Рішення

від 04.11.2008 по справі 06/74-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06/74-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "04" листопада 2008 р.                                                       по справі  № 06/74-38

Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В.М., розглянувшисправу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі відособленого підрозділу компанії – Волинської філії, м. Луцьк

до відповідача Луцького підприємства електротранспорту, м. Луцьк

про стягнення 12 173 грн. 51 коп.

за участю представників сторін:

від позивача : Стельмащук В.В. (дов. № 3472-1/14 від 19.11.2007р.)

від відповідача: Івчик М.О. (дов. № 17/532 від 03.04.2008р.)

суть спору: позивач – Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі відособленого підрозділу компанії – Волинської філії звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача- Луцького підприємства електротранспорту, в порядку регресу, суму страхового відшкодування в розмірі 12 173 грн. 51 коп., виплаченого ним підприємцю Равенець В.Г, за пошкодження транспортного засобу – автобусу І-VAN А07А-22, державний реєстраційний номер АС 6066 АI, які утворились 19.01.2008 р., внаслідок зіткнення з автомобілем – автобусом Богдан А-144.1, державний реєстраційний номер АС 9724 ЕЕ, який належить відповідачу та керував яким водій Луцького підприємства електротранспорту – Нижник В.П.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на страховий акт № 5759 від 14.2.2008р. (а.с.4); заяву від 21.01.2008р. (а.с.5); поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 3383167 від 13.03.2007р. (а.с.6); постанову Луцького міськрайонного суду № 3-4069/08 від 01.02.2008р. про визнання винним Нижника В.П. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу (а.с.6); Дорожній лист від 19.01.2008р. (а.с.7); протокол огляду транспортного засобу від 24.01.2008р.від 28.01.2008р. (а.с.8-9); акт здачі – прийняття робіт (надання послуг) № РН-0065 від 07.02.208р. (а.с.10); заяву від 15.02.2008р. та видатковий касовий ордер від 20.02.2008р. (а.с.11); видаткову накладну № РН-0000591 від 07.02.2008р. (а.с.12); карту рахунку :37.5 за 01.05.208р. по 30.09.2008р. (а.с.12).

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

          Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному об'ємі. Невиконання зобов'язань пояснює важким фінансовим становищем підприємства

          Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

          13 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі відособленого підрозділу компанії – Волинської філії та Підприємцем Раванцем В.Г. був укладений поліс добровільного страхування транспортного засобу (автобусу І-VAN А07А-22), водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 3383167.

          Відповідно до умов зазначеного полісу позивач взяв на себе зобов'язання відшкодовувати шкоду, що може бути заподіяна третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди.

          19.01.2008р. в м. Луцьку по вул. Теремнівська відбулась ДТП за участю транспортного засобу – автобусу І-VAN А07А-22, державний реєстраційний номер АС 6066 АI, кий належить підприємцю Равенець В.Г., керування здійснював водій Гомон М.Г. та транспортного засобу - автобусу Богдан А-144.1, державний реєстраційний номер АС 9724 ЕЕ, який належить Луцькому підприємству електротранспорту та керував яким водій – Нижник В.П.

Постановою Луцького міськрайонного суду № 3-4069/08 від 01.02.2008р. Нижника В.П. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

          21.01.2008р. Равенець В.Г. звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб.

На підставі страхового акту № 5759 від 14.02.2008 р., ату здачі – прийняття робіт (надання послуг) № РН-00065 від 07.02.2008р., Равенець В.Г. позивачем сплачено 14 173 грн. 51 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 20.02.2008р.

          Відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1188, 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, виходячи з наявності вини особи у заподіянні шкоди.

Враховуючи зміст ст. 993 Цивільного Кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року №6 питання про відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки перед іншим володільцем при ДТП за шкоду, заподіяну джерелу підвищеної небезпеки, вирішується за загальним правилом відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, за відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України  юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оцінюючи,  наскільки  шкода є значною, слід виходити з конкретних обставин справи, враховуючи, зокрема, розмір витрат, які зробила юридична (фізична) особа, що  зазнала  шкоди,  чи  має зробити для усунення згаданих наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34  ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

          На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги, пред'явленні Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі відособленого підрозділу компанії – Волинської філії до Луцького підприємства електротранспорту про стягнення 12 173 грн. 51 коп. в порядку регресу, підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати по сплаті державного мита в сумі  121 грн. 74 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України слід віднести на нього.

          Керуючись ст.ст. 993, 1172 Цивільного кодексу України, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

          1. Позов задоволити в сумі 12 173 грн. 51 коп.

2. Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту (м. Луцьк, вул. Г.Даньшина, 1/52, код ЄДРПОУ 03327931)  на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі відособленого підрозділу компанії – Волинської філії (м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1б, код ЄДРПОУ 13363112) 12 173 грн. 51 коп. заборгованості та 121 грн. 74 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. в повернення  витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

          Суддя                                                           В.М.Дем'як