Рішення

від 19.04.2012 по справі 5/5007/22/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" квітня 2012 р. Справа № 5/5007/22/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 16.01.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Еко" (м.Житомир)

до Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району (смт.Озерне Житомирський район)

про стягнення 64249,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Еко" звернулось до господарського суду з позовом до Будинкового управління №3 Житомирської КЕЧ району про стягнення 64249,00 грн., із яких 48447,72 грн. заборгованості за надані послуги з вивезення ТВП, 573,27 грн. інфляційних, 642,84 грн. 3 % річних, 11392,90 грн. штрафу, 3192,27 грн. пені.

При цьому, за змістом позовної заяви, позовні вимог мотивовані умовами договору, укладеного між сторонами 01.12.2008 р. №233/Ж/08 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, проте, в прохальній частині позову позивач просив стягнути 48447,72 грн. заборгованості за договором №Ж/1/07 від 20.02.2007р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.02.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/22/12 та призначено її розгляд на 22.03.2012 р.

В засіданні суду 22.03.2012р. представником позивача подано розрахунок заборгованості (а.с.43), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем на 22.03.2012р. становить 48447,72 грн., а також розрахунок 3% річних, пені, інфляційних та штрафу, відповідно до яких нараховані за заявлений позивачем період 3% річних склали 835,08 грн., пеня - 3141,85 грн., інфляційні - 607,72 грн., а штраф - 12111,93 грн. (а.с.44-46). При цьому, заяву про зміну розміру позовних вимог позивачем не подано.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено судом на 19.04.2012 р. згідно ухвали від 22.03.2012 р.

19.04.2012 р. представник позивача подала розрахунок заборгованості за підписом головного бухгалтера, за якою станом на 19.04.2012р. заборгованість відповідача становить 48447,72 грн. (а.с.54), а також, розрахунок пені, згідно з яким нарахована за затримку розрахунку за договором №233/Ж08 від 01.12.2008р. по кожному простроченому платежу в межах строку, визначеного ч.6 ст.232 ГК України пеня складає 3530,99 грн.

При цьому, в засіданні суду 19.04.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та в межах, визначених у позові. Заяв про зміну розміру позовних вимог позивачем не подано.

Представник позивача пояснила в судовому засіданні, а також, письмово підтвердила, що стягнення заборгованості у даній справі проводиться за період з грудня 2010 року по січень 2012 року на підставі договору №233/Ж/08 від 01.12.2008 р., укладеного між ТОВ "Світ-Еко" та БУ №3 Житомирської КЕЧ (а.с.53).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 29.03.2012р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа - ухвали суду про відкладння розгляду справи на 19.04.2012 р. (а.с.50).

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов"язковою не визнавалася, а також, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2008 року між сторонами у справі - БУ №3 Житомирської КЕЧ району (замовник) та ТОВ "Світ-Еко" (виконавець) укладено договір №233/Ж/08 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів (а.с.8-10), за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів (ТПВ), накопичених у замовника, на умовах цього договору (п.1.1. договору).

За змістом п.2.1. договору, сторонами погоджено здійснення перевезень з 01 грудня 2009 року до 31 грудня 2009 р.

Відповідно до п.2.5. договору, по закінченню кожного поточного місяця сторони підписують акт приймання-передачі наданих за місяць послуг, з зазначенням фактичного обсягу наданих послуг та їх вартості; якщо об'єм ТПВ перевищує об'єм контейнерів, розташованих на майданчику, вартість додаткового вивозу додається до рахунку.

Згідно п.3.2.4. договору, замовник - БУ №3 Житомирської КЕЧ зобов'язався своєчасно оплачувати послуги з вивезення ТПВ у відповідності, в розмірах і в термін, передбачений розділом 3 цього договору.

У розділі 4 договору сторонами погоджено вартість договору та порядок розрахунків, в т.ч. в п.4.2. договору встановлено ціну на послуги з вивезення ТПВ. Розрахунок загальної кількості ТПВ, зібраних та вивезених виконавцем, здійснюється в контейнерах об'ємом 1,1 м.куб., або по бажанню замовника в кубічних метрах виходячи з об'єму використовуваних контейнерів і розцінок, визначених п.4.2., п.4.3. договору, та зазначається в рахунках та актах виконаних робіт.

Відповідно до п.4.7. договору, оплата послуг виконавця здійснюється замовником у безготівковому порядку, шляхом перерахування ним грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця.

