Постанова

від 27.01.2012 по справі 2а-9579/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27.01.2012 р. 16:40 Справа № 2а-9579/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Зіньковський О.А., суддів Гордієнко Т.О., Мельник О.М. при секретарі судового засідання Дубінко В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Еколоджи", пр-т Леніна 24/4-А, м.Миколаїв, 54029; доМіністерство екології та природних ресурсів України, вул.Урицького 35, м.Київ 35, 03035; проскасування п.4 наказу №538 від 12.12.2011р., зобов'язання вчинити певні дії; за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №34 від 20.12.11р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №1437/06/10-12 від 23.01.12р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті Еколоджи" звернулось до адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог - а.с.165) до Міністерства екології та природних ресурсів України в якому просить суд: скасувати дію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №538 від 12.12.11р. "Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензій" в частині, що стосується відмови в переоформленні ліцензії серія АВ №527520 "Операції у сфері поводження з небезпечними відходами" від 01.07.10р. та ліцензії серія АВ №391091 "Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини" від 07.06.10р. та їх недійсності; зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України видати ТОВ "Трініті Еколоджи" переоформлені на нових бланках ліцензії з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензій:

"Операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання)";

"Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини".

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві, уточненнях та доповненнях до позовної заяви та наданих поясненнях в судовому засіданні (а.с.5-7, 164-166).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та надав суду відповідні письмові заперечення (а.с .193-219 ).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

Позивач, ТОВ "Трініті Еколоджи" (і.к. в ЄДРЮОФОП -36954916, зареєстровано як юридичну особу 01.02.10р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради -а.с.199), має двадцять зареєстрованих філій в Україні (а.с.210), виконує види діяльності: дослідження і розробки в галузі природничих наук, дослідження і розробки в галузі технічних наук, оброблення неметалевих відходів та брухту, оптова торгівля відходами та брухтом, збирання та знищення інших відходів, діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.11), здійснює господарську діяльність також відповідно до ліцензій виданих відповідачем - АВ №527520 "Операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання)" від 01.07.10р. та АВ №391091 "Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини" від 07.06.10р. (а.с .12-13 ).

Відповідно до наказу відповідача від 31.01.11р. №31 "Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі, анулювання ліцензії ТОВ "Трініті Еколоджи" було анульовано зазначену ліцензію.

Вказане рішення відповідача було оскаржене позивачем до Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики і підприємництва.

01.09.2011 року скарга позивача була задоволена відповідно до рішення №10 Експертно-апеляційної ради (а.с .170-171 ).

На підставі вказаного рішення Експертно-апеляційної ради 07.10.11р. відповідач прийняв Наказ №373 "Про внесення зміни до наказів Мінприроди від 10.01.11р. №5, від 31.01.11р. №31 "Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі, анулювання ліцензії", незаконний пункт наказу №31 було виключено (а.с .172 ).

Під час дії зазначеного наказу позивач офіційно змінював свою юридичну адресу (а.с .212 ):

- на момент державної реєстрації, місцезнаходження Позивача було: 54015, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Спортивна, буд.9 (дані внесені до ліцензії);

- 18.05.11р.- зміна місцезнаходження позивача з вул.Спортивної 9 на пр-т Леніна 24/4а;

- 22.06.11р. - зміна місцезнаходження позивача з пр-ту Леніна 24/4а на стару адресу (зазначену в ліцензії, вул.Спортивна 9);

- 12.09.11р. - зміна місцезнаходження позивача з вул.Спортивної 9 на пр-т Леніна 24/4а;

- 18.11.11р. - зміна місцезнаходження позивача з пр-ту Леніна 24/4а на стару адресу (зазначену в ліцензії, вул.Спортивна 9);

- 23.11.11р.- зміна місцезнаходження позивача з вул.Спортивної 9 на пр-т Леніна 24/4а;

Відповідно до частини першої ст.16 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" 01.12.11р. позивач звернувся до відповідача із заявою про переоформлення ліцензій на право провадження діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання) від 01.07.10р. АВ№527520 та №391091 "Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини" від .06.2010р. у зв'язку зі зміною місцезнаходження (а.с .14 ).

Оскільки станом на 12.12.11р. органом ліцензування переоформлені ліцензії ліцензіату не видавалися, позивач звернувся до відповідача з інформаційним листом (вхідний 14760/0/10-11 від 12.12.11р.), в якому звернув увагу на порушення строку видачі переоформленої ліцензій (а.с .15-16 ).

У зв'язку з ненаданням відповіді відповідачем, 15.12.11р. позивач повторно звернувся до відповідача з інформаційним запитом (щодо порушення строку видачі ліцензій) (а.с.17).

12.12.11р відповідач прийняв наказ №538 відповідно до якого відмовлено позивачу (п.4 ) у переоформленні ліцензій на підставі порушення терміну подання документів на переоформлення ліцензії (а.с .214-216 ).

