Рішення

від 17.11.2008 по справі 15/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/156

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.11.08 р.                                                                                                       Справа № 15/156                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34384513)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Ландорра” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24465962)

про стягнення заборгованості в сумі 138903,58 грн., пені у розмірі 14370,94 грн., 3% річних в сумі 1596,53 грн., інфляції у розмірі 4836,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Доценко С.М. за довіреністю б/н від 07.04.2008 р.

від відповідача: Петров Є.В. за довіреністю б/н від 30.09.2008р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.11.2008 р. до 17.11.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Ландорра” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 138903,58 грн., пені у розмірі 14370,94 грн., 3% річних в сумі 1596,53 грн., інфляції у розмірі 4836,44 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/156, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні представниками сторін було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 391-Пр-др.о. від 30.10.2007 р. За умовами вказаного договору постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю товар, асортимент, кількість, якість, умови поставки та ціна якого зазначені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними частинами вказаного договору. Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього кошти на умовах договору. Згідно з п.6.2. договору оплата грошових коштів за відвантажений товар здійснюється у розмірі 100% попередньої плати, якщо інше не вказано у специфікації. Специфікацією № 7 від 21.02.2008 р. та специфікацією № 8 від 14.03.2008 р. до договору передбачено відстрочення платежу у термін 30 календарних днів.

Таким чином у постачальника на підставі вказаного договору виникло зобов'язання поставити товар, а у покупця – оплатити прийнятий товар.

На виконання умов вказаного договору позивач за видатковою накладною № УД-0000332 від 21.02.2008 р. поставив відповідачу товар на суму 83001,10 грн.(з ПДВ), та за видатковою накладною № УД-0000504 від 14.03.2008 р. на суму 55902,48 грн. (з ПДВ). Факт отримання відповідачем товару підтверджується крім вказаних видаткових накладних довіреністю серії ЯОО № 501497 від 20.02.2008 р. та довіреністю серії ЯОО № 492725 від 12.03.2008 р. на особу, яка фактично отримала товар для відповідача, податковими накладними до кожної видаткової накладної. Дані документи у завірених копіях додані до позовної заяви.

Позивач надав до суду пояснення про те, що вказані поставки товару відповідачу відбувалися виключно за вищевказаним договором, будь-яких інших договорів або домовленостей у спірний період між сторонами не існувало. Крім того, у акті звірки розрахунків між сторонами за період з 18.05.2006 р. по 30.09.2008 р., який в оригіналі представлений позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, реалізований згідно накладних № УД-0000332 від 21.02.2008 р. та № УД-0000504 від 14.03.2008 р., складає 138903,58 грн. Акт звірки  підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі. Позивач надав до суду завірену копію виписки з банку від 09.10.2008 р. на суму 1000,00 грн., від 13.10.2008 р. на суму 4000,00 грн., від 05.11.2008 р. на суму 500,00 грн., від 07.11.2008 р. на суму 15000,00 грн. як підтвердження отримання часткової оплати від відповідача за товар згідно договору.

Як стверджує позивач у позові, оплату за поставлений товар у встановлений договором строк в повному обсязі він не отримав. В якості вимоги на оплату за товар, поставлений згідно умов договору № 391-Пр-др.о. від 30.10.2007 р., позивач направляв відповідачу претензію вих. № 01/529 від 20.05.2008 р., завірена копія якої додана до справи. Але відповідач товар не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Заявою від 04.11.2008 р. позивач змінює розмір заявлених позовних вимог та просить стягнути з відповідача: суму заборгованості в розмірі 133903,58 грн.; суму пені в розмірі 13924,30 грн.; 3% річних в сумі 1794,09 грн., суму індексу інфляції в розмірі 5558,76 грн., а разом стягнути 155180,73 грн.

