Рішення

від 12.04.2012 по справі 5006/11/36/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.12 р. Справа № 5006/11/36/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство технологічного обладнання» м.Слов'янськ Донецької області, ЄДРПОУ 35192296,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ливарних і плазмових технологій» м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 35748494,

про стягнення 20 717,90 грн.,

за участю уповноважених представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №45 від 08.02.2012р.

Від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство технологічного обладнання» м.Слов'янськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом №10 від 08.02.2012р. до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ливарних і плазмових технологій» м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 17 600,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 2 086,56грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 501,96грн., інфляційних витрат за час прострочення основного зобов'язання у розмірі 529,38грн., що разом становить 20 717,90 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору поставки продукції №1-04/10 від 27.04.2010р. разом із копією специфікації №1 від 27.04.2010р. до нього, розрахунок суми позовних вимог, копію видаткової накладної №РН-0000038 від 16.12.2010р., копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №45 від 17.12.2010р., претензію №06/10 від 06.10.2011р. із додатком №1 до неї, копію повідомлення про вручення поштового відправлення, акт звірки розрахунків станом на 01.03.2012р. підписаний лише з боку Позивача, копії банківських виписок, копії податкових накладних, копія листа №3572/09 від 16.03.2009р., копія рахунку-фактури №СФ-0000059 від 02.11.2010р., копію специфікації №2 до договору №1-04/10 від 27.04.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України. Представник Відповідача в судові засідання 07.03.2012р., 28.03.2012р., 12.04.2012р, не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ливарних і плазмових технологій», а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з фактичних матеріалів справи, 27.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство технологічного обладнання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод ливарних і плазмових технологій» укладено договір поставки продукції №1-04/10 строком дії у відповідності до п.6.1 даної угоди до 31.12.2010р., а у частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується виготовити та передати у власність Відповідача (Отримувача), що належить «Постачальнику» продукцію, а «Отримувач» зобов'язується, прийняти цю продукцію та оплатити її. Асортимент, кількість, вартість та строки постачання продукції обумовлюються у доданих до даного договору специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього правочину.

Специфікацією №2 від 01.11.2010р. до договору поставки №1-04/10 від 27.04.2010р. сторони обумовили поставку товару загальною вартістю 27 600, 00грн. з урахування податку на додану вартість.

Умови поставки: EXW - самовивіз «Покупцем» згідно «Інкотермс-2000» (п. 4.1. договору), протягом 40 календарних днів з моменту 50% передоплати, за специфікацією підписаною сторонами. Як зазначено у п. 4.2 договору датою постачання продукції вважається дата її отримання, зазначена у накладній.

За змістом п.3.3 договору №1-04/10 від 27.04.2010р. платежі за цим правочином здійснюються банківським переказом на розрахунковий рахунок Виконавця у строки, зазначені у специфікаціях.

Згідно умовам розрахунку наведеному у специфікації №2 до договору №1-04/10 від 27.04.2010р. «Покупцем» повинно бути сплачено передоплату у розмірі 50% від вартості товару з моменту підписання даної специфікації.

Як свідчить банківська виписка наявна у матеріалах справи, 02.11.2010р. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство технологічного обладнання» було зараховано 10 000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість за муфту граничного моменту згідно виставленому рахунку-фактурі №СФ-0000059 від 02.11.2011р., що становить 36,23% від загальної вартості товару.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткової накладної №РН-0000038 від 16.12.2010р., Позивачем передано продукцію Відповідачу на загальну суму 27 600,00 грн. Найменування продукції, вказаної у специфікації до договору №1-04/10 від 27.04.2010р., вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи видатковою накладною. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даному документі.

При цьому слід зауважити, що з огляду на дату видачі Відповідачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (17.12.2010р.), яка підтверджує повноваження особи, що здійснила приймання спірної продукції, а також посилання саме на неї у видатковій накладній, суд вважає товар фактично переданим 17.12.2010р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належним доказом здійснення 17.12.2010р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №1-04/10 від 27.04.2010р.

