Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а/0470/4089/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4089/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Водоп'яна Г.А., Юрчак А.А.

представника відповідача -Дерець Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВММ Груп»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання противоправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «ВММ Груп», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці - про визнання противоправними та скасування рішення відповідача від 21.03.12 №110080000/2012/100327 та Картки відмови в прийняті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 21.03.12 №110080000/2/00445; - про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару, який було подано до розмитнення позивачем за вантажно-митною декларацією від 13.03.12 №110080000/2012/104634 на рівні договірної вартості товару, вказаної у зазначеній декларації. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю та безпідставністю спірних актів контролюючого органу, адже всі необхідні документи для підтвердження вартості заявленого для розмитнення товару, визначені посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці» Декларації митної вартості від 13.03.12 №110080000/2012/104634 були надані декларантом відповідачу. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, зазначивши, зокрема, що законом визначена першочерговість та послідовність методів визначення митної вартості товарів і в першу чергу вказано на визначення за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження митної вартості, зазначеної в митній декларації від 13.03.12 №110080000/2012/104634 позивачем за результатами процедури консультації між його декларантом та митним органом були надані всі необхідні документи, що дозволяли визначити митну вартість за першим методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються, в той час як застосування відповідачем шостого резервного методу є невмотивованим та застосованим всупереч вимогами Митного кодексу України.

Відповідач, Дніпропетровська митниця, просив відмовити у задоволені позову, з мотивів, наведених в запереченнях, зазначивши зокрема, що декларантом частково надані документи, що запитувались митним органом, у зв'язку з чим відповідач не погодився з митною вартістю, визначеною позивачем за угодою (метод 1) у поданій ним декларації митної вартості, та визначив вартість такого товару за шостим резервним методом. Між тим, представником відповідача зазначено, що Державна митна служба України листом від 12.04.12 №11.1/2-15.2/4226, прийнятим за результатами скарги позивача на рішення митного органу, повідомила про можливість оформлення товару за ціною угоди.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що між ТОВ «ВММ ГРУП» та Фірмою «Vatan Plastik San. Tic A.S.», Туреччина - Продавець, був укладений довгостроковий Зовнішньоекономічний Контракт від 18.10.10 № 18-10/2010, строком дії - до 2015 року, на пряму поставку товару до України, а саме полімерного заповнювача «VATROL 210 FPE.», який виробляється підприємством «Vatan Plastik San. Tic A.S.» в Туреччині (а.с.30-37). На виконання умов згаданого контракту продавець 08.03.12 поставив для позивача чергову партію товару: полімерний заповнювач «VATROL 210 FPE» за ціною 660 долларів США за одну тонну товару. З метою здійснення митного оформлення товару Позивачем 13.03.12 було надано до відповідача вантажну митну декларацію, яка зареєстрована за №110080000/2012/104634. Як вбачається з графи 33 митної декларації (а.с.55), товар був класифікований декларантом у товарній підкатегорії 3901101000, з чим погодилась Дніпропетровська митниця, що підтверджується рішенням про визначення коду товару від 16.03.12 №КТ-110-0545-2012 (а.с45).

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання Декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України: вартість товарів, заявлена позивачем складала 660,0 дол. США за тону. Як вбачається з оригіналу ДМВ, поданої позивачем до відповідача, яка оглянута судом в судовому засідання та копія якої долучена до матеріалів справи, посадовою особою відповідача у згаданій декларації під особистий підпис повноваженої особи Декларанта 16.03.12 було внесено запис про необхідність подання позивачем протягом 10 днів додаткових документів, а саме: - копії вантажної митної декларації країни відправлення; - висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, - інформацію завнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість, - відомості про якісні характеристики товару, - сертифікат про походження товарів.

Вже 21.03.12 митним органом відносно позивача було прийнято рішення про визначення митної вартості товару №110080000/2012/100327 та Картки відмови в прийняті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 21.03.12 №110080000/2/00445, зі змісту яких вбачається, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання та відмову від подання декларантом додаткових документів, зазначених у ДМВ до ВМД, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення вже здійснено за методом визначення митної вартості 1-3. Враховуючи положення ст. 270 МКУ, при визначені митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2 та 3 згідно статей 268 і 269 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.271, 272 МКУ) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню та належать до доданої вартості та вартості робіт. Застосовано 6-резервний метод визначення митної вартості відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваного товару, раніше визначеного за методами 1-6 і з відповідно до положень статті 273 МКУ (ВМД від 12.03.2012 №700130000/2/3461).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних доводів відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Положеннями ч.1 ст. 265 Митного кодексу України (далі - МК) митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, наділений правом приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. Згідно зі ст.266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. При цьому основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. Однак, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених положень МК, а також норм Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.08 № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого поставною КМУ від 20.12.06 №1766 (далі - Порядок №1766), дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а відтак мають право витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Як з'ясовано судом в ході розгляду справи, позивачем на виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів, 21.03.12 були надані всі документи відповідно до переліку, наведеного посадовою особою відповідача у відповідній графі декларації митної вартості, а саме: - висновок експерта Дніпропетровської Торгівельно-Промислової палати № ГО-1608 від 20.03.12; - сертифікат походження товарів, виданий в Турції за №В0356427 від 28.02.12 з перекладом, завіреним начальником відділу перекладів ДТПП С.Г. Безкоровайним; - сертифікат якості товару виданий Заводом - Виробником фірмою «Vatan Plastik San. Tic A.S.» щодо конкретної, вказаної партії товару - 45 тонн, від 23.02.12., з перекладом, завіреним начальником відділу перекладів ДТПП С.Г. Безкоровайним; - Біржова інформація завнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та /або сировини від 07.02.12, подана з ВМД та у рядку 44 зазначена за кодом -3301; - копію вантажної митної декларації країни відправлення - Турції, отриманої в електронному вигляді, роздрукованої на паперовому носії та завіреної належним чином. Копії зазначених документів на виконання вимог ухвали суду надані представником позивача, досліджені судом в судовому засіданні та знаходяться в матеріалах справи.

