Рішення

від 03.11.2008 по справі 17/118-08-3762

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/118-08-3762

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2008 р.Справа  № 17/118-08-3762

За позовом:       Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Гарант”;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної

                            фірми „БСК”;

про стягнення 110541,92грн.

                                                                                         Суддя Зуєва Л.Є.

                                            П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Чорна О.М. –повірений;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача по справі 110541,92 грн., з яких: 57 935,57 грн. – заборгованості по комісії; 27 080,79 грн. –заборгованості по об'єкту лізингу, 12 338,95 грн. –пені; 13 186,61 грн. –25% річних.

             Відповідач в засідання суду без поважних причин не  з'явився, хоча про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи та копія  ухвали суду з особистим підписом директора фірми „БСК” , однак   відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю компанія „Лізингова компанія –Гарант” (надалі  Позивач) та Товариством  з  обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „БСК” (надалі Відповідач) було укладено договори фінансового лізингу №128Ф, №129Ф, №130Ф, №131Ф, №132Ф, №133Ф (надалі - Договори).

Згідно з умовами укладених Договорів Відповідач отримав у платне користування строком на 30 місяців механічні транспортні засоби марки Богдан А-09201 та Богдан        А-091, (надалі –Транспортні засоби) по Актам прийому-передачі. Зазначені Транспортні засоби належать позивачу на підставі Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 2.2.2. Договорів Відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі згідно з умовами Договорів. Порядок і розміри сплати основних лізингових платежів встановлені пунктом 4 Договорів та додатками №2 до нього.

Проте, протягом дії укладених Договорів Відповідач виконував обов'язки по сплаті лізингових платежів несвоєчасно та не в повному обсязі.

У зв'язку із систематичним невиконанням Відповідачем умов укладених Договорів, 24 червня 2008р., між позивачем та відповідачем на підставі п.п.19.2.1 Договорів, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” підписано угоди про розірвання Договорів з 24.06.2008р.

В подальшому позивачем були вилучені у відповідача свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та номерних знаків про що було складено відповідні Акти вилучення.  

Згідно з п.4 зазначених Угод, Відповідач зобов'язався у повному обсязі  погасити заборгованість по сплаті лізингових платежів та усіх нарахованих штрафних  санкцій.

Так у відповідності до наданих позивачем розрахунків загальна заборгованість відповідача по комісії позивача по шістьох укладених договорах склала 57 935,57 грн., в.т.ч. ПДВ, та заборгованість по оплаті за предмет лізингу у розмірі 27 080,79грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідач зазначену заборгованість у встановлені укладеними угодами строки не погасив, у зв'язку з чим позивачем були нараховані йому штрафні санкції передбачені умовами угод, а саме: пеня у розмірі 12 338,95 грн., 13 186,61 грн. –25% річних.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Лізингова компанія –Гарант” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 04.09.2008р. віхд.№5164 до ТОВ ВКФ „БСК” про стягнення 57 935,57 грн. –заборгованості по комісії, 27 080,79  грн. –заборгованості по лізингу; 12 338,95 грн. –пеню; 13 186,61 грн. –25% річних.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2008р. порушено провадження у справі №17/118-08-3762 за позовом ТОВ „Лізингова компанія –Гарант” до ТОВ ВКФ „БСК” про стягнення 110541,92 грн.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та надані в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, та  він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором  мають  виконуватися належним чином.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Так розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підставі укладених договорів фінансового лізингу №128Ф, №129Ф, №130Ф, №131Ф, №132Ф, №133Ф від 01.02.2008р., відповідачу у користування було передано механічні транспортні засоби марки Богдан А-09201 та Богдан А-091, в кількості 6 штук, за користування яких відповідач по умовам укладених договорів зобов'язався у встановленому порядку та розмірах вносити лізингові платежі, графік оплати яких є додатком №2 до укладених договорів  від 01.02.2008р.

Пункт 4.1 укладених договорів встановлено, що за користування предметом лізингу відповідач сплачує позивачу основні лізингові платежі у розмірі і в строки відповідно „Графіку оплати основних лізингових платежів. (Додаток №2 до Договорів).

Згідно п. 4.4 укладених Договорів у склад лізингових платежів входять:

-          сума, яка відшкодовує відповідну частину вартості предмету лізингу;

-          комісія лізингодавця за надання предмета лізингу, нарахована на вартість предмету лізингу.

Пунктом 4.7 укладеного договору встановлено, що лізингові платежі сплачуються незалежно від результатів господарської діяльності лізингоодержувача та незалежно від будь-яких обставин, пов'язаних з роботою або не роботою предмету лізингу та економічною ефективністю його роботи в період лізингу.

Однак відповідачем суттєво були порушені умови укладеного між сторонами по справі договору в частині здійснення лізингоодержувачем лізингових платежів, у зв'язку з чим 24.06.2008р. між позивачем та відповідачем підписано угоду про розірвання раніш укладених Договорів фінансового лізингу.

