Рішення

від 11.04.2012 по справі 29/301

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.12 р. Справа № 29/301

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Сич Ю.В., Сгара Е.В.

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС», м.Дніпропетровськ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка», м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 52 289,16грн., пені у сумі 4 205,98грн., інфляційних витрат у сумі 4 920,51грн., 3% річних у розмірі 1 810,29грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС», м.Дніпропетровськ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка», м.Маріуполь, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 52 289,16грн., пені у сумі 4 205,98грн., інфляційних витрат у сумі 4 920,51грн., 3% річних у розмірі 1 810,29грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №21/10011 від 11.06.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: вимоги оплати заборгованості №27/Юр від 26.09.2011р., договору поставки №21/10011 від 11.06.2009р., видаткових накладних, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 11, 15, 16, 80, 91, 92, 95, 96, 509, 525, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 43, 49, 54, 55, 57, 58 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 173-175, 179, 193, 216-218, 231, 232 Господарського кодексу України.

18.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 17.02.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Макарової Ю.В., Сич Ю.В.

Розпорядженням в.о .голови господарського суду Донецької області від 05.03.2012р. змінено склад судової колегії, змінено суддю Макарову Ю.В. на суддю Сгара Е.В.

Представник Позивача у судове засідання 11.04.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 87500, м.Маріуполь, Жовтневий район, просп.Металургів, буд. 58. кв. 2.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка» (Покупець) укладено договір поставки №21/10011, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом терміну дії даного Договору постачати у власність Покупця товари на підставі погодженої сторонами Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Договору, у відповідності із поданим Покупцем замовленням, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами даного Договору.

Згідно п.2.1 договору ціни та асортимент товару визначаються у двосторонніх Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, погоджених сторонами у письмовій формі.

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- днем розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку Покупця та рахунок Постачальника (п.5.1 Договору);

- Покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.5.2 Договору);

- Покупець перераховує Постачальнику кошти кожні 30 календарних днів за отриманий Покупцем товар згідно з умовами п.5.2 товару з моменту настання дати платежу (п.5.3 Договору);

- Покупець має право затримувати оплату за Товар, якщо накладні чи податкові не відповідають встановленим законом вимогам, або товар поставлено не з усіма супроводжувальними документами, до тих пір, поки Постачальник не усуне всі недоліки. Про це Покупець інформує Постачальника письмово (п.5.5 Договору);

Відповідно п.8.2 договору у випадку затримки оплати товару Покупцем, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За твердженням Позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС» було здійснено поставку Товариству з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка» на суму 54 389,95грн., що підтверджується видатковими накладними №21010861 від 08.05.2010р. на суму 2 682,94грн., №21011717 від 15.05.2010р. на суму 1 403,99грн., №21012544 від 22.05.2010р. на суму 2 065,21грн., №21013355 від 29.05.2010р. на суму 1 074,38грн., №21014131 від 04.06.2010р. на суму 4 249,71грн., №21014920 від 12.06.2010р. на суму 3 197,35грн., №21015567 від 18.06.2010р. на суму 6 113,13грн., №21016384 від 25.06.2010р. на суму 5 302,59грн., №21017158 від 03.07.2010р. на суму 624,47грн., №21017856 від 10.07.2010р. на суму 1 614,37грн., №21018841 від 17.07.2010р. на суму 3 409,63грн., №21019666 від 23.07.2010р. на суму 6 702,24грн., №21020723 від 31.07.2010р. на суму 4 035,31грн., №21021684 від 07.08.2010р. на суму 4 859,10грн., №21022980 від 20.08.2010р. на суму 7 055,53грн.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 52 289,16грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №27/Юр від 26.09.2011р. з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 54 289,16грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається, що ним на виконання умов договору поставки №21/10011 від 11.06.2009р., було здійснено поставку Відповідачу, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

На підтвердження передачі товару Відповідачу та належного виконання своїх зобов'язань по договору поставки №21/10011 від 11.06.2009рр. Позивач надав суду видаткові накладні.

