Постанова

від 04.11.2008 по справі 4/88-08-2450

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/88-08-2450

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" листопада 2008 р. Справа № 4/88-08-2450

 Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Лашина В.В.

Суддів :                                                                                Єрмілова Г.А.                                                                                                                          Воронюка О.Л.

при секретарі                                                             Толок В.В.          

за участю представників сторін:

Від позивача (ТОВ "Південьнафтаресурс") -  Дєчєва О.М., довіреність  № б/н,  дата видачі : 11.03.08;  

Від відповідача (ДП "Іллічівського морського порту") -  Попова Н.О., довіреність  № 5,  дата видачі : 02.01.08;   Остапов В.В., довіреність  № 6,  дата видачі : 02.08.08;  

Розглянувши у  відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Іллічівський морський торгівельний порт”

на рішення господарського суду  Одеської області від 26.08.2008року

зі  справи  № 4/88-08-2450

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьнафтаресурс”

до Державного підприємства “Іллічівський морський торгівельний порт”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Іллічівська міська рада

про зобов'язання надати письмове  погодження на вилучення земельної ділянки.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.10.2008р. до 21.10.2008р. та з 21.10.2008р. до 04.11.2008р.

                                              В С Т А Н О В И Л А:

10 червня 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Південьнафтаресурс” (далі –ТОВ „Південьнафтаресурс”) звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі –ДП ІМТП) про зобов`язання відповідача надати письмове погодження на вилучення земельної ділянки під спорудою АЗС та допоміжними будівлями розміром 348 кв.м, яка розташована за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 32 на користь ТОВ „Південьнафтаресурс”.

          В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив господарський суд зобов'язати ДП ІМТП погодити вилучення земельної ділянки під спорудою АЗС та допоміжними будівлями розміром 348 кв.м, яка розташована за адресою: м. Іллічівськ , вул. Транспортна, 32 шляхом надання письмової згоди на її вилучення на користь ТОВ „Південьнафтаресурс”.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 26.08.2008 р. (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги були задоволені, ДП ІМТП було зобов`язано погодити вилучення земельної ділянки під спорудою АЗС та допоміжними будівлями розміром 348 кв.м, яка розташована за адресою: м. Іллічівськ , вул. Транспортна, 32 шляхом надання письмової згоди на її вилучення на користь ТОВ „Південьнафтаресурс”. З відповідача на користь останнього стягнуто 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з цим рішенням, ДП ІМТП в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ „Південьнафтаресурс” відмовити, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, на порушення норм матеріального права, оскільки в порушення ст. 141 ЗК України без достатніх правових підстав ДП ІМТП було позбавлено права постійного користування земельною ділянкою. Також апелянт зазначає, що судом неправильно була застосована ст. 120 ЗК України, так як спірна земельна ділянка ніколи не перебувала ані у власності ані у користуванні продавця АЗС, яке зараз належить на праві власності ТОВ „Південьнафтаресурс”. Крім цього, скаржник вказує на те, що позовні вимоги у відповідності до ст. 1  ГПК України, ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч 2 ст. 20 ГК України не відповідають засобам захисту прав суб`єктів господарювання та взагалі, позивачем не зазначено, в чому полягає порушення його прав. Апелянтом зазначається, що суд першої інстанції неправомірно дійшов до висновку про те, що саме Іллічівська міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки згідно з ч. 1 п. 12 Перехідних положень ЗК України з повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад вилучено право розпорядження землями, на яких розташовані державні підприємства, а єдиним розпорядником спірної земельної ділянки є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

В судове засідання не з'явився представник третьої особи-Іллічівської міської ради, але  надав заяву про розгляд справи в її відсутності.  

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних під став.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.1997 р. між СП „ІРЕН” та ДП ІМТП був укладений договір № 18-0 про співробітництво у будівництві станції спеціального сервісного комплексу.

          18.11.2005 р. між СП „ІРЕН-АГРОНАТУРПРОДУКТ” та ТОВ „Південьнафтаресурс” був укладений договір купівлі-продажу 9/25 реальних часток АЗС та кафе, що знаходяться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Перемоги, 15-„З” та які складаються зі літер „А” –операторської, „Б” –навісу, №№ 1-4 –резервуарів загальною площею 31 кв.м. За цим договором зазначається, що згадане нерухоме майно належить продавцю на праві власності на підставі договору № 82 купівлі-продажу АЗС і кафе від 02.12.2002 р., акту прийому-передачі від 02.12.2002 р., рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2005 р., зареєстрованих КП БТІ м. Іллічівська.

          Договір купівлі-продажу від 18.11.2005 р. нотаріально посвідчений та зареєстрований у БТІ м. Іллічівська.

          За актом прийому-передачі від 18.11.2005 р. СП „ІРЕН-АГРОНАТУРПРОДУКТ” передало у власність ТОВ „Південьнафтаресурс” зазначене майно.

          За довідкою Управління архітектури та містобудування Іллічівської міської ради №012-122 від 24.02.2006 р. вул. Перемоги, 15-„З” була присвоєна нова поштова адреса: вул. Транспортна, 12.

