Постанова

від 11.11.2008 по справі 2-25/4594-2008(2-3/4594-2008)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-25/4594-2008(2-3/4594-2008)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 листопада 2008 р.                                                                                    № 2-25/4594-2008(2-3/4594-2008)  

              Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третіх осіб - не з'явилися,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні    касаційну скаргу

ТОВ "Море-СІ"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008

у справі№2-25/4594-2008

за  позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим

доТОВ "Море-СІ"

(треті особи - ДП "Ялтинський морський торговельний порт", Міністерство транспорту та зв'язку України)

проповернення майна та стягнення 18816,88 грн. неустойки та пені

та за зустрічним позовомТОВ "Море-СІ"

доФонду майна Автономної Республіки Крим

провизнання права на оренду нерухомого майна та зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди

                                                 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2008 (суддя Копилова О.Ю.) у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено у повному обсязі. Визнано за ТОВ "Море-СІ" право на оренду державного нерухомого майна - нежитлових приміщень 8-1 площею 21,59 кв.м., експлуатованої покрівлі площею 165 кв.м., які знаходяться на балансі ДП "Ялтинський морський торговельний порт" та розташовані за адресою: м.Ялта, наб.ім.В.І.Леніна, буд. б/н, для розміщення кафе на строк з 28.08.2006 року по 26.08.2011 року. Зобов'язано Фонд майна Автономної Республіки Крим укласти з ТОВ "Море-СІ" додаткову угоду до договору оренди державного майна від 28.08.2006 року, виклавши пункт 10.1 договору в наступній редакції: "Вказаний договір укладений на строк з 28 серпня 2006 року по 26 серпня 2011 року включно."

Рішення мотивоване обставинами пролонгації договору оренди від 28.08.2006 та  обгрунтованістю зустрічного позову.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 (судді: Сотула В.В., Гоголь Ю.М., Гонтарь В.І.) рішення скасовано, первісний позов задоволено частково –на підставі ч.2 ст.785 ЦК України стягнуто з ТОВ "Море-СІ" до держбюджету 18766,99 грн. неустойки за безпідставне користування майном та зобов'язано ТОВ "Море-СІ" повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу  (ДП "Ялтинський морський торговельний порт") орендоване державне  нерухоме майно –нежилі приміщення площею 21,59 кв.м та експлуатовану покрівлю площею 165 кв.м по набережній ім.Леніна в м.Ялті. В решті первісного позову та в зустрічному позові відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.

ТОВ "Море-СІ" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме  п.4 ч.3 ст.9 та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Зокрема, скаржник вказує на надіслання позивачем листа від 26.09.2007 №03/4368 лише 28.09.2007р., тобто з пропуском місячного терміну, передбаченого п.10.6 договору оренди від 28.08.2006, що підтверджується штемпелем на наявному у справі поштовому конверті від 28.09.2007 (а.с.48). Товариство також вважає, що Міністерство транспорту та зв'язку України в силу вимог п.4 ч.3 ст.9 вищезгаданого закону (пропуск 15-денного терміну) фактично погодило з Фондом майна АР Крим трьохрічний строк дії договору оренди від 28.08.2006.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 09.06.2008 –скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду АР Крим з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення первісного позову та про відмову в зустрічному позові апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Фонд майна АР Крим (орендодавець) своїм листом  від 26.09.2007 №03/4368 у місячний термін, передбачений ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.10.6 договору оренди від 28.08.2006, повідомив ТОВ "Море-СІ" (орендаря) про відмову від продовження  цього договору оренди, у зв'язку з чим останній припинився з підстав закінчення строку його дії. Своєчасне надіслання вказаного листа підтверджується копією реєстру відправлення кореспонденції від 26.09.2007р. (а.с.5а).

Оскільки орендар після закінчення строку дії договору оренди продовжував безпідставно займати спірне приміщення, апеляційний суд встановив, що Фонд майна АР Крим на підставі ч.2 ст.785 ЦК України правомірно звернувся до господарського суду з позовом про стягнення неустойки за безпідставне користування майном у розмірі 18766,99 грн..

