Рішення

від 12.04.2012 по справі 5006/11/42/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.12 р. Справа № 5006/11/42/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 32457233,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод», с.м.т.Мангуш Першотравневого району Донецької області, ЄДРПОУ 32954671,

про стягнення 61 361,02 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник», м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод», с.м.т.Мангуш Першотравневого району Донецької області, про стягнення 61 361,02 грн. у тому числі 57 360,00 грн. основного боргу, 3 111,92 грн. пені, 602,30 грн. процентів річних та 286,80 грн. інфляційного збільшення боргу.

Як вбачається з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13137008 станом на 23.02.2012р. та лист Відповідача на адресу Позивача №04-265 від 21.02.2012р., з метою виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р., Закрите акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» привело свою діяльність у відповідності до вищеозначеного Закону: Закрите акціонерне товариство змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод». Оскільки, вказана зміна не є перетворенням товариства, процесуальні дії передбачені ст.25 Господарського процесуального кодексу України не вчинено. При цьому, з огляду на викладене Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод», с.м.т.Мангуш Першотравневого району Донецької області, ЄДРПОУ 32954671, є належним Відповідачем по даній справі.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №1216 від 20.01.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору поставки №1216 від 20.01.2011р. разом із специфікаціями №№1-4 до нього, видаткових накладних №РН-501 від 31.01.2011р., №РН-11 від 09.02.2011р., №РН-27 від 17.02.2011р., №РН-19 від 19.04.2011р., №РН-8 від 12.05.2011р., №РН-11 від 13.05.2011р., №РН-4 від 02.06.2011р., №РН-5 від 02.06.2011р., №РН-13 від 08.06.2011р., №РН-3 від 09.06.2011р., №РН-29 від 17.06.2011р., №РН-30 від 17.06.2011р., №РН-45 від 24.06.2011р., №РН-0000023 від 13.07.2011р., №РН-2 від 01.08.2011р., №РН-78 від 31.08.2011р., №РН-УСП0001 від 01.09.2011р., №РН-УСП0010 від 05.09.2011р., №РН-УСП0012 від 06.09.2011р., рахунків-фактур №СФ-30269 від 26.01.2011р., №СФ-08 від 04.02.2011р., №СФ-10 від 07.02.2011р., №СФ-31 від 19.04.2011р., №СФ-20 від 12.05.2011р., №СФ-25 від 13.05.2011р., №СФ-43 від 19.05.2011р., №СФ-0000001 від 02.06.2011р., №СФ-0000006 від 02.06.2011р., №СФ-0000015 від 07.06.2011р., №СФ-0000039 від 17.06.2011р., №СФ-0000040 від 17.06.2011р., №СФ-0000054 від 24.06.2011р., №СФ-000047 від 13.07.2011р., №СФ-1 від 01.08.2011р., №СФ-81 від 31.08.2011р., №СФ-усп0001 від 01.09.2011р., №СФ-усп0016 від 05.09.2011р., №СФ-усп0019 від 06.09.2011р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №088 від 31.01.2011р., №144 від 10.02.2011р., №175 від 17.02.2011р., №327 від 18.04.2011р., №400 від 11.05.2011р., №411 від 13.05.2011р., №450 від 01.06.2011р., №472 від 02.06.2011р., №510 від 09.06.2011р., №532 від 17.06.2011р., №529 від 16.06.2011р., №556 від 23.06.2011р., №636 від 13.07.2011р., №700 від 29.07.2011р., №812 від 01.09.2011р., №827 від 05.09.2011р., претензії №1 від 12.01.2012р., банківської виписки.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.16, 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України.

06.03.2012р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області разом із супровідним листом надані пояснення, за змістом яких останній наводить дії направлені на виконання вимог суду, окрім того стверджено про відсутність інших договірних відносин із Відповідачем, окрім як на підставі договору поставки №1216 від 20.01.2011р. Стовно посилань у видаткових накладних №РН-11 від 09.02.2011р. на договір №ДГ-1216 від 20.01.2011р. та №РН-501 від 31.01.2011р. на договір №ДГ-1216 від 31.01.2011р., зазначає про описку у цій частині, при цьому вказує, що таке підтверджується специфікацією №1 до договору №1216 від 20.01.2011р., відповідно до якої Позивач зобов'язався поставити Відповідачу підшипники 3618 у кількості 4 одиниці та 6315 у кількості 32 одиниці, тобто саме той товар, який зазначений у вказаних видаткових накладних. Одночасно, разом з поясненнями представлено акт звіряння взаєморозрахунків станом на 23.02.2012р. підписаний лише з боку Позивача із підтвердженням його відправки Відповідачу, заява про надання довідки відносно зарахування в дохід Державного бюджету України сплаченого судового збору №б/н від 28.02.2012р. з підтвердженням її відправлення на ім'я начальника управління державної казначейської служби України у Київському районі м.Донецька, податкові накладні складені підчас здійснення спірних господарських операцій.

