Ухвала

від 05.04.2012 по справі 2-а-4425/10/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2012 р.Справа № 2-а-4425/10/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 11.05.2010 року №7103011701/1 та №7103371701/1.

Свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року позов ФОП ОСОБА_1 було задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 11.05.2010 року №7103011701/1 та №7103371701/1.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Херсоні просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання перерахування ПДВ при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ „Коленс" за період січень, лютий 2010 року результати якої відображені в акті від 06.04.2010 р. №1569/17-1/НОМЕР_1.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.04.2010 №7103011701/0 та від 11.05.2010 №7103371701/1, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 139241,8 грн.(108795.00 грн. -основний платіж. 30446,80 грн. - штрафна санкція).

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168).

Перевіркою встановлено, що позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за січень 2010р. (вхідний від 16.02.2010р. № 9580 ДПІ у м. Херсоні), лютий 2010р. (вхідний від 19.03.2010р. № 9000716562 ДПІ у м. Херсоні) до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ „Коленс" (код 34906546, м. Херсон) на загальну суму 108795,00 грн., в тому числі за: січень 2010р. в сумі 86878,00 грн.. лютий 2010р. в сумі 21917,00 грн.

Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 .

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За висновками акту перевірки позивач порушив пп.7.2.6. Закону № 168/97, включивши до податкового кредиту січня та лютого 2010 року ПДВ за податковими накладними ТОВ «Коленс», які оформлені неналежним чином, так як містять недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси ТОВ «Коленс».

Тобто, єдиною підставою для винесення спірних рішень за актом перевірки стали недоліки податкових накладних ТОВ «Коленс».

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення, затверджені наказом Державної

податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, який зареєстрований в Міністерстві

юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037.

За пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (пункт 5 Порядку).

Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (пункт 6 Порядку).

З наведених норм Закону №168/97 та Порядку заповнення податкової накладної вбачається, що обов'язок по виписки податкових накладних та відповідальність за правильність їх виписування покладені не на покупця, а на продавця товарів.

При цьому слід зазначити, що недоліки в заповненні певних реквізитів податкових накладних, які виявляються податковими органами в результаті перевірки платника податків, не роблять такі накладні автоматично недійсними. Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

До матеріалів справи позивачем долучені копії податкових накладних від ТОВ «Коленс»: від 15.01.10р. №129 на поставку 274 215 кг. кукурудзи на суму 366899,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 61149,94 грн.), від 20.01.10р. №156 на поставку 122,04 т. ячменю на суму 124334,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 20722,39грн.), від 21.03.10р. №147 на поставку 25,08т. ячменю на суму 23499,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 3916,66грн.), від 30.01.2010р. №170 на поставку 25,64т. ячменю на суму 25178,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 4196,41 грн.), від 16.02.10р. №206 на поставку 18,48т. соняшника на суму 58637,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 9772,84 грн.).

Аналіз наданих позивачем податкових накладних ТОВ «Коленс»свідчить про те, що ці накладні містять індивідуальні податкові номери постачальника та покупця, номери їх свідоцтв про реєстрацію як платників ПДВ, дати здійснення операцій, номер накладної, найменування поставленого товару, його вагу в тонах, ціну за одну тону, загальну вартість товару та податок на додану вартість, що включений до ціни товару. Ці накладні підписані керівником ТОВ «Коленс»та засвідчені його печаткою.

Податкові накладні ТОВ «Коленс»від 20.01.10р. №156, від 21.03.10р. №147, від 30.01.2010р.- №170 та від 16.02.10р. №206 дають можливості ідентифікувати особу, яка їх видала, містять всі необхідні відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, що свідчить про їх належність та допустимість як доказ правомірності віднесення позивачем ПДВ за цими накладними до податкового кредиту січня та лютого 2010 року.

Факт того, що ТОВ «Коленс»на момент виписки цих податкових накладних було зареєстровано як платник ПДВ та мало право на виписку податкових накладних, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Таким чином, належними доказами підтверджено той факт, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні належним чином оформлені податкові накладні, виписані ТОВ «Коленс», для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Відповідач не посилався на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та ТОВ «Коленс».

Також не встановлено судом того факту, і на його наявність не посилається відповідач, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ по операціям з ТОВ «Колене», сплачені у зв'язку з придбанням товарів, що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Коленс», то зміст цих обставин не дає суду підстав для висновку, що діяльність цього контрагента має ознаки фіктивності, які визначені у ст.55-1 Господарського кодексу України, і цей контрагент не дотримується податкової дисципліни та не сплачує податків.

До матеріалів справи долучені копії податкових декларацій ТОВ «Коленс»з податку на додану вартість за січень та лютий 2010 року, у додатках №5 до яких це підприємство у повному обсязі відобразило суми поставок зернових в адрес позивача за вказаними податковими накладними у складі своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ «Колес», які полягають у внесенні до ЄДР запису про відсутність цього підприємства за місцезнаходженням, не можуть бути достатніми та належними доказами неправомірності віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту, і не доводять обґрунтованість нарахованих позивачу спірними рішеннями податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні -залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 11.05.2010 року №7103011701/1 та №7103371701/1 -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/