Постанова

від 24.04.2012 по справі 5028/6/121/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 5028/6/121/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - Тарасенко С.П.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Ясен-Торг» на рішення господарського суду Чернігівської області

від 07.02.2012 року у справі № 5028/6/121/2011 (суддя: Блохіна Ж.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревес-Чернігів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясен-Торг»

про стягнення 15515,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.02.2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ясен-торг" (вул. Київська, буд. 58, м. Чернігів, р/р 2600600018382 у ВАТ „Укрексімбанк", МФО 353649, ідентифікаційний код 32947004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ревес-Чернігів" (вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, ідентифікаційний код 35956357, інформація про рахунок відсутня) 14000 грн. боргу, 801,20 грн. інфляційних нарахувань, 714,53 грн. 3% річних та 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясен-Торг» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 07.02.2012 року по справі № 5028/6/121/2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 5028/6/121/2011.

В судове засідання 24.04.2012 року представник відповідача не з'явилися та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відхилено колегією суддів, оскільки відповідач не обмежений правом наділяти повноваженнями будь-якого іншого співробітника для представництва інтересів в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Ясен-торг" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ревес-Чернігів" (постачальник) укладено договір поставки № 74.

Згідно п. 1 розділу І договору за даним договором постачальник зобов'язується передати товари (далі „Товари") у власність покупця на умовах та в строки, встановлені в замовленнях на поставку (далі „Замовлення на поставку"), а покупець в порядку і в строки, встановлені договором, зобов'язується прийняти товари та оплатити їх.

Відповідно до п. 3 розділу VI договору постачальник доставляє товари на центральні склади покупця або прямо в магазини роздрібної торгівлі покупця у відповідності до адреси (адрес) доставки, вказаними у замовленні на поставку.

Згідно п. 10 розділу VI договору покупець приймає товари за кількістю, а також перевіряє відповідність асортименту товарів замовленню на поставку наданими постачальником документам поставки товарів. Прийом товарів фіксується підписом уповноваженої особи покупця в обліковому документі та завіряється печаткою підприємства. Покупець має право не прийняти товари, якщо вони не відповідають вимогам замовлення на поставку і даного договору.

Пунктом 1 розділу VIII договору передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 14 днів з дня передачі товарів.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІ договору будь-який правовий спір, який виник між сторонами з приводу договору, вирішується з доброї волі, шляхом переговорів. До звернення в суд сторона зобов'язана надати стороні, яка порушила договір, письмову претензію і надати розумний строк для того, щоб відреагувати на претензію. Якщо протягом 30 днів вирішити спір позасудовим шляхом не вдається, спір вирішується в суді за місцем знаходження відповідача.

Додатками до даного договору є підписані сторонами протоколи узгодження ціни товару по кожному найменуванню в певному асортименті.

01 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Ясен-торг" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ревес-Чернігів" укладено договір поставки №69.

Згідно п. 1 розділу І договору за даним договором постачальник зобов'язується передати товари (далі „Товари") у власність покупця на умовах та в строки, встановлені в замовленнях на поставку (далі „Замовлення на поставку"), а покупець в порядку та в строки, встановлені договором, зобов'язується прийняти товари та оплатити їх.

Відповідно до п. 3 розділу VI договору постачальник доставляє товари на центральні склади покупця або прямо в магазини роздрібної торгівлі покупця у відповідності до адреси (адрес) доставки, вказаними у замовленні на поставку.

Згідно п. 10 розділу VI договору покупець приймає товари за кількістю, а також перевіряє відповідність асортименту товарів замовленню на поставку наданими постачальником документам поставки товарів. Прийом товарів фіксується підписом уповноваженої особи покупця в обліковому документі та завіряється печаткою підприємства. Покупець має право не прийняти товари, якщо вони не відповідають вимогам замовлення на поставку і даного договору.

Пунктом 1 розділу VIII договору передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 21 дня з дня передачі товарів.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІ договору будь-який правовий спір, який виник між сторонами з приводу договору, вирішується з доброї волі, шляхом переговорів. До звернення в суд сторона зобов'язана надати стороні, яка порушила договір, письмову претензію і надати розумний строк для того, щоб відреагувати на претензію. Якщо протягом 30 днів вирішити спір позасудовим шляхом не вдається, спір вирішується в суді за місцем знаходження відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На виконання умов договору №74 від 01.01.2009 року за період з 08.01.2009 року по 22.12.2010 року позивачем поставлено до торгової мережі відповідача (кіоски, магазини, оптовий склад) товар на загальну суму 272110,42 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи. Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується підписами працівників торгових точок відповідача та відтиском штампу підприємства на вказаних видаткових накладних.