Також, 06.03.2012р. Позивачем заявлено клопотання про заміну неналежного Відповідача по справі №5006/11/42/2012р. на належного з підстав зміни найменування останнього на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України. Судом у задоволенні даної заяви Позивача відмовлено, з огляду на викладене вище, а також зважаючи на те, що заміна неналежного Відповідача підпадає під правове регулювання ст.24 Господарського процесуального кодексу України та встановлених нею випадків, які за змістом наведеної норми процесуального права до даного не відносяться.

12.04.2012р. представником Позивача до матеріалів справи долучено лист №04-265 від 21.02.2012р., копію виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №012267 стосовно Відповідача, а також подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з донарахуванням пені, інфляційних витрат та 3% річних станом на 12.04.2012р., якою фактично до стягнення заявлено 63 422,25 грн., у тому числі 57 360,00 грн. основного боргу, 4 742,77 грн. пені, 917,96 грн. процентів річних та 401,52 грн. інфляційного збільшення боргу.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.

Представник Позивача в судовому засіданні 12.04.2012р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, враховуючи означену заяву про їх збільшення.

Представник Відповідача в судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

20.01.2011р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №1216 строком дії у відповідності до п.8.1 даної угоди до 31.12.2012р. і до закінчення строку виявлення прихованих недоліків (гарантійних строків) та до повного виконання сторонами обов'язків по цьому договору.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується передати у обумовлені строки Відповідачу (Покупець) товар, а останній зобов'язується прийняти його та оплатити за нього грошову суму.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, кількість та/або комплектність товару, що підлягає поставці за цим правочином, визначається специфікацією (специфікаціями), що є його невід'ємною частиною.

Умови поставки: CPT - м.Бердянськ Запорізької області згідно «Інкотермс 2000», якщо інше не передбачено у специфікації. Якщо положення «Інкотермс 2000» та договору не співпадають (тобто у ньому по іншому врегульовані права та обов'язки сторін), пріоритетними є положення останнього (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, строк поставки визначається у специфікації.

Згідно п.2.4 договору, при отриманні Покупцем товару на площі Постачальника чи при передачі товару перевізнику, з яким Покупець уклав договір перевезення товару, зобов'язання Постачальника з поставки товару вважаються виконаними при передачі товару на площі Постачальника (чи при передачі товару Постачальником перевізнику, з яким Покупець уклав договір перевезення товару). При отриманні товару Покупцем не на площі Постачальника або при передачі товару Постачальником перевізнику, з яким останній уклав договір перевезення товару, зобов'язання Постачальника з поставки товару вважаються виконаними при наданні товару у розпорядження Покупця при доставці автомобільним транспортом - у м.Бердянськ, при доставці залізничним - на ст.Бердянськ.

Право власності, ризик випадкової загибелі чи порчі товару переходять в момент виконання Постачальником своїх обов'язків з поставки (п.2.5 договору).

Зокрема, специфікацією №3 до договору поставки №1216 від 20.01.2011р. сторони обумовили поставку підшипнику 7313 (30313) за ціною 118,75 грн. за одиницю без врахування податку на додану вартість, шарику d25,4 за ціною 5,60 грн. за одиницю без врахування податку на додану вартість, підшипнику 7315 (30315) - 157,00 грн. за одиницю без врахування податку на додану вартість. При цьому, означено нарахування 20% податку на додану вартість на загальну суму погодженої поставки за цією специфікацію.

Умови поставки даним документом не змінено. Одночасно, встановлені умови оплати, які полягають у здійсненні розрахунку протягом 45 банківських днів з моменту поставки товару Покупцю, оскільки право такого визначення обумовлено сторонами у п.4.2 договору.

На таких самих умовах, сторонами погоджена поставка товару у специфікації №4 до спірного правочину. Так, передбачено постачання, зокрема, ще одної партії підшипнику 7313 (30313) у кількості 206 одиниць.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Зокрема, згідно видаткових накладних №РН-2 від 01.08.2011р., №РН-78 від 31.08.2011р., №РН-УСП0001 від 01.09.2011р., Позивач передав продукцію Відповідачу на загальну суму 128 355,84 грн. Найменування продукції, вказаної у специфікації до договору №1216 від 20.01.2011р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи первинною документацією, правовою підставою отримання товару у якій визначений договір №1216 від 20.01.2011р. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даному документі.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні у матеріалах справи..