Однак, чинним законодавством не передбачено нарахування пені на неустойку, а тому суд визнав такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги Фонду майна АР Крим про стягнення пені у розмірі 49,89 грн.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Море-СІ" про визнання права на оренду державного нерухомого майна - нежитлових приміщень 8-1 площею 21,59 кв.м., експлуатованої покрівлі площею 165,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Ялта, наб.ім.В.І.Леніна, буд. б/н, на строк до 26 серпня 2011 року та зобов'язання Фонду майна АР Крим укласти з ТОВ "Море-СІ" додаткову угоду до договору оренди державного майна від 28 серпня 2006 року, виклавши пункт 10.1 договору в наступній редакції: "Вказаний договір укладений на строк з 28 серпня 2006 року по 28 серпня 2011 року включно", апеляційна інстанція визнала такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, (абзац 1 частини 2 статті 9 Закону).

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди, (абзац 1 частини 3 статті 9 Закону).

Таким чином, укладення як договору оренди, так і додаткової угоди до нього можливо лише за згодою органу, уповноваженого управляти майном за цим договором.

Пунктом 10.6  договору оренди від 28.08.2006 також передбачена можливість продовження договору за наявності згоди на це балансоутримувача та органу управління.

Листом ДП "Ялтинський морський торгівельний порт" від 19.09.2007 №ОМ-2426 підтверджується відмова балансоутримувача від продовження договору оренди від 28.08.2006 після спливу строку його дії (а.с.18).

Також, згоди на продовження терміну дії договору оренди від                  28.08.2008 не надав орган, уповноважений управляти відповідним державним майном, а саме Міністерство транспорту та зв'язку України.

Як вбачається з листа №5019/16/10-06 від 28.07.2006 року Міністерство транспорту та зв'язку України не заперечувало щодо передачі в оренду ТОВ "Море-СІ" вищевказаного майна терміном на 364 дні (а.с.72).

Оскільки Міністерство транспорту та зв'язку України, як орган, уповноважений управляти спірним майном, не надав згоди на передачу в оренду державного майна строком на 5 років, у господарського суду відсутні правові підстави для зобов'язання Фонду майна АР Крим укласти додаткову угоду до договору щодо дії договору оренди до 28 серпня 2011р.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині первісного та зустрічного позовів з огляду на таке.

В основу оскаржуваної постанови про часткове  задоволення первісного позову покладено висновок суду про відсутність пролонгації договору оренди від 28.08.2006 у зв'язку з надісланням орендодавцем у встановлений місячний термін заперечень щодо пролонгації (лист від 26.09.2007 №03/4368). Апеляційна інстанція також послалася на відсутність згоди балансоутримувача та Мінтрансу України на таку пролонгацію, оскільки наявність такої згоди вимагає п.10.6 договору оренди від 28.08.2006.

Проте, апеляційним судом залишено поза увагою те, що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди) та  момент її направлення контрагенту.

Судом апеляційної інстанції не надано належної правої оцінки наявним у справі оригіналам листа орендодавця від 26.09.2007 №03/4368 (а.с.47) та поштового конверта від 28.09.2007 (а.с.48), ксерокопії реєстру згрупованих поштових відправлень від 26.09.2007 (а.с.5а) в їх сукупності, з яких вбачається запізніле фактичне надсилання орендодавцем листа від 26.09.2007 в розрізі вимог ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Наразі суд першої інстанції, хоча і встановив недоведеність направлення орендарю листа орендодавця від 26.09.2007 №03/4368 у встановлений місячний термін, але при цьому помилково послався лише на ксерокопію реєстру згрупованих поштових відправлень від 26.09.2007 (а.с.5а), без урахування поштового конверта від 28.09.2007 (а.с.48).

Однак, з наявної у справі ксерокопії реєстру згрупованих поштових відправлень від 26.09.2007 на відміну від оригіналу поштового конверта від 28.09.2007 не вбачається відбитку штемпеля установи зв'язку щодо дати фактичного надіслання листа №03/4368 .

За таких обставин колегія визнає передчасними висновки апеляційного суду про доведеність направлення орендарю заяви про припинення договору оренди в межах місячного терміну, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та обумовлену цим відсутність пролонгації вказаного договору.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі № 3/84).

Отже, не виключається наявність достатніх підстав вважати, що лист від 26.09.2007 №03/4368 не є заявою про припинення договору оренди в розумінні ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки фактично надісланий поза межами встановленого місячного строку.

Касаційна інстанція визнає помилковими посилання апеляційного суду на направлення товариству листа балансоутримувача (ДП "Ялтинський МТП") від 19.09.2007 № )М-2426 про відмову від пролонгації договору оренди від 28.08.2006, оскільки виходячи зі змісту ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" єдиною умовою для припинення договору оренди є направлення відповідної заяви саме орендодавцем (позивачем), а не будь-якою іншою особою, як-от, балансоутримувачем, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном тощо.

