Постанова

від 17.04.2012 по справі 18/5026/2286/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2012 № 18/5026/2286/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Авдеєва П.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.04.2012 року по справі № 18/5026/2286/2011 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси, на рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.11.2011 року) по справі № 18/5026/2286/2011 (суддя - Васянович А.В.)

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Агрокомплекс», м. Кам'янка, Черкаської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

м. Черкаси

про стягнення 49 119,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 49 119,20 грн. заборгованості за поставлене насіння соняшника.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.11.2011 року (підписаного 02.11.2011 року) позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» 49 119,20 грн. - заборгованості, 491,19 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м. Черкаси, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 року по справі № 18/5026/2286/2011 відновлено строк на подання апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси, та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 17.04.2012 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у зв'язку з хворобою судді Тарасенко К.В. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Жук Г.А.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про відкладення розгляду справи. Однак, колегія апеляційного суду вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає та розцінюється судом лише як спосіб затягувати процес. Крім того, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги обмежений строком розгляду в два місяці, клопотань про продовження строку розгляду в порядку ст. 69 ГПК України сторонами не подавалися, за власної ініціативи суд позбавлений продовжувати термін розгляду справи.

Представником позивача у судовому засіданні подано свої пояснення в яких просив рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2011 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2011 року по справі № 18/5026/2286/2011 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом до суду позивач в якості доказів поставки ФОП ОСОБА_3, насіння соняшника на суму 49 119,20 грн. послався на накладну № 14 від 30.12.2008 р. (а.с.7), податкову накладну № 116 від 30.12.2008 року (а.с.8) та на письмову вимогу № 38/12 від 30.03.2011 року.

Відповідач заявив в суді, що ніякого насіння соняшника у СТОВ «Агрокомплекс» він не отримував.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пункт 1 частини 2 статті11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою регламентовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції вказав в рішенні, що факт поставки насіння підтверджується копією накладної № 14 від 30.12.2008 року, а також копією податкової накладної № 16 від 30.12.2008 року і що товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаній накладній.

Однак колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем не надано суду доказів, що саме відповідач прийняв товар в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України, а зазначена накладна не може бути належним доказом, оскільки на ній відсутні печатка та підпис відповідача.

Колегією суддів беруться до уваги доводи відповідача про те, що ним не підписано накладну № 14 від 30.12.2008 року та податкову накладну № 16 від 30.12.2008 про отримання товару, тому не зрозуміло хто отримав товар згідно зазначених накладних, що суперечить змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто отримання товару по товаророзпорядчих документах, а отже відсутній обов'язок відповідача щодо сплати за отримане.

Що стосується копії податкової накладної, то в ній є посилання на договір, який був укладений лише сторонами про поставку товару, але ні в судових засіданнях першої інстанції, ні в апеляційної інстанції, даний товар позивачем наданий не був.

Більш того, представник позивача довів в суді апеляційної інстанції, що йому нічого невідомо про цей договір. При таких даних копія податкової накладній також не може бути доказом поставки насіння соняшника ФОП ОСОБА_3

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував зазначені вище обставини, неповно дослідив обставини справи та дійшов невірного висновку щодо задоволення позовних вимог, тоді як заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар (насіння соняшникову) та і сама поставка не доведена, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2011 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси, підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси, на рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2011 року по справі № 18/5026/2286/2011 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2011 року по справі № 18/5026/2286/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» (18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 7, код 31269478) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 804,75 грн.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 18/5026/2286/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Тарасенко К.В.

Авдеєв П.В.