Рішення

від 22.03.2012 по справі 5006/11/14/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.12 р. Справа № 5006/11/14/2012

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина», м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 36652101,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська», с.Рибинське Волноваського району Донецької області, ЄДРПОУ 30942418,

про стягнення 8 822,15 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Прядко О.Я. - адвокат,

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.02.2012р. по 22.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина», м.Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська», с.Рибинське Волноваського району Донецької області, про стягнення 8 822,15 грн., у тому числі 8 756,53 грн. заборгованості, 8,76 грн. інфляційних витрат та 56,86 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на отримання за договором цесії №б/н від 20.05.2010р. права вимоги від Відповідача сплати суми боргу, що виникла у наслідок неналежного виконання останнім грошового зобов'язання за конклюдентним договором поставки, а також на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої продукції на підставі накладної №ВЗ-0001931, внаслідок чого утворилась загальна сума заборгованості та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: видаткової накладної №ДОН-000009 від 24.03.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12ААА №600799 від 25.03.2010р., повідомлення про відступлення права вимоги, договору відступлення права вимоги (цесії) від 20.05.2010р., повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення до цінного листа, видаткової накладної №ВЗ-0001931 від 27.05.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №600759 від 27.05.2010р., платіжних доручень №1_BJ00L/1 від 19.11.2010р., №6_2F01G/1 від 15.02.2011р., №1_6F003/13 від 15.06.2011р., претензії №197/09-11 від 28.09.2011р. із повідомленням про вручення поштового відправлення.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.44, 48, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.58 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що сумісний розгляд заявлених вимог не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднить вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду заявлених вимог на означених підставах як об'єднані в одній позовній заяві.

09.02.2012р. представником Позивача на виконання вимог суду надано копії правовстановлюючих документів, акту звірки із підтвердженням його відправлення Відповідачу.

29.02.2012р. Відповідачем подано відзив на позовну заву №77 від 28.02.2012р., відповідно до якого останній підтверджує: укладення конклюдентного договору шляхом оформлення видаткової накладної №ДОН-000009 із ТОВ «Торгівельна компанія «Донзапчастина» та видаткової накладної №ВЗ-0001931 із Позивачем, отримання за вказаною первинною документацією товару, частковий розрахунок у розмірі 1 500,00 грн. При цьому позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає, що право вимоги за накладною №ВЗ-0001931 на час подання позовної заяви не настало. Разом із відзивом представив суду копії документів, що підтверджують правовий статус підприємства та договору на доставку кореспонденції №б/н від 14.01.2010р.

22.03.2012р. представником Позивача надані пояснення по справі у якості заперечень доводів Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву; копії: претензії №197/09-11 від 28.09.2011р., опису вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення, а також листів №51-1/03.12 від 21.03.2012р. та №131 від 21.03.2012р.

22.03.2012р. представником Відповідача подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи виписки по рахункам від 21.03.2012р. та копію платіжного доручення №4727 від 21.03.2012р. у підтвердження сплати суми у розмірі 8 756,53 грн.

У судовому засідання 22.03.2012р. представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Вислухав представників сторін, дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з фактичних обставин справи Відповідач (Покупець) здійснив встановлення правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Донзапчастина», м.Донецьк, (Продавець) конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі накладної, що відповідає статті 173, 181 Господарського кодексу України

Згідно видаткової накладної №ДОН-000009 від 24.03.2010р. означена юридична особа поставила товар Відповідачу загальною вартістю 2 318,07 грн. Останнім товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних документах та відбитком штампу Покупця на неї.

Повноваження особи, яка представляла Покупця, підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від Продавця серії 12ААА №300799 від 25.03.2010р., що містить перелік продукції, поставленої згідно наведеної первинної документації.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Зі змісту означеної видаткової накладної вбачається, що даний первинний документ не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та дослідивши обставини, суд дійшов висновку, що надана Позивачем накладна є належним доказом здійснення передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Донзапчастина» Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах позадоговірних відносин. Даний факт також підтверджено Товариством з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська».

В силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту накладних Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а останній зобов'язався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

За викладених обставин, обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.

20.05.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Донзапчастина» (Первісний кредитор, Цедент) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» (Новий кредитор, Цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії).

За змістом зазначеної угоди, Первісний кредитор має право вимоги від Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» належного виконання обов'язків за договором та накладними, вказаними у п.1 цього договору в об'ємі та на умовах, встановлених між Цедентом та Боржником (п.1.2).

Пунктом 1.1 договору цесії визначено, що у порядку та на умовах, означених цим правочином, Цедент відступає Новому кредитору, а останній набуває право, належне Первісному кредитору, і стає кредитором за усним договором поставки між Цедентом та Боржником. Товар переданий за накладною №ДОН-000009 від 24.03.2010р. на суму 2 318,08 грн.

За приписами п.11 договору цесії, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Даний правочин підписаний та засвідчений печатками сторін у день його складання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений, зокрема, у разі передачі ним своїх прав іншій особі за правовими діями (цесія).

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

Дослідивши укладений договір цесії, суд вважає, що він не суперечить діючому законодавству і повністю відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідача повідомлено про здійснення уступки права вимоги, що виникло на підставі конклюдентного договору поставки. Як доказ викладеного у матеріалах справи містяться повідомлення про відступлення права вимоги, опис вкладення документів у цінний лист на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська», який скріплений печаткою поштового відділення із зазначенням дати 04.06.2010р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Одночасно, безпосередньо Позивач (Продавець) 27.05.2010р. здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі накладних, що відповідає статті 173, 181 Господарського кодексу України

Згідно накладної №ВЗ-0001931 Позивач поставив товар Відповідачу загальною вартістю 7 938,45 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаному документі.

Повноваження особи, що здійснила приймання товару від імені Відповідача підтверджено довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №600759 від 27.05.2010р.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги платіжні доручення №1_BJ00L/1 від 19.11.2010р., №6_2F01G/1 від 15.02.2011р., №1_6F003/13 від 15.06.2011р. та твердження сторін, Відповідачем частково здійснений розрахунок за товар поставлений на підставі видаткової накладної №ДОН-000009 від 24.03.2010р. на загальну суму 1 500,00 грн.

Залишок несплаченої вартості товару за цією накладною становить 818,07 грн.

Оплата товару переданого Відповідачу відповідно до накладної №ВЗ-0001931 від 27.05.2010р. не відбувалась.

До матеріалів справи додано претензію №197/09-11 від 28.09.2011 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату залишку заборгованості, що виникла у зв'язку з неповною оплатою спірних накладних та станом на дату звернення становила 8 756,53 грн.

Факт відправлення зазначеного документу 28.09.2011р. підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002р. №1155 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", повідомлення про вручення поштового відправлення (поштового переказу) - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення (поштовий переказ). Повідомлення про вручення поштових відправлень (поштових переказів) повинно бути доставлене за зазначеною відправником адресою.

Вищевказане повідомлення містить адресу Відповідача та підпис його співробитника, що, на думку суду, є належним доказом його отримання.

Разом з тим, слід звернути увагу на повторне направлення 03.03.2012р. претензії, у підтвердження чого також надано відповідний опис вкладення до цінного листа.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на першочергову дату відправлення претензії Відповідачу (28.09.2011р.) та враховуючи поштовий перебіг, встановлений у відповідності до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", строк виконання зобов'язання по оплаті переданого товару за накладними у повній сумі, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, є таким що настав.

Проте, грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на суму 8 756,53 грн. за станом на 28.12.2011р. не виконано.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, за вимогою кредитора, тягне за собою обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

Зважаючи на таке, а також враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, Позивачем нараховано та пред'явлено у господарський суд до стягнення означену суму основного боргу, 3% річних у розмірі 56,86 грн. та інфляційних витрат у сумі 8,76 грн. за період з 11.10.2011р. по 28.12.2011р.

