Постанова

від 21.10.2008 по справі а6/524-08     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А6/524-08     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" жовтня 2008 р.                                                            Справа № А6/524-08

Господарський суд Київської області у складі судді Маляренко А.В. при секретарі судового засідання Поліщук О.Д.  розглянув адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області, смт. Іванків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Столярний торговий дім”, с. Феневичі, Іванівський район

про

стягнення заборгованості 6 617,33 грн.

Представники:

від позивачаШихненко Т.М. (довіреність № 07/73 від 12.01.2008 року)  

від відповідача

не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області (надалі позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Столярний торговий дім” (надалі відповідач)  про стягнення 6 617,33 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на ч.6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Також позивач вказує на те, що відповідно до ч.3 ст. 106 вказаного Закону Пенсійний фонд, у разі несплати страхувальником заборгованості по внескам на загальнообов'язкове страхування (недоїмки), має право звернутись до суду з позовом про сплату недоїмки.

Відповідно до цього позивач звернувся з позовом до господарського суду Київської області.

Ухвали суду та повістки про виклик направлялись відповідачу за наявними в матеріалах справи адресами, однак відповідач своїм правом на участь повноважного представника в судовому засіданні не скористався.

Представник  відповідача в судове засідання 21.10.2008 року не з'явився, письмових заперечень на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду. За таких обставин справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши  всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

                                                          ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Столярний торговий дім (код ЄДРПОУ 33011103, Київська область, Іванківський р-н, с. Феневичі, вул. Шевченка, 25-а,) зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа Іванівською районною адміністрацією Київської області з 2004 року, є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі –Закон).

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальниками, відповідно до ст. 14 даного Закону, зокрема, є роботодавці, а саме: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 15 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону; платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь (ч.3 ст. 15 Закону).

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником  страхових внесків до Пенсійного фонду України.

У відповідності до ч.1 ст. 18 Закону розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 3, 4 статті 18 Закону встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

При цьому, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч.6 ст. 18 Закону).

Статтею 19 Закону встановлено порядок нарахування страхових внесків, так, зокрема, для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно ч.1, 2 ст. 20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 4, 5 ст. 20 Закону закріплено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Згідно ч.8 ст.20 Закону страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його взяття на облік в органах Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.

При цьому, в ч. 12 ст. 20 Закону встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно ч.2 ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень, червень, липень 2008 року у розмірі 6 617,33 грн., з яких заборгованість по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить - 5 163,30 грн., штрафна санкція - 1 285,01 грн., пеня –169,02 грн., що підтверджується розрахунком суми недоїмки станом на 01.09.2008 року (копії Розрахунку суми по внескам на загальнообов'язкове страхування (недоїмки) № 08/3612 від 09.09.2008р.; картка особового рахунку страхувальника юридичної особи ТОВ “Столярний торговий дім”).

Наведений розрахунок відповідає положенням законодавства, фактичним обставинам справи  та відповідачем не спростований.

Відповідно до ч.3 ст. 106 вказаного Закону Пенсійний фонд, у разі несплати страхувальником заборгованості по внескам на загальнообов'язкове страхування (недоїмки), має право звернутись до суду з позовом про сплату недоїмки.

Беручи до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 6 617,33 грн., відповідач у встановлені законодавством терміни не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи ТОВ “Столярний торговий дім”, розрахунком суми по внескам на загальнообов'язкове страхування (недоїмки) № 08/3612 від 09.09.2008р., доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідач по суті позову не заперечив, доказів які б спростовували позовні вимоги не надав.

 Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб'єкта підприємницької діяльності, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем  - фізична чи юридична  особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових  експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Столярний торговий дім” (07263, Іванківський р-н, с. Феневичі, вул. Шевченка, 25-а, р/р 26002004721001 в Оболонській філії АТ “Укрінбанк”, МФО 322993, код ЄДРПОУ 33011103) на користь Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області (07200, смт. Іванків, вул. Щербакова, 10-а, Київської області, р/р 256053121011 в ГУ Ощадбанку в м. Києві та Київської області, МФО 322669, код - 20622597) суму заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6 617 (шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 33 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк  постанова суду  набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови  суду - без змін.

              Суддя                                                                                                 Маляренко А.В.