Постанова

від 10.11.2008 по справі 8/358-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/358-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2008 р.                                                           Справа № 8/358-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Шевель О.В.

при секретарі Цвіра Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Висіканцев Д.П., довіреність № б/н від 14.08.2008 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2384 С/3 від 14.10.2008 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-МАКС», м. Суми на рішення господарського суду Сумської області від 04.09.2008 р. по справі № 8/358-08.

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал», м. Київ

до  : Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-МАКС», м. Суми

про стягнення в  порядку регресу 53 169,00 грн.

встановила:

27.06.2008 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 53 169,00 грн., 531,69 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.09.2008 р. (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ «ВІ-МАКС»на користь позивача в порядку регресу 53 169,00 грн. збитків, 531,69 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення обгрунтовано тим, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач –ТОВ «ВІ-МАКС»м. Суми - не погодився з рішенням господарського суду Сумської області від 04.09.2008 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ «Страхова компанія «Страховий капітал» в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому відповідач посилається на те, що ще до пред'явлення будь-яких претензій від позивача  Бабенко М.Ю (який керував застрахованим автомобілем) уклав з позивачем угоду від 29.02.2008 р. про відшкодування заподіяних матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП. В угоді від 29.02.2008 р. було зазначено, що розмір суми відшкодування та строки відшкодування будуть встановлені додатковою угодою на підставі страхового акту та наказу про виплату страхового відшкодування. Позивач станом на 14.08.2008 р. додаткову угоду з Бабенко М.Ю. не уклав. 21.08.2008 р. Бабенко М.Ю. підтвердив свій намір добровільно, як фізична особа, відшкодувати Позивачу збитки, завдані в результаті ДТП. Отже, на думку відповідача, у Позивача взагалі відсутні підстави для пред'явлення позову. Крім того, позивачем порушено ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки до подання позовної заяви позивач не пред'являв відповідачу вимогу стосовно проведення розрахунків. Господарським судом були порушені також ст.ст.4, 86 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р. апеляційну скаргу ТОВ «ВІ-МАКС»прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 03.11.2008 р.

Позивач –ЗАТ «Страхова компанія «Страховий капітал», м. Київ відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 03.11.2008 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

          Судова колегія, вислухавши думку відповідача, вважає за можливе розгляд справи здійснити у відсутність позивача за наявними у справі документами.

          Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Сумської області від 04.09.2008 р. по справі № 8/358-08 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що 26.09.2007 р. близько 02 год. на автодорозі Київ-Суми-Юнаківка Бабенко М.Ю., будучи посадовою особою ТОВ «ВІ-МАКС»та керуючи автомобілем Renault-Scenic, державний номер ВМ7806АС (яким Бабенко М.Ю. керував відповідно до договору прокату № 047 від 24.09.2007 р. та на підставі подорожнього листа серії СМА 0366020 від 24.09.2008 р.), перевищив допустиму швидкість, не впоравшись з керуванням, виїхав на узбіччя з послідуючим з'їздом в кювет та перекиданням транспортного засобу . В результаті зазначеної ДТП автомобіль Renault-Scenic, державний номер ВМ7806АС зазнав механічних ушкоджень, а власнику застрахованого автомобіля було спричинено збитки.

Своїми неправомірними діями водій Бабенко М.Ю. порушив вимоги п.1.3, 1.5, 12.1., 12.6 Правил дорожнього руху і скоїв злочин, передбачений ст.286, ч.2 КК України, що підтверджується вироком Сумського районного суду Сумської області від 28.12.2007 р. по справі № 1-314/2007.

Бабенко М.Ю. керував автомобілем Renault-Scenic, державний номер ВМ7806АС на підставі договору прокату від 24.09.2007 р., укладеного між СПД ФО Критським А.С. та ТОВ «ВІ-МАКС» в особі директора Бабенко М.Ю. на строк з 17 год.40 хв. 24.09.2007 р. по 21 год. 00 хв. 26.09.2007 р.

Зазначене підтверджується також подорожнім листом службового легкового автомобіля (типова форма № 3) серія СМА № 036020 дійсного строком з 24.09.по.26.09.2007 р. і виданого СПД ФО Критським А.С. на виїзд автомобіля Renault-Scenic, державний номер ВМ7806АС під керуванням водія Бабенко М.Ю.

Власник автомобіля Renault-Scenic, державний номер ВМ7806АС  Критський А.С. уклав договір добровільного страхування наземного транспорту, зокрема за ризиком ДТП, з Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал», що підтверджується договором страхування № 27-50 від 25.09.2007 р.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Renault-Scenic, державний номер ВМ7806АС зазнав механічних ушкоджень, вартість відновлювального ремонту склала 146 403,71 грн., залишкова вартість автомобіля склала 38 849, 42 грн., сума страхового відшкодування склала 51 819,00 грн.

Виконуючи обов'язки за договором страхування, позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 51 819,00 грн., що підтверджується Наказом № 48-СВ/08 від 18.03.2008 р., та платіжними дорученнями  № 6 від 19.03.2008 р., № 50 від 19.03.2008 р., № 393 від 19.03.2008 р., № 395 від 21.03.2008 р., № 1204 від 21.03.2008 р., № 1327 від 21.03.2008 р.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст.1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду»).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст.1172 ЦК України. «Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою»).

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст.27 Закону України від 07.03.1996  № 85/96-ВР «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст.1187 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»)

Аналізуючи зазначені вище положення цивільного законодавства та обставини справи в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача виникли зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеною небезпеки, а право вимоги до позивача перейшло відповідно до Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що Бабенко М.Ю., 1986 р.н., був засуджений вироком Сумського районного суду Сумської області від 28.12.2007 р. за ст..286, ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, і на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік. Під час розгляду кримінальної справи цивільні позови будь-ким до Бабенка М.Ю. про стягнення заподіяної шкоди  пред'явлені не були.

Разом з тим, відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, оскільки у даному випадку Бабенко М.Ю. є посадовою особою відповідача, відносини щодо відшкодування шкоди врегульовано також ст.ст.130, 134 Кодексу Законів про працю України. Так, відповідно до ч.4  ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли  шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Згідно з ч.3 ст.136 КЗпП України покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Таким чином, аналізуючи у сукупності діюче цивільне та трудове законодавство, судова колегія приходить до висновку, що позивач не позбавлений права подати позов до юридичної особи на підставі ст.1172 ЦК України навіть і в тому разі, коли між заподіювачем шкоди-фізичною особою та страховиком існують певні домовленості щодо відшкодування шкоди.

Судова колегія також вважає, що оскільки до страховика згідно ст.993 ЦК України (ст.27 Закону України від 07.03.1996  № 85/96-ВР «Про страхування») право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, переходить після виплати страхового відшкодування відповідно до договору майнового страхування, то строк виконання особою, заподіяною за завдані збитки, свого обов'язку по відшкодуванню шкоди особі, яка відшкодувала шкоду - виникає з моменту такого відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийняте згідно з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі, через що апеляційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 ГПК України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-МАКС», м. Суми  залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Сумської області від 04.09.2008 року по справі 8/358-08 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                            Погребняк В.Я.

                              суддя                                                                      Бухан А.І.

                              суддя                                                                      Шевель О.В.