Одночасно, незважаючи на невизнання позовних вимог та викладені у відзиві заперечення, Відповідачем представлено суду банківську виписку за 21.03.2012р. та платіжне доручення №4727 від 21.03.2012р., які свідчать про сплату останнім суми у розмірі 8 756,53 грн., при цьому з призначенням платежу: «пеня, штраф згідно акту звіряння».

Встановивши обставини справи, сума 8 756,53 грн. є сумою основного боргу за наведеними спірними правовідносинами.

Листом №131 від 21.03.2012р. адресованим Позивачу, Відповідач просить призначенням платежу у платіжному дорученні №4727 від 21.03.2012р. на суму 8 756,53грн. вважати, як сплату основної заборгованості у справі №5006/11/14/2012р.

Листом №51-1/03.12 від 21.03.2012р. Позивач підтверджує відсутність заперечень проти зміни призначення платежу у сумі 8 756,23 грн., сплаченого 21.03.2012р. Відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина».

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у повній мірі є логічним вважати погашення у повному обсязі суми основного боргу.

Наведені обставини у порядку, передбаченому процесуальним законом, не спростовані.

Окрім того, з огляду на викладене, заперечення Відповідача до уваги не прийнято.

Враховуючи, що сплата суми у розмірі 8 756,53 грн. Відповідачем здійснена після подання позовної заяви до суду, провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в віду відсутності предмету спору.

Отже, залишилось не вирішеним питання нарахування 3% річних у сумі 56,86 грн. та інфляційних витрат у розмірі 8,76 грн., що разом становить 65,62 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду стосовно наявності прострочення виконання грошового зобов'язання з повної оплати товару поставленого у відповідності до накладної №ДОН-000009 від 24.03.2010р. та номер №ВЗ-0001931 від 27.05.2010р., нарахування 3% річних та інфляційних витрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є правомірним.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та порядок і період нарахування, суд дійшов висновку про задоволення стягнення 3% річних та інфляційних витрат у розмірі, визначеному Позивачем.

До складу судових витрат Позивачем включена оплата послуг адвоката відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

Факт понесених витрат підтверджується договором №05/12-11 від 05.12.2011р. про надання послуг у сфері права в господарському суді за позовом до ТОВ ПФ «Волноваська» та платіжним дорученням №6685 від 07.12.2011 р. про сплату 2 000,00 грн. за послуги у сфері права згідно рахунку №Р-0123 від 05.12.2011р.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Дослідив матеріали справи та визначаючи роль адвоката у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи, а також задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати на послуги адвоката є обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентних правочинів, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та витрати на адвоката покладаються судом на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 58, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Провадження по справі №5006/11/14/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина», м.Макіївка Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська», с.Рибинське Волноваського району Донецької області, в частині стягнення 8 756,53 грн. основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина», м.Макіївка Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська», с.Рибинське Волноваського району Донецької області, у частині стягнення 8,76 грн. інфляційних витрат та 56,86 грн. 3% річних задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» (85735, Донецька область, Волноваський район, село Рабинське, контора ТОВ ПФ «Волноваська», ЄДРПОУ 30942418, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» (86115, Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район, вул.Магістральна, ЄДРПОУ 36652101, р/р26004980110251 у ДФ ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593) 65,62 грн., у тому числі 8,76 грн. інфляційних витрат та 56,86 грн. 3% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» (85735, Донецька область, Волноваський район, село Рабинське, контора ТОВ ПФ «Волноваська», ЄДРПОУ 30942418, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» (86115, Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район, вул.Магістральна, ЄДРПОУ 36652101, р/р26004980110251 у ДФ ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 609,50 грн. та витрат, понесених у зв'язку із сплатою послуг адвоката, у сумі 2 000,00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У судовому засіданні 22.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 27.03.2012р.

Суддя Соболєва С.М.