Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-1447/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 року № 2а-1447/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Таращанському районі Київської області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький гранкар'єр» простягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Таращанському районі Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький гранкар'єр»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1034, 59 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до закону відповідач зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду. Відповідач самостійно визначив суму страхових внесків, що належить до сплати, але не сплатив її у повному обсязі в установлений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість за цим обов'язковим платежем, яку позивач просить з нього стягнути.

В призначений день та час до суду сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представника позивача -Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Таращанському районі Київської області до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Судові повідомлення неодноразово направлялися відповідачу за адресою його місцезнаходження (09643, Київська область, Рокитнянський район, село Бушеве, вулиця Гранітна, будинок 1), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак усі повідомлення повернулися до суду з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV).

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними, а в силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, неприбуття в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача -Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Таращанському районі Київської області в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький гранкар'єр»є юридичною особою (код ЄДРПОУ: 32792121) та перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Таращанського району Київської області як страхувальник та платник внесків до Фонду.

Згідно з розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за І квартал 2010 року відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Таращанському районі Київської області страхові внески в розмірі 2, 08 відсотка від фонду заробітної плати.

В порушенні вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»відповідач за І квартал 2010 року несвоєчасно та не в повному розмірі сплачував страхові внески, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 1034, 59 гривень.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі -Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі -роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до статті 4 Основ, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 14 Основ страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 6 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі -Закон № 1105-XIV) встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках -члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -застраховані особи; страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, робочим органом якого згідно зі статтею 18 Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1105-XIV, Фонд є некомерційною самоврядною організацією, але відносини, що виникають між застрахованими особами, страхувальниками і страховиком, мають усі ознаки публічно-правових, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Фонд у цих відносинах, хоча і не є органом державної влади, але здійснює управлінські функції на виконання делегованих владних повноважень.

Відповідно до частини п'ятої статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.

Частиною другою статті 45 Закону № 1105-XIV встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 22 Основ).

Частиною шостою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами статті 47 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11.01.2001 № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», статті 45 Закону № 1105-XIV відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань страхові внески.

Наявність у відповідача заборгованості за страховими внесками до Фонду підтверджується розрахунковою відомістю, складеної відповідачем і поданої до Фонду, копію якої надав позивач.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький гранкар'єр» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Таращанському районі Київської області борг у сумі 1034 (одна тисяча тридцять чотири) гривні 59 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.