У відповідності до п.6.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2009 року. Закінчення строку дії договору не є підставою для звільнення сторін від відповідальності за порушення, що сталися під час його дії. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про відмову від нього або його перегляд. Договір вважається продовженим на тих же умовах та на той же строк.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ОУ-0007932, ОУ-0000105, ОУ-06617, ОУ-07267, ОУ-05918, ОУ-05219, ОУ-04459, ОУ-03742, ОУ-03034, ОУ-02347, ОУ-01647, ОУ-01312, ОУ-00419, ОУ-06882 (а.с.11-17), з грудня 2010 року по січень 2012 року ТОВ "Світ-Еко" надало послуги з вивезення ТПВ загальною вартістю 72865,18 грн.

За всіма актами виконавцем робіт є позивач, акти підписано обома сторонами та скріплено печатками, акти містять види проведених робіт та їх вартість. Доказів проведення повного розрахунку за цими актами відповідачем суду надано не було, а тому надані позивачем роботи підлягають оплаті, проте, відповідач лише частково розрахувався за надані послуги, що спричинило виникнення заборгованості перед позивачем.

Матеріали справи містять акт звіряння розрахунків між сторонами станом на 20.01.2012р., у відповідності до якого під час звірки сторонами встановлено та відповідачем підтверджено наявність кредиторської заборгованості БУ №3 Житомирська КЕЧ перед ТОВ "Світ-Еко" в сумі 48447,72 грн. (а.с.18). Вказаний акт підписаний представниками підприємств та скріплений їх печатками.

Слід зазначити, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Однак, при цьому, суд враховує, що акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи. Судом також приймається до уваги, що зміст акту звіряння розрахунків відповідає первинним документам, а тому суд вважає, що акт звірки розрахунків є належним та допустимим доказом щодо тих обставин, на які покликається позивач.

Так, відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 48447,72 грн. підтверджено належними доказами, поданими до справи та не спростовано відповідачем. Враховуючи зазначене, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 48447,72грн. підлягає задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором від 01.12.2008 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було заявлено у позовній заяві до стягнення з Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району 573,27 грн. інфляційних та 642,84 грн. 3 % річних.

При цьому, судом не приймається до уваги поданий 22.03.2012 р. представником позивача розрахунок, за яким розмір 3% річних, розрахованих позивачем становить 835,08 грн., а інфляційних - 607,72 грн., тому що оскільки жодних заяв про зміну позовних вимог позивачем не подавалось, справа розглядається судом в межах позовних вимог, визначених позивачем у позовній заяві.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд встановив, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача вимоги щодо стягнення 573,27 грн. інфляційних та 642,84 грн. 3% річних в межах правомірно нарахованих, а тому є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.3. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми за кожен день прострочення платежу. У випадку, якщо затримка в оплаті буде складати більше 14 календарних днів, додатково до пені замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 25% від суми заборгованості.

У відповідності до зазначених умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3192,27 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (а.с.22-23) та 11392,90 грн. штрафу у розмірі 25% від суми основного боргу.

З даного приводу господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В той же час, судом враховується, що як встановлено частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та зазначено вище, в пункті 5.3. договору сторони передбачили господарські санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, а саме: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також, у випадку прострочення оплати понад 14 календарних днів, додатково до пені - штраф у розмірі 25% від суми заборгованості.

Тобто, в підписаному сторонами чинному договорі сторони чітко встановили два випадки порушення та обумовили відповідальність у разі їх допущення, а саме:

- у випадку несвоєчасної оплати послуг - у вигляді пені та

- у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 14 календарних днів - у вигляді штрафу в розмірі 25% від суми заборгованості.

Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.

Аналогічний правовий висновок містить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у справі №5019/976/11.

Судом враховується також, що 01.12.2008р. сторони підписали та скріпили печатками договір №233/Ж/08 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Водночас, перевіряючи обгрунтованість заявлених до стягнення з відповідача сум пені та штрафу, господарський суд виходить із розміру пені та штрафу, зазначених у позовній заяві - 3192,27 грн. пені та 11392,90 грн. штрафу, оскільки, незважаючи на подання позивачем уточнених розрахунків пені (а.с.55-56) та штрафу (а.с.46), заяв про зміну розміру позовних позивач суду не подав.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд встановив, що заявлені у позові суми пені (3192,27 грн.) та штрафу (11392,90 грн.) в межах правомірно обрахованих. Тому, враховуючи, що згідно приписів ст.55 ГПК України ціну позову визначає позивач, а також, з огляду на межі позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3192,27 грн. пені та 11392,90 грн. штрафу, позов в цій частині задовольняється.

За таких обставин, позов є законним та обгрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району (Житомирська область, Житомирський район, смт.Озерне, вул.Авіаційна, 57, ідентифікаційний код 24978549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Еко" (10001, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Баранова, буд.77, ідентифікаційний код 34736053):

- 48447,72 грн. основного боргу,

- 573,27 грн. інфляційних,

- 642,84 грн. 3% річних,

- 11392,90 грн. штрафу,

- 3192,27 грн. пені,

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.04.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.з пов.)