          21 березня 2006 р. ТОВ „Південьнафтаресурс” отримало свідоцтво про право власності на комплекс АЗС, який складається з одноповерхової будівлі операторської під літерою „А”, навісу –літера „Б” та резервуарів під №№ 1-4 загальною площею 31 кв.м, що розташовані за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 12.

          Згідно з рішенням Іллічівської міської ради № 902 від 17.08.2006 р. вул. Транспортна під № 12 була присвоєна нова поштова адреса: Транспортна, 32.

          15 квітня 2007 р. ТОВ „Південьнафтаресурс” звернулось до Іллічівської міської ради з клопотанням передати в оренду земельну ділянку розміром 348 кв.м, на якої розташований комплекс АЗС, без зміни цільового призначення цієї земельної ділянки.

          Однак відповіддю Іллічівською міською радою від 10.08.2007 р. за № 016-1870 позивач був проінформований про те, що зазначена земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні ДП ІМТП на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ОД-ІІ № 004798, у зв`язку з чим необхідно письмове погодження ДП ІМТП на вилучення цієї земельної ділянки.

          30.01.2008 р. ТОВ „Південьнафтаресурс” на адресу відповідача був направлений цінний лист з проханням узгодити вилучення спірної земельної ділянки, однак ДП ІМТП відповіддю № 08.4-11-13 від 22.02.2008 р. у цьому погодженні відмовило.

          Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ „Південьнафтаресурс”, господарський суд виходив з того, що право власності позивача підтверджується належними правовстановлюючими документами, рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2004 р. по справі № 1/104-04-2551 встановлено те, що АЗС не є самовільно збудованим об`єктом. Місцевий господарський суд, зобов`язуючи ДП ІМТП на підставі ст. ст. 92, 120, 149 ЗК України погодити вилучення спірної земельної ділянки, вважав, що її власником є Іллічівська міська рада й позивач може реалізувати своє право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно.

          Однак з цими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, вважає їх зробленими при неповному з`ясуванні усіх обставин справи в їх сукупності з порушенням та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права з огляду на таке.

          Аналізуючи норми земельного законодавства, що регулюють порядок набуття права на землю, процедуру погодження питань, пов`язаних із вилученням земельної ділянки, судова колегія доходить до висновку про недотримання позивачем згаданого порядку.

          Так, частинами, 1, 2  і 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

          У відповідності до ч 1, 2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

          Згідно до ч.1 ст. 151 ЗК України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Як видно з матеріалів справи, 16 вересня 1998 р. на підставі рішення Іллічівської міської ради № 508 від 28.08.1998 р. Державному підприємству „ІМТП” було оформлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4,21 га, в тому числі й на спірну земельну ділянку.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

          Між тим, матеріали справи не містять доказів отримання узгодження питання укладення договору оренди з Державним органом приватизації в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, а маються лише матеріали про отримання такої згоди від неуповноваженого на це у даному випадку органу місцевого самоврядування.

          До того ж, частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

          У відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. При цьому, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

          Однак позивачем, враховуючи приписи ст. ст. 125, 126 ЗК України, не було надано належних доказів перебування спірної земельної ділянки у власності чи користуванні попереднього власника нерухомого майна, що було відчужено за договором купівлі-продажу від 18.11.2005 р.

          Крім цього, судова колегія вважає, що позивачем був обраний неналежний спосіб захисту своїх прав з огляду на таке.

          У відповідності до ч. 4 ст. 147 ГК України право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу.

          Статтею 20 ГК України такими способами визначені: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Аналогічні за змістом положення містяться й у ст. 16 ЦК України.

          Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачені наступні способи захисту прав на землю: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

          У зв`язку з тим, що надання погодження є не обов`язком, а правом ДП ІМТП, судова колегія вважає, що жодним із встановлених чинним законодавством способів не передбачений спосіб захисту своїх прав, що був обраний ТОВ „Південьнафтаресурс”.

          Дійсно, згідно з ч. 10 ст. 149 ЗК України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. Однак зазначене повинно кореспондуватися з тими способами захисту прав, що визначені діючим законодавством з врахуванням можливості, в разі задоволення позову, виконання такого рішення.

          У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” при потребі вилучення земельної ділянки для юридичної особи остання зобов'язана спочатку погодити це питання з власником землі чи землекористувачем та відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, а у випадку відмови когось із них має право пред'явити позов про визнання відмови недійсною. Рішення про задоволення такого позову є підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки.

          За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким у задоволенні позову ТОВ „Південьнафтаресурс” слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

                                    П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 26.08.2008 р. по справі  № 4/88-08-2450 –скасувати, в позові відмовити.

Наказ господарського суду Одеської області від 08.09.2008 р. № 4/88-08-2450 вважати таким, що втратив чинність.

Головуючий                                                                     В.В. Лашин

           Суддя                                                                                     Г.А. Єрмілов

           Суддя                                                                                          О.Л. Воронюк

Постанова підписана