Приймаючи до уваги вищевстановлені обставини, а також зважаючи на представлені суду документи, правові підстави їх складання, суд дійшов висновку, що зазначений у позовній заяві №10 від 08.02.2012р. договір постачання продукції за №27/1, як вбачається, є помилковим.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вже було зазначено вище, специфікацією №2 від 01.11.2010р. до договору №1-04/10 від 27.04.2010р., яка є його невід'ємною частиною, визначені умови остаточної оплати товару - у строк п'ять банківських днів з моменту підписання акту приймання - передачі.

З огляду на те, що, як вбачається, відповідно до договору №1-04/10 від 27.04.2010р. форма актів приймання - передачі не була погоджена сторонами, актом приймання-передачі є видаткова накладна, що має усі необхідні реквізити для визначення її такою.

Отже, за висновками суду, за наявності підписів уповноважених представників сторін на означеній вище накладній, право власності у розумінні розділу 4 договору є таким, що перейшло до Відповідача, яке у відповідності до змісту специфікації має наслідком виникнення передумови виконання зобов'язання зі здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар.

Як зазначалося вище, «Покупець» здійснив передоплату у розмірі 36,23%, враховуючи таке, загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 63,77%, тобто 17 600,00 грн.

Приймаючи до уваги дату поставки товару (17.12.2010р.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 17 600,00 грн. повинен бути здійснений не пізніше 24.12.2010р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 17 600,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 529,38 грн., 3% річних з простроченої суми 501,96грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення з 23.12.2010р. по 06.12.2011р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ", суд дійшов висновку про те, що період прострочення починається з 25.12.2010р., оскільки останнім днем виконання грошового зобов'язання за договором є 24.12.2010р.

Таким чином, інфляційні витрати за період прострочення оплати вартості поставленої продукції за вказаним договором з 25.12.2010р. по дату, визначену Позивачем, 06.12.2011р. складають 765,90 грн., 3% річних - 501,96 грн.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що позов в частині стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню у розмірі 529,38 грн., 3% річних - у сумі визначеній Позивачем.

Згідно п.5.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати «Отримувач» сплачує «Постачальнику» неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості продукції за кожен день прострочення.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 2086,56 грн. за період з 23.12.2010р. по 04.10.2011р., при цьому кількість днів прострочення вказана як 180. Пеня обчислюється від суми вартості товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем приписів спеціального, пріоритетного у даному випадку, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з огляду на застосування бази для нарахування штрафних санкцій у розмірі, що перевищує суму простроченого платежу.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №1-04/10 від 27.04.2010р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Як було зазначено раніше, днем, з якого грошове зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 17 600,00 грн. вважається порушеним, є 25.12.2010р.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України становить 25.06.2011р.

Разом з тим, кількість днів при розрахунку застосована Позивачем у 180 днів. Зважаючи на таке враховуючи межі позовних вимог, за основу кількості прострочених днів приймається 180. Так, кінцевою датою нарахування штрафних санкцій є 22.06.2011р.

Згідно п.5.2 договору, нараховуються пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У період з 25.12.2010р. по 22.06.2011р. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу 17600, 00 грн. пеня становить 1345,32 грн.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 1345,32 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство технологічного обладнання» м.Слов'янськ Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ливарних і плазмових технологій» м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 17 600,00 грн. основного боргу за договором поставки №1-04/10 від 27.04.2010р., пені у розмірі 2 086,56грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 501,96грн., інфляційних витрат за час прострочення основного зобов'язання у розмірі 529,38грн., що разом становить 20 717,90 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ливарних і плазмових технологій» (84308, Донецької області, м.Краматорськ, вул.Героїв Союзу, 79, ЄДРПОУ 35748494, р/р26006301317744 у відділенні ЗАТ «ОТП БАНК» м.Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче комерційне підприємство технологічного обладнання» (84110, Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Матвєєва, 22, ЄДРПОУ 35192296, р/р26008053604372 в КФ КБ «Приватбанк» , МФО 335548) 19 976,66грн., у тому числі 17 600,00 грн. основного боргу за договором поставки №1-04/10 від 27.04.2010р., пені у розмірі 1345,32 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 501,96 грн., інфляційних витрат за час прострочення основного зобов'язання у розмірі 529,38грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 551,92 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 12.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення підписано 17.04.2012р.

Суддя Соболєва С.М.