Заявою від 13.11.2008 р. позивач змінює розмір заявлених позовних вимог та просить стягнути з відповідача: суму заборгованості в розмірі 133903,58 грн., суму пені в розмірі 13924,30 грн.; 3% річних в сумі 1789,19 грн., суму індексу інфляції в розмірі 5558,76 грн., а разом стягнути 155175,83 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

У зв'язку з частковою оплатою суми боргу у період після порушення провадження у даній справі залишок  неоплаченої заборгованості за отриманий відповідачем товар складає 138903,58 грн. – 4000,00 грн. – 1000,00 грн. – 500,00 грн. – 15000,00 грн. = 118403,58 грн.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 118403,58 грн. у встановлений договором строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу на суму 133903,58 грн.  підлягають частковому задоволенню на суму 118403,58 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог по основному боргу на суму 133903,58 грн. – 118403,58 грн. = 15500 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Пунктом 8.3. договору № 391-Пр-др.о. від 30.10.2007 р. передбачено, що прострочка оплати товару тягне за собою обов'язок покупця сплатити пеню постачальнику з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочки, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки. За прострочку оплати товару пеня нараховується після відвантаження металопрокату покупцю і спливу 30 календарних днів від дати, вказаної у відповідній специфікації, тому позивач обґрунтовано заявив про стягнення з відповідача пені за період з 24.03.2008 р. по 05.09.2008 р. Але при розрахунку пені позивач виходив з того, що кількість днів у 2008 р. складає 365, але виходячи з того, що 2008 р. є високосним, в ньому кількість днів складає 366. Отже, за розрахунками суду сума пені, яка підлягає стягненню,  складає 13886,26 грн. Розрахунки суду наступні:

1) перша поставка, яка була 21.02.2008 р. на суму 83001,10 грн. згідно з видатковою накладною № УД-0000332 від 21.02.2008 р. – прострочка оплати склала 166 днів.

За термін з 24.03.2008 р. по 30.04.2008 р.

2 х 10% х 37 х (83001,10 грн. : 366) : 100 = 1678,16 грн.

де 10% - облікова ставка НБУ – Постанова НБУ від 29.12.2007 р. № 492;

37 – кількість днів прострочки;

83001,10 грн. – сума боргу

За термін з 30.04.2008 р. по 05.09.2008 р.

2 х 12% х 129 х (83001,10 грн. : 366) : 100 = 7021,08 грн.

де 12% - облікова ставка НБУ – Постанова НБУ від 21.04.2008 р. № 107;

129 – кількість днів прострочки;

83001,10 грн. – сума боргу

Разом по першій поставці пеня склала: 1678,16 грн. + 7021,08 грн. = 8699,24 грн.

2) друга поставка, яка була 14.03.2008 р. на суму 55902,48 грн. згідно з видатковою накладною № УД-0000504 від 14.03.2008 р. – прострочка оплати склала 144 днів

За термін з 15.04.2008 р. по 30.04.2008 р.

2 х 10% х 15 х (55902,48 грн. : 366) : 100 = 458,22 грн.

де 10% - облікова ставка НБУ – Постанова НБУ від 29.12.2007 р. № 492;

15 – кількість днів прострочки;

55902,48 грн. – сума боргу

За термін з 30.04.2008 р. по 05.09.2008 р.

2 х 12% х 129 х (55902,48 грн. : 366) : 100 = 4728,80 грн.

де 12% - облікова ставка НБУ – Постанова НБУ від 21.04.2008 р. № 107;

129 – кількість днів прострочки;

55902,48 грн. – сума боргу

Разом по другій поставці пеня склала: 458,22 грн. + 4728,80 грн. = 5187,02 грн.

Загальна сума пені склала: 8699,24 грн. + 5187,02 грн. = 13886,26 грн.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено.   

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з квітня по червень 2008 р. в розмірі 5558,76 грн. та 3% річних за період з 24.03.2008 р. по 05.09.2008 р. у сумі 1789,19 грн., розрахунки яких додані до позову. Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на всі грошові суми та майно, які належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених вимог та в частині припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами – на відповідача (спір виник з його вини), в частині відмови у задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-36; 43; 49; 80 ч. 1 п. 1-1; 83-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Собінова, 151; код ЄДРПОУ 24465962, розрахунковий рахунок 26000104876000 в ДОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк” (юридична адреса: 83030, м. Донецьк, вул. Баумана, 1Г; код ЄДРПОУ 34384513; розрахунковий рахунок 26009001030179 в ДФ КБ ТОВ „Місто Банк”, МФО 335968) суму 139637,79 грн. (а саме: основний борг на суму 118403,58 грн., пеня в сумі 13886,26 грн., 3% річних в сумі 1789,19 грн., інфляційні нарахування в сумі 5558,76 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1551,39 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114,63 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 15500 грн. припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені на суму 38,04 грн. відмовити.

У судовому засіданні 17.11.2008 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.