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 05.12.2008р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №1216 від 20.01.2011р.

Окрім того, матеріали справи містять первинні документи у підтвердження поставки повного обсягу товару, обумовленого у перелічених вище специфікаціях.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вже було зазначено, специфікацією №3 та №4 до договору №1216 від 20.01.2011р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких Відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар протягом 45 банківських днів з моменту поставки.

Приймаючи до уваги дати поставки товару (01.08.2011р., 31.08.2011р. та 01.09.2011р.) та викладені умови оплати, остаточний повний розрахунок за поставлений товар за накладною №РН-2 від 01.08.2011р. на суму 100 995,84 грн. повинен бути здійснений не пізніше 04.10.2011р., за накладною №РН-78 від 31.08.2011р. на суму 13 680,00 грн. - не пізніше 02.11.2011р. та за накладною №РН-УСП0001 від 01.09.2011р. у сумі 13 680,00 грн. - не пізніше 03.11.2011р.

За твердженнями Позивача, що не спростовані підчас провадження по справі, а також вбачається з представленої суду банківської виписки, накладна №РН-2 від 01.08.2011р. на суму 100 995,84 грн. частково оплачена 12.08.2011р. та 27.10.2011р., внаслідок чого залишок боргу за нею становить 30 000,00 грн.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 57 360,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 401,52 грн., 3% річних з простроченої суми - 917,96 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду згідно наданого розрахунку даних позовних вимог, де кінцевим днем їх нарахування визначено по 12.04.2012р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ", суд дійшов висновку про те, що період прострочення зі сплати сум за видатковою накладною №РН-2 від 01.08.2011р. починається з 05.10.2011р. (враховуючи часткові оплати), №РН-78 від 31.08.2011р. з 03.11.2011р., №РН-УСП0001 від 01.09.2011р. з 04.11.2011р.

Таким чином, інфляційні витрати за період прострочення оплати вартості поставленої продукції за вказаним договором по дату, визначену Позивачем, складають 575,83 грн. грн., 3% річних - 915,29 грн.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що позов в частині стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню у розмірі 401,52 грн., 3% річних у сумі 915,29 грн.

Згідно п.7.4 договору №1216 від 20.01.2011р., за прострочення кінцевого розрахунку за поставлений товар Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення. Під кінцевим розрахунком сторони розуміють розрахунок, який Покупець здійснює по факту передачі йому товару.

За змістом вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 4 742,77 грн. за період відповідно до розрахунку по 12.04.2012р., що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України у частині розрахунку штрафних санкцій за накладною №РН-2 від 01.08.2011р., оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №1216 від 20.01.2011р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Як було зазначено раніше, днем, з якого грошове зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 73 635,84 грн. за видатковою накладною №РН-2 від 01.08.2011р. починається з 05.10.2011р. (враховуючи часткові оплати), щодо сплати суми у розмірі 13 680,00грн. за накладними №РН-78 від 31.08.2011р. з 03.11.2011р., №РН-УСП0001 від 01.09.2011р. з 04.11.2011р.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України за видатковою накладною №РН-2 від 01.08.2011р. становить 05.04.2012р. Стосовно інших - період встановлений у межах визначеного.

Зважаючи на таке, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає задоволенню становить 4 640,09 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник», м.Дніпропетровськ, до Відповідача, Закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод», с.м.т.Мангуш Першотравневого району Донецької області, про стягнення 63 422,25 грн., у тому числі 57 360,00 грн. основного боргу, 4 742,77 грн. пені, 917,96 грн. процентів річних та 401,52 грн. інфляційного збільшення боргу, задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» (87400, Донецька область, Першотравневий район, с.м.т.Мангуш, вул.Мурзи, б.16, кв.6, ЄДРПОУ 32954671, банківські реквізити не відомо) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник» (49085, м.Дніпропетровськ, вул.Калинова, б.8, ЄДРПОУ 32457233, банківські реквізити не відомо) 63 316,90 грн., у тому числі 57 360,00 грн. основного боргу, 4 640,09 грн. пені, 915,29 грн. 3% річних та 401,52 грн. інфляційного збільшення боргу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» (87400, Донецька область, Першотравневий район, с.м.т.Мангуш, вул.Мурзи, б.16, кв.6, ЄДРПОУ 32954671, банківські реквізити не відомо) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіспідшипник» (49085, м.Дніпропетровськ, вул.Калинова, б.8, ЄДРПОУ 32457233, банківські реквізити не відомо) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 606,83 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 12.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст підписано 17.04.2012р.

Суддя Соболєва С.М.