Рішення

від 24.04.2012 по справі 5010/387/2012-5/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 р. Справа № 5010/387/2012-5/33

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх

при секретарі судового засідання Ковалюку С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

юридична адреса: АДРЕСА_1;

фактична адреса: АДРЕСА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурси Захід",

вул. Грушевського, буд. 2 корп. Б, с. Княже, Снятинський район, Івано- Франківська область, 78360

про стягнення заборгованості в сумі 8099, 32 грн., з яких: 7600,00 грн. - основний борг за надання експедиторських послуг, 371,38 грн. - пеня, 56,00 грн. - інфляційні втрати та 71,94 грн. - 3 % річних

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурси Захід" заборгованості в сумі 8099, 32 грн., з яких: 7600,00 грн. - основний борг за надання експедиторських послуг, 371,38 грн. - пеня, 56,00 грн. - інфляційні втрати та 71,94 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 04.04.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.04.2012 року.

Позивача в судове засідання не з'явився. Однак, 03.04.2012 року подав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалі від 04.04.2012 року не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 04.04.2012 року направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві.

При цьому суд зауважує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 738539 місцезнаходженням відповідача вказано: вул. Грушевського, буд. 2 корп. Б, с. Княже, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78360, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвала відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином . Факт направлення ухвали про порушення провадження у справі відповідачеві підтверджує реєстр господарського суду Івано-Франківської області № 92 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 06.04.2012 року (копію долучено до матеріалів справи).

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами, 01.12.2011 року укладено договір № 507 про надання експедиторських послуг в сфері організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно п. 1.1 якого експедитор (позивач) взяв на себе зобов'язання від свого імені, на замовлення та за рахунок замовника (відповідача), організувати перевезення і супроводження вантажу замовника, шляхом залучення транспортних засобів у третіх осіб, які здійснюють безпосереднє перевезення вантажу.

Відповідно до п. 1.4 договору кількість та рід вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, графік подачі транспорту, вартість, а також інші необхідні умови перевезення зазначаються в заявках на кожне перевезення.

У відповідності до умов заявки № 1242 від 09.12.2011 року до договору № 507 від 01.12.2011 року експедитор зобов'язався організувати здійснення перевезення вантажу вагою 16 тон, із місцем навантаження у с. Княже Снятинського району Івано-Франківської області та з місцем вивантаження у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Оплата вартості послуг повинна бути здійснена у безготівковій формі по факту доставки вантажу. Максимальний строк, в межах якого експедитор мав доставити вантаж, визначався 14.12.2011 року.

Пунктом 2.1.1 договору сторони визначили що експедитор зобов'язаний забезпечити подачу під навантаження в зазначений замовником в заявці пункт технічно придбаний до використання транспортний засіб, здійснювати контроль за ходом перевезення, забезпечити контроль навантаження та розвантаження вантажу, організувати доставку вантажу в пункт призначення у строки та в порядку, визначеному у заявці.

На виконання умов договору позивач доставив вантаж у пункт призначення. Даний факт підтверджує товарно-транспорна накладна № 13/12/2011 від 13.12.2011 року, згідно якої за розпорядженням замовника (відповідача) автотранспортне підприємство позивача здійснило перевезення та передачу вантажу вантажоодержувачу - ТОВ "Криворізький деревообробний комбінат".

Як вказує п. 5.3 договору оплата за здійснення перевезення повинна бути здійснена протягом двох днів після вивантаження вантажу, якщо інше не обумовлено заявкою. Згідно заявки оплата вартості перевезення повинна бути здійснена безпосередньо по факту доставки вантажу.

Частково відповідач розрахувався за послуги перевезення, зокрема: в сумі 4000, 00 грн. та 400, 00 грн., про що свідчать банківські виписки від 20.12.2011 року та від 28.02.2012 року, відповідно. Несплаченим залишився борг в сумі 7600,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату вартості перевезення в повному обсязі (претензії від 03.02.2012 року та від 05.03.2012 року. Направлення претензії на адресу відповідача підтверджують опис вкладення в лист та фіскальний чек від 07.02.2012 року).

Відповіді на претензії відповідач не подав, борг у повному обсязі не сплатив.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачу нараховано 56,00 грн. - інфляційних втрат та 71,94 грн. - 3 % річних, за період з 14.12.2011 року по 30.03.2012 року.

Пунктом 5.6 договору сторони узгодили, що при порушенні замовником порядку та строків оплати перевезення, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. З урахуванням наведеного пункту договору відповідачу нараховано пеню в сумі 371, 38 грн., за період з 14.12.2011 року по 30.03.2012 року.

Суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В даному випадку умовами заявки № 1242 від 09.12.2011 року до договору № 507 від 01.12.2011 року встановлено строк оплати за перевезення, зокрема оплата повинна бути здійснена у безготівковій формі по факту доставки вантажу

Відповідач у встановлені договором строки не виконав свого обов'язку щодо оплати за перевезення. Отже, вимога про стягнення основного боргу в сумі 7600, 00 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.6 договору сторони узгодили, що при порушенні замовником порядку та строків оплати перевезення, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних суд вказує на правильність їх нарахування.

Отже, пеня в сумі 371, 38 грн. та .56,00 грн. - інфляційних втрат та 71,94 грн. - 3 % річних підлягають стягненню з відповідача. ...............

Враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 11, 530, 546, 549, 610-612, 625, 629, 929 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 64, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурси Захід" про стягнення заборгованості в сумі 8099, 32 грн., з яких: 7600,00 грн. - основний борг за надання експедиторських послуг, 371,38 грн. - пеня, 56,00 грн. - інфляційні втрати та 71,94 грн. - 3 % річних - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурси Захід", вул. Грушевського, буд. 2 корп. Б, с. Княже, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78360 (ідентифікаційний код 36734536) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2) - 7 600, 00 грн. (сім тисяч шістсот грн. 00 коп.) - основного боргу за надання експедиторських послуг, 371, 38 грн. (триста сімдесят одну грн. 38 коп.) - пені, 56,00 грн. (п'ятдесят шість грн. 00 коп.) - інфляційних втрат, 71, 94 грн. (сімдесят одну грн. 94 коп.) - 3 % річних, 1 609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.2012 року

Суддя Г.З.Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"