Отже, вказана стаття так само як і ст.764 ЦК України не покладають на орендаря додаткових обов'язків погоджувати пролонгацію договору оренди з будь-якими іншими юридичними особами, а тому відповідні передбачені п.10.6 договору оренди від 28.08.2006 застереження з цього приводу не породжують юридичних наслідків до спірних орендних правовідносин.

Оскільки відповідно до ст.ст.2,3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди, а позивач не надав доказів направлення орендарю у встановлений місячний строк заяви про припинення договору оренди від 28.08.2006, то цей договір є пролонгованим, а тому у товариства наявні підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні.

Що стосується зустрічного позову, то в його обгрунтування товариство посилається на відсутність відповіді Фонду майна АР Крим на пропозицію щодо укладення додаткової угоди до договору оренди від 28.08.2006, в якій строк дії договору пропонується збільшити до 5 років, та яка (пропозиція) була направлена на адресу Фонду листом балансоутримувача (ДП "Ялтинський МТП") від 04.09.2006 №СМИЯ №2208/1, що в силу вимог ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" означає фактичне погодження Фондом умов цієї додаткової угоди.

Проте, як правильно зазначив апеляційний суд, у п.1 ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" йдеться про необхідність отримання Фондом майна АР Крим, як орендодавцем, згоди органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном  (Мінтранс України), на укладення договору оренди державного майна, що не слід ототожнювати зі згодою орендодавця. Товариством не доведено одержання проекту додаткової угоди Мінтрансом України та її відповідного погодження.

Разом з тим, апеляційна інстанція не врахувала, що виходячи зі змісту п.4 ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі неодержання орендодавцем у встановлений (15-денний) термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

Судом апеляційної інстанції не відхилено доводи товариства щодо тривалого (більше двох місяців) зволікання Мінтрансу України (лист від 28.07.2006 №5019/16/10-06) з погодженням початкової пропозиції товариства щодо укладення договору оренди на трьохрічний термін, поданої у березні 2006 року, пропуску у зв'язку з цим 15-денного терміну, передбаченого п.1 ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внаслідок чого орендар вважає погодженим саме трьохрічний термін дії договору оренди (п.4 ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи як в частині первісного так і в частині зустрічного позовів, які є взаємопов'язаними, що є підставою для її передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.ст.30,11112 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи витребувати від посадових осіб Мінтрансу України та Фонду майна АР Крим відповідні письмові пояснення стосовно причин зволікання з розглядом питання про укладення договору оренди ТОВ "Море-Сі", яке (зволікання) призвело до порушення вимог п.1 ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині строку розгляду відповідної пропозиції, та врахувати ці пояснення при розгляді зустрічного позову.

Натомість товариству при новому розгляді справи також слід на підставі ч.4 ст.22 ГПК України уточнити предмет або підстави зустрічного позову про внесення змін до договору оренди від 28.08.2006 з врахуванням своїх суперечливих доводів щодо запропонованого терміну дії договору (3 або 5 років).

Водночас такими, що не стосуються предмета зустрічного позову є посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові на те, що в п.10.6 договору оренди від 28.08.2006 також передбачена можливість продовження договору за наявності згоди балансоутримувача та органу управління, оскільки вказаним пунктом договору визначено порядок пролонгації договору оренди (його продовження на той самий термін і на тих самих умовах), який (порядок) не слід ототожнювати з внесенням змін до договору в частині строку дії (до 5 років), що власне і є предметом зустрічного позову.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції також не може бути залишено без змін, оскільки, як правильно встановила апеляційна інстанція, рішення від 09.06.2008 в частині зустрічного позову прийнято місцевим господарським судом стосовно прав і обов'язків юридичної особи (Міністерства транспорту та зв'язку України, уповноваженого управляти орендованим майном), яке не було залучене до участі у справі, а згідно з п.3 ч.3 ст.104, п.3 ст.1119 та п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України вказане порушення норми процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 цього Кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Море-СІ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду АР Крим від 09.06.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 у справі №2-25/4594-2008 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Головуючий, суддя                                                                                                      В.Овечкін

Судді:                                                                                                                     Є.Чернов

                                                                                                                                В.Цвігун