Суд відмічає, що факт надання позивачем таких документів митному органу 21.03.12, тобто в межах встановленого строку, не заперечується представником відповідача, який, між тим, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що безпосередньо особою декларанта власноручно написано на ДМВ, що інших додаткових документів він не має можливості додати. Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, адже інших додаткових документів, крім тих про які йдеться в декларації митної вартості, митним органом у позивача не запитувалось. Відповідно до п.11 Порядку №1766 посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи не зазначені в графі «Для відміток митного органу».

Щодо неприйняття митним органом копії вантажної митної декларації країни відправлення - Турції з підстав неналежного оформлення суд зауважує, що, по-перше, чинним законодавством не визначено, яким чином така декларація має бути отримана декларантом від країни відправлення для надання її митному органу, а по-друге, посадові особи митного органу не наділенні повноваженнями щодо перевірки належності оформлення відповідних декларації країн відправлення. Отже, надання позивачем відповідачу на його вимогу ВМД країни відправлення - Турції, отриманої ним в електронному вигляді від контрагента, роздрукованої на паперовому носії, завіреної належним чином (копії документів засвідчуються написом «Копія. З оригіналом згідно», підписом та печаткою декларанта), не суперечить положенням чинного законодавства.

Таким чином з матеріалів справи видно, що задля підтвердження митної вартості товарів за першим методом декларант виконав свій обов'язок, визначений п.11 Порядку №1766 та подав на вимогу митного органу всі відповідно до запису в ДМВ необхідні документи. За викладених обставин, суб'єкт владних повноважень - Дніпропетровська митниця, діючи в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, зобов'язаний був здійснити митне оформлення товару позивача за митною вартістю, заявленою декларантом.

На користь викладеного свідчить і лист Державної митної служби України від 12.04.12 №111/2-15.2/4226, виданий за результатами розгляду скарги позивача на спірне рішення відповідача. Так, митним органом вищого рівня зазначено, що враховуючи прямий контракт з виробником оцінюваних товарів компанією Vatan Plastik San. Ve Tic. A.S. (Туреччина) від 18.10.10 № 18- 10/2010, наявність документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, а саме: рахунку (інвойсу) від 28.02.12 № 705278, прайс-листа виробника товару від 01.02.12, висновку експертної організації (висновок Дніпропетровської ТПП від 20.03.12 №ГО-1608), електронної копії експортної декларації країни відправлення, інформації біржових організацій, можливо здійснення митного оформлення оцінюваного товару («полімерний заповнювач VATPOL 210FPE») за митною вартістю, заявленою декларантом.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями ч.4 ст.267 МК, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами

державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Лише у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) (ст.273 МК - резервний метод). Представником відповідача не обґрунтовано та не надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження неможливості визначення митної вартості товару позивача шляхом застосування методів, що передують резервному.

Враховуючи встановлені судовим розглядом факти, дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що спірні акти індивідуальної дії відповідача відносно позивача, як-то рішення відповідача від 21.03.12 №110080000/2012/100327 та Картка відмови в прийняті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 21.03.12 №110080000/2/00445, є такими, що прийняті необґрунтовано та безпідставно, а отже не відповідають вимогам, встановленим ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Однак відповідач правомірність прийнятих рішень належним чином не довів. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «ВММ Груп» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 21.03.12 №110080000/2012/100327 та Картку відмови в прийняті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 21.03.12 №110080000/2/00445.

Зобов'язати Дніпропетровську митницю Державної митної служби України визначити митну вартість товару, який було подано до розмитнення Товариством з обмеженою відповідальністю «ВММ Груп» за вантажно-митною декларацією від 13.03.12 №110080000/2012/104634 на рівні договірної вартості товару, вказаної у зазначеній декларації.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВММ Груп» (код ЄДРПОУ - 37275740) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 128 грн. (сто двадцять вісім гривень) 76 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 20.04.12

Суддя А.О. Коренев