Постанова

від 12.11.2008 по справі 2/444-08(23/429)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/444-08(23/429)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2008                                                                             Справа№  2/444-08(23/429)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді – Тищик І.В.- доповідач,

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Врона С.В.

за участю прокурора: Гагун А.А.

        представників

позивачів: Давиденко О.В.      

        відповідача: Іщенко Л.В.

        3-тя особа-1: Чічкало К.Ю.

        3-тя особа-2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства „Інтерцентр”, смт. Новоархангельськ Кіровоградської обл. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 року  у справі № 2/444-08 (23/429)

за позовом  військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі 1936 окремого загону механізації 26 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т-0400), м. Кривий Ріг

до приватного підприємства „Інтерцентр”, який являється правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання „Лепса”, смт. Новоархангельськ Кіровоградської обл.

3-тя особа-1 Криворізька квартирно-експлуатаційна частина району м.  Кривого Рогу (КЕЧ), м. Кривий Ріг

3-тя особа-2 Міністерства оборони України, м. Київ

про усунення перешкод в користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Криворізького гарнізону звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави з позовом про усунення перешкод в користуванні майном (залізничною колією довжиною 1510 метрів), яке знаходиться на території військового містечка №51 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

За результатами розгляду спору судами першої, апеляційної та касаційної інстанції справу передано на новий розгляд до господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 року (суддя Боділовська М.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що спірна залізнична колія перебуває на балансі позивача (в/ч Т-0400), однак, знаходиться на земельній ділянці, де розташоване орендоване майно і відповідач (орендатор) незаконно обмежує його у можливості реалізації прав з користування та розпорядження цим майном.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповне дослідження обставин справи. В обґрунтування своїх заперечень скаржник вказує на те, що:

- на території орендованого ними військового містечка №51 знаходиться залізнична колія довжиною 338 погонних метрів, у тому числі 12 погонних метрів – в будівлі промислово-механічного цеху; інша частина залізничної колії знаходиться за межами орендованої території і не контролюється орендарем;

- вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном є безпідставними, оскільки позивач не являється власником спірного майна;

- подання позову прокурором не відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач та третя особа-1 у відзивах на апеляційну скаргу послалися на обґрунтованість рішення господарського суду; необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду без змін.

Третя особа-2 належним чином повідомлена про час і місце слухання справи, але своїм процесуальним правом на участь у засіданні суду не скористалася. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника останньої.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, 20.05.1999 року між Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (Орендодавець) та ТОВ виробниче об'єднання „Лепса”, правонаступником якого являється приватне підприємство „Інтерцентр” (Орендар) укладено договір №90/1999/ГоловКЕУ оренди промислового комплексу військового містечка №51, яке знаходиться на балансі Криворізької КЕЧ району в м. Кривому Розі. Відповідно до умов вказаного договору орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове користування частину будівель і споруд військового містечка № 51 в м. Кривому Розі, перелік яких наведений в п. 3 (3.1) договору.

Строк дії договору визначений сторонами до червня 2019 року; орендна плата за орендовані будівлі і споруди за 20 років оренди складається з вартості 20 квартир, переданих у власність орендодавця. Інші істотні умови узгоджені сторонами в договорі.

Спірним у правовідносинах, що виникли між сторонами, являється питання користування та розпорядження залізничною колією, яка знаходиться на території військового містечка №51, однак, не увійшла до переліку об'єктів, переданих в оренду відповідачу.

Актом перевірки технічного стану під'їзних колій від 11.09.2002р. та актом інвентаризації під'їзних колій від 12.12.2002р. в/ч А4256 Міністерства оборони України встановлено, що загальна довжина колії, яка обслуговує містечко №2 (нині №51) складає 1510м., з яких колія №30 від стр. 34 до воріт цеху становить 152м, в цеху – 6,5м; колія №31 від стр.38 до упору рампи –148м; колія №32 від стр. 36 до упору – 209м.

Зазначене відповідає схемі розміщення під'їзних колій, затвердженій командиром в/ч А-4256 в липні 2001р.

Матеріалами справи посвідчуються факт перебування спірної залізничної колії на балансі в/ч Т 0400, підпорядкованої Мінтрансу України (т.ІІ,а.с.9-17),  необхідність демонтажу якої викликана відповідним розпорядженням керівництва військової частини (т.ІІ, а.с.5).

Згідно схеми під'їзних колій від 28.01.07р.(т.ІІ,а.с.106) та акту перевірки стану нерухомого військового майна за адресою: м. Кривий Ріг, в/м №51 від 20.02.2008р., складеного за участю представників Криворізької КЕЧ району, в/ч Т 0400 та ПП „Інтерцентр” (т.ІІ, а.с.46), довжина залізничної колії в межах військового містечка №51, переданого в оренду відповідачу, становить 338 погонних метрів (а не 1510м, як зазначає позивач) і дана обставина не заперечується сторонами.

Таким чином, частина залізничної колії довжиною 338 п.м. знаходиться на території, яка перебуває під охороною орендаря і дана обставина створює перешкоди для користувача в управлінні та розпорядження вказаним майном.

Майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління в силу ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України”.

Відповідно до ст.137 Господарського кодексу України, ст.ст. 316-319 Цивільного кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності, яке полягає у наявності у особи прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, тобто, можливості вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За нормами ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до приписів вищенаведених норм таким же правом наділена і особа, в оперативному управлінні якої знаходиться визначене майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача в частині усунення перешкод щодо користування та розпорядження спірним майном (залізничною колією довжиною 338 погонних метрів), яке знаходиться на території військового містечка №51 у м. Кривому Розі, орендованого відповідачем.

В іншій частині позовних вимог, що стосуються користування та розпорядження залізничною колією, яка знаходиться за межами військового містечка №51 та довжина якої становить 1172 м. (1510-338), підстави для задоволення позову відсутні, вимоги являються необґрунтованими, наявність перешкод недоведеною.   

При цьому колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про неправомірність звернення до суду військового прокурора.

Відповідно до ч. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме  відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Даний висновок узгоджується з рішенням Конституційного суду від 08.04.99р. у справі №3-рн/99, яким визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або зовсім не збігатися з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Міністерство транспорту та зв'язку України являється органом державного управління щодо спірного майна (залізничних колій), які є державною власністю; відповідач здійснює оперативне управління зазначеним об'єктом державної власності, що входить до сфери управління Мінтрансзв'язку, чиї права та охоронювані законом інтереси порушуються діями відповідача.

Таким чином, правомірність подання позову військовим прокурором відповідає нормам чинного законодавства.   

З огляду на викладене, рішення господарського суду належить змінити, витрати у справі у повному обсязі покласти на відповідача, чиї неправильні дії призвели до виникнення спору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Інтерцентр” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 року  у справі № 2/444-08(23/429) змінити, виклавши абзац перший резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Зобов'язати Приватне підприємство „Інтерцентр” (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об'єднання „ЛЕПСА”) (ЄДРПОУ 23098355, 26100, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, с. Новоархангельськ, вул. Слави, 37) усунути перешкоди в здійсненні правомочностей військової частини Т 0400 користування і розпорядження майном (залізничною колією довжиною 338 м.), яка знаходиться на території військового містечка №51 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області”.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

     Головуючий                                                                 І.В. Тищик

     Судді:                                                                               Л.О.Чимбар

                                                                                               Л.В. Чоха