У зв'язку з цим, 24.06.2008 відповідачем здійснено передачу позивачу транспортних засобів, які є предметом укладених договорів фінансового лізингу, про що складений відповідний акт вилучення свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів і номерних знаків.

На підставі укладених між позивачем та відповідачем по справі угоду про розірвання договорів фінансового лізингу, відповідач визнав заборгованість по лізинговим платежам на загальну суму 110 541,92 грн., які зобов'язався сплатити згідно графіка погашення заборгованості, який є невід'ємним додатком до укладених угод про розірвання договорів фінансового лізингу.

Однак відповідач в порушення умов вищезазначених угод від 24.06.2008р. не здійснив погашення заборгованості по лізингових платежах.

Вимогами ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому ст. 526 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.6 угод від 24.06.2008р., лізингоотримувач зобов'язується оплатити у повному обсязі пеню та штрафні санкції, згідно п.п. 14.4.2 Договорів, які нараховані по день фактичної оплати заборгованості згідно п. 4 угоди №2. Зазначені штрафні санкції лізингоотримувач зобов'язався сплатити на протязі 5 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення лізингодавця.

Згідно п. 14.2 укладених договорів фінансового лізингу, за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоотримувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки, з дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного в Додатку №2 до Договору, по день фактичної оплати цього платежу включно.

Згідно п.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, дослідивши наданий представником позивача розрахунок по нарахуванню відповідачу пені у розмірі 12 338,95 грн., суд дійшов висновку, що він розрахований у відповідності з вимогами діючого законодавства у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

У відповідності до п.п.1,2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 14.3 укладених договорів, несплачений лізингодавцю, згідно Додатку №1-3, поточний платіж, строк оплати якого наступив, вважається для лізингоотримувача чужими грошовими коштами, які належать лізингодавцю і які знаходяться в неправомірному користуванні лізингоотримувача. За таке неправомірне користування грошовими коштами лізингодавця лізингоотримувач сплачує останньому –25,0% річних від суми грошових коштів, які належать лізингодавцю і які знаходяться в користуванні лізингоотримувача, за весь час користування цими грошовими коштами. Нарахування 25% річних починається з дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного в Додатку №2. по день фактичної оплати цього платежу включно.

У відповідності до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що відповідач по справі не виконав свого обов'язку щодо погашення заборгованості по лізинговим платежам, у зв'язку з чим заборгованість у розмірі 110 541,92 грн. залишилась не оплаченою, позивач на підставі п. 6 угод від 24.06.2008р. та п. 14.3 укладених договорів від 01.02.2008р. нарахував відповідачу 25% річних за користування чужими грошовими коштами, які відповідно до представленого позивачем розрахунку становлять 13 186,61 грн.

Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок стосовно нарахування відповідачу 25% річних від суми грошових коштів, які неповернуті позивачу, суд дійшов висновку, що він розрахований у відповідності до умов укладеного договору та вимог діючого законодавства.

Таким чином, заборгованість ТОВ ВКФ „БСК” перед ТОВ „Лізингова компанія –Гарант” за Договорами №128Ф, №129Ф, №130Ф, №131Ф, №132Ф, №133Ф від 01.02.2008р. та угод до них №2 від 24.06.2008р. складає: 110541,92 грн., з них 57 935,57 грн. –заборгованості по комісії; 27 080,79 грн. –заборгованості по об'єкту лізингу; 12 338,95 грн. –пені; 13 186,61 грн. –25% річних.

Згідно зі ст.614 ЦК України особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.  

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.

З огляду на викладе, приймаючи до уваги ті обставини, що станом на час розгляду справи у суді заборгованість за укладеними Договорами та нарахованими штрафними санкціями відповідачем не сплачена, будь-яких обґрунтувань своїх заперечень відповідачем також не надано, суд дійшов до висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості, яка згідно до представлено позивачем розрахунку складає 110 541,92 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 12, 204, 525, 526, 530, 549, 599, 536, 806 Цивільного кодексу України, ст. 179 ГК України, ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-комерційна фірма „БСК” /65063, м. Одеса, вул. Сегедська, 1, корп.4, кв. 41, код ЄДРПОУ 22462287/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія –Гарант” /65012, м. Одеса, вул. Пантелемонівська, 8, к. 4, код ЄДРПОУ 31976914/ 57 935 грн. 57 коп. /п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять грн./ 57 коп./ - заборгованості по комісії; 27 080 грн. 79 коп. /двадцять сім тисяч вісімдесят грн. 79 коп./ - заборгованості по об'єкту лізингу; 12 338 грн. 95 коп. /дванадцять тисяч триста тридцять вісім грн. 95 коп./ - пені; 13 186 грн. 61 коп. /тринадцять тисяч сто вісімдесят шість грн. 61 коп./ - 25% річних; 1105 грн. 42 коп. /одна тисяча сто п'ять грн. 42 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.             

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.