Частина товару на суму 522,49 грн. повернута відповідачем позивачу, що підтверджується копіями накладних на повернення, які також містяться в матеріалах справи.

Відповідач сплатив вартість отриманого за даним договором товару до 21.02.2010 року, що підтверджується банківськими виписками.

На виконання умов договору № 69 від 01.01.2011 року за період з 26.01.2011 року по 05.05.2011 року позивачем поставлено до торгової мережі відповідача (кіоски, магазини, оптовий склад) товар на загальну суму 59752,77 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Вказаний товар отриманий відповідачем, що підтверджується підписами працівників торгових точок відповідача та відтиском штампу підприємства на вказаних видаткових накладних. Товар на суму 10,10 грн. повернутий відповідачем позивачу.

Відповідач оплатив вартість отриманого за даним договором товару частково в сумі 45752,77 грн.; вартість отриманого товару, за який відповідач не розрахувався, складає 14000 грн. В зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого грошового зобов'язання по оплаті вартості отриманого від позивача товару в повному обсязі в строки, передбачені договором, позивач звернувся до суду першої інстанції про стягнення 14000 грн. боргу.

Між позивачем та відповідачем неодноразово проводились звірки взаєморозрахунків, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а саме: актами звірки взаєморозрахунків станом на: 31.03.2009 року, 03.06.2009 року, 31.07.2009 року, 30.09.2009 року, 31.12.2009 року, 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, 30.04.2010 року, 31.05.2010 року, 30.06.2010 року, 31.07.2010 року, 31.08.2010 року, 20.09.2010 року, 31.12.2010 року, 31.01.2011 року, 28.02.2011 року, 31.03.2011 року, за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р., за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р., за період з 01.08.2011р. по 09.08.2011р., за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. За останнім актом звірки розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 14000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару в асортименті відповідно до умов договорів № 74 від 01.01.2009 року та № 69 від 01.01.2011 року за вищевказаними видатковими накладними, а відтак, виходячи з вищевикладених норм законодавства та умов договорів, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару у строки, передбачені цими договорами (пунктом 1 розділу VIII договору №74 передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 14 днів з дня передачі товарів; пунктом 1 розділу VIII договору №69 передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари по закінченні 21 дня з дня передачі товарів), яке він порушив. Отже, позивачем правомірно заявлений до стягнення борг по оплаті відповідачем отриманого товару в сумі 14000 грн.

Твердження відповідача про те, що товар ним отриманий не на виконання умов вищевказаних договорів, оскільки видаткові накладні не містять посилання на підставу передачі товару саме за цими договорами, не приймається судом до уваги з огляду на те, що законодавчо не визначена обов'язковість такої інформації на документах, за якими передається товар; відповідачем не надано належних і допустимих доказів отримання товару за іншими, ніж договори №74 та №69, підставами.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач також посилається на передчасне пред'явлення позивачем позову, чим грубо порушено досудовий порядок розгляду спору, передбачений у п. 1 розділу ХІІ „Заключні положення" договорів про поставку № 74 та № 69, а саме те, що „до звернення в суд сторона зобов'язана надати стороні, що порушила вимоги договору, письмову претензію і надати розумний строк для того, щоб відреагувати на претензію", в зв'язку з чим просить у позові відмовити.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р. N 9 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Конституційний Суд України виходить з того, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України треба розглядати в системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, зокрема судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання: за договором № 74 від 01.01.2009 року 3% річних в сумі 304,89 грн. за період січень 2009 року грудень 2010 року та 1044,29 грн. інфляційних нарахувань за період січень 2009 року грудень 2010 року; за договором № 69 від 01.01.2011 року 3% річних в сумі 409,64 грн. за період січень 2011 року листопад 2011 року та 985,55 грн. інфляційних нарахувань за період січень 2011 року вересень 2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 15515,73 грн., в тому числі 14000 грн. основного боргу, 801,20 грн. інфляційних нарахувань та 714,53 грн. 3% річних.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 07.02.2012 року у справі № 5028/6/121/2011.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 07.02.2012 року у справі № 5028/6/121/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5028/6/121/2011 повернути до господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Калатай Н.Ф.

25.04.12 (відправлено)