03.01.12р. (вих.№7/07/10-12) відповідач повідомив позивача що ліцензії серія АВ №527520 "Операції у сфері поводження з небезпечними відходами" від 01.07.10р. та ліцензії серія АВ №391091 "Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини" від 07.06.10р. є недійсними (а.с. 217-218 ).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.11р. №452/2011 (далі - Положення), відповідач є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Пунктом 4 Положення передбачено, що відповідач, відповідно до покладених на нього завдань у сфері екологічної безпеки, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, державної екологічної експертизи видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дублікатів дозволів на:

- виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів;

- здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами;

- транскордонне переміщення небезпечних відходів тощо;

Згідно з п.1.8. Ліцензійних умов провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.02.01р. 27/44 (далі - Ліцензійні умови) "у разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії відповідно до ст.16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені підстави".

Судом встановлено (і це не заперечувалось відповідачем), що 01.12.11р. позивач звернувся до відповідача із заявою про переоформлення ліцензій на право провадження діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання) від 01.07.10р. АВ№527520 та №391091 "Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини" від 07.06.2010р. у зв'язку зі зміною місцезнаходження які відбулися 23.11.11р. (а.с .14 ).

Таким чином, звернення позивача до відповідача та надання йому відповідного комплекту документів відбулося протягом строку встановленого положеннями статті 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Відповідно до частини третьої ст.16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.

В порушення вимог частини третьої ст.16 Закону відповідач через одинадцять днів (а не протягом трьох робочих днів) відмовив позивачу в переоформленні відповідних ліцензій на підставі порушення терміну подання документів на переоформлення ліцензій.

У зв'язку з цим суд зазначає, що положення Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не передбачають такої підстави для відмови у переоформленні ліцензії як "порушення терміну подання документів на переоформлення ліцензій".

Також положеннями зазначеного закону не передбачено право відповідача перевищувати термін встановлений законом для проведення перевірок або для збору інформації про ліцензіата під час переоформлення бланків ліцензій.

Суд також приймає до уваги той факт, що 07.10.11р. відповідач прийняв Наказ №373 "Про внесення зміни до наказів Мінприроди від 10.01.11р. №5, від 31.01.11р. №31 "Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі, анулювання ліцензії", яким було скасовано незаконний пункт наказу №31 щодо анулювання ліцензії позивача (а.с .172 ). Про прийняття зазначеного наказу позивача не було повідомлено належним чином (доказів направлення позивачу копії цього наказу відповідачем суду не надано).

На думку суду, зазначене призвело до створення ситуації правової невизначеності, а саме до необхідності переоформлення ліцензії під час існування наказу про її анулювання.

Суд також дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ про відмову в переоформленні ліцензії відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" №2806-ІУ від 06.09.05р, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

В судовому засіданні також було встановлено (і це не заперечувалось відповідачем) факт відсутності порушень природоохоронного або іншого екологічного законодавства з боку позивача.

Згідно з частиною першою ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з частиною другою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

У зв'язку з цим слід зазначити, що принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Застосовуючи законодавство, яке регламентує його діяльність, суб'єкт владних повноважень виходить із буквальних його приписів і лише у випадку його неповноти, неясності, суперечливості застосовує відповідні методи тлумачення законодавства з метою належного виконання своїх повноважень та захисту прав і інтересів фізичних і юридичних осіб, відносно яких здійснюються управлінські функції (Постанова Верховного суду України від 03.12.10р.)

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно -правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення (наказу Міністерства екології та природних ресурсів України "Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензій" №538 від 12.12.2011 року в частині, що стосується позивача).

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України видати ТОВ "Трініті Еколоджи" переоформлені на нових бланках ліцензії, то суд зазначає, що зазначені повноваження належать безпосередньо до повноважень відповідача як спеціального органу в галузі ліцензування певних видів господарської діяльності й суд не повинен підміняти компетенцію вказаного суб'єкта владних повноважень.

В той же час, відповідно до положень ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, надані їм докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про переоформлення ліцензій та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

За таких обставин суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до положень ст.ст.118, 161 КАС України підстав для скасування заходів забезпечення позову не встановлено.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати дію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України "Щодо видачі, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензій" №538 від 12.12.2011 року в частині, що стосується відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Трініті Еколоджи" (код ЄДРПОУ 36954916) в переоформленні ліцензії серія АВ №527520 "Операції у сфері поводження з небезпечними відходами" від 01.07.2010 року та ліцензії серія АВ №391091 "Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини" від 07.06.2010 року та їх недійсності.

3. Зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Еколоджи" про переоформлення ліцензій серія АВ № 527520 "Операції у сфері поводження з небезпечними відходами" від 01.07.2010 року та ліцензії серія АВ № 391091 "Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини" від 07.06.2010 року та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

4. В задоволені інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Еколоджи" суму сплаченого судового збору в розмірі 14грн. 12коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Зіньковський О.А.

суддя Гордієнко Т.О.

суддя Мельник О.М.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 27.01.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 01.02.12р.