Однак, суд вважає, що наступні накладні №21016384 від 25.06.2010р. на суму 5 302,59грн., №21017158 від 03.07.2010р. на суму 624,47грн., №21017856 від 10.07.2010р. на суму 1 614,37грн., №21018841 від 17.07.2010р. на суму 3 409,63грн., №21019666 від 23.07.2010р. на суму 6 702,24грн., №21020723 від 31.07.2010р. на суму 4 035,31грн., №21021684 від 07.08.2010р. на суму 4 859,10грн., №21022980 від 20.08.2010р. на суму 7 055,53грн., №21013355 від 29.05.2010р. на суму 1 074,38грн., не можуть розглядатися як докази передачі товару саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка», оскільки в них відсутній підпис та печатка саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка».

Судом для повного з'ясування обставин по справі були витребувані оригінали видаткових, які були досліджені та встановлено, що у вищезазначених оригіналах накладних також відсутній підпис та печатка саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка», крім того оригінали видаткових накладних №21016384 від 25.06.2010р., №21017158 від 03.07.2010р. взагалі Позивачем не надано, а з копій долучених до матеріалів справи не вбачається печатка підприємства, яке отримало товар.

Інших доказів передачі товару саме Відповідачу Позивач не надав, таким чином, документи, що представлені Позивачем в якості доказів по справі за вищезазначеними видатковими накладними на суму 34 677,62грн. в якості доказів по справі не мають доказової сили.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 ГПК України доказів, факту передачі товару саме Відповідачу на суму 34 677,62грн.

З огляду на наведене, в позовних вимогах Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 34 677,62грн. слід відмовити.

Судом приймаються до уваги видаткові накладні №21010861 від 08.05.2010р. на суму 2 682,94грн., №21011717 від 15.05.2010р. на суму 1 403,99грн., №21012544 від 22.05.2010р. на суму 2 065,21грн., №21014131 від 04.06.2010р. на суму 4 249,71грн., №21014920 від 12.06.2010р. на суму 3 197,35грн., №21015567 від 18.06.2010р. на суму 6 113,13грн. оскільки з відповідних накладних вбачається, що саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка» було отримано товар на суму 19 712,33грн., Відповідачем за останніми накладними за твердженням Позивача, що також не спростовано Відповідачем, була здійснена часткова оплата (а саме за накладною №21010861 від 08.05.2010р.).

Внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19 611,54грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 19 611,54грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 19 611,54грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка»

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 4 920,51грн., 3% річних від суми загального боргу складає 1 810,29грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних витрат лише за накладними №21010861 від 08.05.2010р. на суму 2 682,94грн., №21011717 від 15.05.2010р. на суму 1 403,99грн., №21012544 від 22.05.2010р. на суму 2 065,21грн., №21014131 від 04.06.2010р. на суму 4 249,71грн., №21014920 від 12.06.2010р. на суму 3 197,35грн., №21015567 від 18.06.2010р. на суму 6 113,13грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядка застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 1 972,74грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у сумі 719,16н.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.8.2 договору у випадку затримки оплати товару Покупцем, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судом, також здійснено перерахунок за окремими накладними у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про часткове задоволення пені у сумі 1 567,91грн.

Розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов'язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 52 289,16грн., пені у сумі 4 205,98грн., інфляційних витрат у сумі 4 920,51грн., 3% річних у розмірі 1 810,29грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяюшка» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр-т. Металургів, буд. 58, кв. 2, ЄДРПОУ 32939365, р/р 26003215000002 у МВ ДОФ «Укрсоцбанк», МФО 334011 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС» (49010, м.Дніпропетровськ, пр-т.Гагаріна, 80, кв. 29. ЄДРПОУ 33564369, р/р 26001301053401, філія АБ «Південний» в м.Дніпропетровськ, МФО 306458) заборгованість у розмірі 19 611,54грн., інфляційні витрати у сумі 1 972,74грн., пеню у розмірі 1 567,91грн., 3% річних у сумі 719,16грн., судовий збір у розмірі 532,92грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕРС», м.Дніпропетровськ про стягнення заборгованості у розмірі 32 677,62грн., пені у сумі 2 638,07грн., інфляційних витрат у сумі 2 947,77грн., 3% річних у розмірі 1 091,13грн. відмовити.

У судовому засіданні 11.04.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Сич Ю.В.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.12р.