Постанова

від 15.03.2012 по справі 2а-1972/12/0170/26

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2012 р. Справа №2а-1972/12/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Командитного товариства «Крим-інвестбуд та компані»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору: Командитне товариство «Крим-інвестбуд та компані» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172301 від 30.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Сакською об'єднаною державною податковою інспекцієюв АР Крим неправомірно та безпідставно винесено податкове повідомлення - рішення № 0000172301 від 30.01.2012 року про збільшення КТ «Крим-інвестбуд та компані» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7014,71 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з причин, викладених у запереченнях на адміністративний позов та просить розглянути справу у відсутність його представника (а.с.46-48).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, органи державної податкової служби, в даному випадку Сакська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача з прийняттям такого повідомлення - рішення, дотримання порядку, строків та підстав проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Командитне товариство «Крим-інвестбуд та компані» (далі - КТ «Крим-інвестбуд та компані») є юридичною особою, яка зареєстрована 25.06.1996 року Сакською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 458666 (а.с.31), довідкою АБ № 406773 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.32).

Суд зазначає, що КТ «Крим-інвестбуд та компані» взято на облік платник податків та є платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що КТ «Крим-інвестбуд та компані» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що 20.01.2012 року Сакською ОДПІ в АР Крим на підставі ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI та відповідно до наказу Сакської ОДПІ в АР Крим № 45 від 17.01.2012 року проведено позапланова невиїзна перевірка КТ «Крим-інвестбуд та компані» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватне підприємство «Карад Крим» за березень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки за № 57/2301/19009073 від 20.01.2012 року. (а.с.17-30).

Згідно акту, перевірка проводилася в приміщенні Сакської ОДПІ з відома директора КТ «Крим-інвестбуд та компані» Дрозда Юрія Григоровича, повідомлення та копія наказу органу ДПС вручені 17.01.2012 року під розписку головному бухгалтеру КТ «Крим-інвестбуд та компані» Орловій Людмилі Борисівні.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року.

На підставі акту перевірки № 57/2301/19009073 від 20.01.2012 року Сакської ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000172301 від 30.01.2012 року, яким збільшено КТ «Крим-інвестбуд та компані» на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7014,71 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмір 1,0 грн. (а.с.49).

Не погодившись зі вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Згідно акту перевірки № 57/2301/19009073 від 20.01.2012 року податковим органом було встановлено, що згідно договору постачання № 05/01-11-5 від 05.01.2011 року ПП «Карад Крим» - продавець та КТ «Крим-інвестбуд та компанія» - покупець. продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Товар відпускається партіями, кожна партія товару поставляється згідно попередньо наданої заявці (в усній або письмовій формі). Найменування товару: паливо дизельне, бензини 76/80, 92, 95. Документи на товар, які Продавець зобов'язаний передати покупцю: рахунок на оплату, товарна накладна, податкова накладна.

Якість товару повинна відповідати вимогам ДОСТу, ТУ та іншої нормативно-технічної документації, підтверджуватися сертифікатами якості заводів-виробників. товар повинен бути повністю поставленим покупцю протягом двох днів з моменту отримання заявки, або інші додатково обумовлені строки, з оформленням усіх необхідних документів. Ціна (з урахуванням ПДВ) за одиницю товару встановлюється виходячи із діючих цін продавця на дату отримання покупця з урахуванням умов постачання. Загальна сума Договору визначається як сума усіх поставок, виконаних в період дії договору. Покупець здійснює 100% передоплати товару. Вид розрахунку: безготівковий. Форма розрахунку: на розрахунковий рахунок продавця.

Поставка здійснюється на умовах: франко-склад покупця. Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару на складі покупця. Пунктом поставки товару по даному договору є склад покупця, або інші пункти призначення вказані в заявці. Передача товару здійснюється в пункті, поставки. Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року, але в якому разі до повного виконання сторонами умов цієї угоди.

Сакською ОДПІ листом від 29.08.2011 року № 7802/7/23-4 отриманий акт ДПІ у м. Сімферополі від 10.08.2011 року № 9893/23-4/31220612 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Карад Крим», код за ЄДРПОУ 31220612 з питань взаємовідносин з ПП «Каднос», код за ЄДРПОУ 31817548, ПП «Спецмегапостач-Д», код за ЄДРПОУ 36991020, ПП «Найкращі будівельні технології», код за ЄДРПОУ 34938929 за березень 2011 року.

За результатами вищевказаної перевірки було встановлено відсутність поставок товарів від ПП «Каднос», ПП «Спецмегапостач-Д», ПП «Найкращі будівельні технології» підприємствам-покупцям, що, на погляд посадових осіб Сакської ОДПІ свідчить про те, що правочини між ПП «Карад Крим» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, тому зазначені правочини відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. В зв'язку з тим, що угоди поставки: є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Карад Крим» постачання та продажу товарів по угодам, визнаним нікчемними. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують п. 14.1.191 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п. 187.1а п. 187 ст.187 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ встановлено завищення податкового зобов'язання за березень на 192061 грн. та завищення податкового кредиту за березень 2011 року у розмірі 192061 грн.

Судом перевірено обґрунтованість зазначених висновків податкового органу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Суд враховує, що частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що висновки позивача про те, що угода, укладена між відповідачами є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства,є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Судом встановлено, що на виконання договору постачання № 05/01-11-5 від 5.01.2011 року, укладеного між ПП «Карад Крим» та КТ «Крим-інвестбуд» та компанія» (а.с.34) позивачем до матеріалів адміністративної справи надані податкова накладна від 18.013.2011 року № 21 на суму 42082,25 грн. (а.с.33), приходний ордер № 31 від 18.03.2011 року на суму 42082,25 грн. (а.с.35), видаткова накладена № РН-000062 від 18.03.2012 року на суму 42082,25 грн. (а.с.36), відомість надходження товаро - матеріальних цінносте за контрагентами за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року (а.с.37), картка складського обліку за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року (а.с.38).

Вказані документи підтверджують реальне виконання укладеного договору постачання № 05/01-11-5 від 5.01.2011 року.

Судом встановлено, що угода між ПП «Карад Крим» та КТ «Крим-інвестбуд» була реально виконана, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, що є в матеріалах справи.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення відповідачами вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що позивачем не надано суду доказів, що сторони при укладені договору постачання мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподаткованого прибутку на момент укладання такої угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач «Крим-інвестбуд та компані» не зобов'язаний та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ним податків.

Судом також враховано, що якщо суд встановлює, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкція, зазначена в частині 1 статті 208 ГК України не може застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт, що правочин між ПП «Карад Крим» та «Крим-інвестбуд та компані» був вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не доведений факт наявності умислу на укладення угоди з цією метою, навіть не доведений факт направленості умислу на несплату податків (зборів, інших обов'язкових платежів) обома сторонами угоди. Таким чином, у судовому засіданні не доведений ні факт вчинення правопорушення стосовно вчинення відповідачами недійсного правочину, ні факт вчинення правопорушення стосовно ухилення від сплати податків. Тому суд позбавлений можливості застосовувати до відповідачів санкцію, визначену частиною 1 статті 208 ГК України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172301 від 30.01.2012 року обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково, в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172301 від 30.01.2012 року.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства має бути визнання такого акта протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення № 0000172301 від 30.01.2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000172301 від 30.01.2012 року Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Командитного товариства «Крим-інвестбуд та компані» 16,10 грн. витрат за сплату судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Петренко В.В.