вимоги цієї статті позивачем виконані в повному обсязі.

Отже, вищевкзана пеня є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення  інфляційних нарахувань  у сумі 1159,87 грн.  та 3% річних у сумі 150,78 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача у частині стягнення інфляційних нарахувань  та 3% річних також  підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 15868,33 грн., пені у сумі 14426,42 грн., інфляційних нарахувань  у сумі 1159,87 грн.  та  3% річних у сумі 150,78 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю  з віднесенням судових витрат на відповідача  згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

       в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу  „Лісок”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Макаренка, буд. 208,  ідентифікаційний код 00377414 на користь Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м. Сєвєродонецьк  Луганської області, ідентифікаційний код 00131050,  борг у сумі 15868,33 грн., пеню у сумі 14426,42 грн., інфляційні нарахування  у сумі 1159,87 грн.  та 3% річних у сумі 150,78 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 316,05 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  31.10.2008.

Суддя                                                                                              О.С. Фонова