Рішення

від 26.04.2012 по справі 8/5007/16/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2012 р. Справа № 8/5007/16/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 01.09.11р.

від відповідача: ОСОБА_2 - приватний підприємець

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (м.Коростень)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Коростень)

про стягнення 7533,75 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 7533,75 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №2171 від 28.04.11р., з яких 4094,76 грн. - сума основного боргу, 66,30 грн. - 3% річних, 25,39 грн. - інфляційні, 342,56 грн. - пеня, 204,74 грн. - штраф та 2800,00 грн. - сума боргу за тару.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву від 26.04.12р., в якій відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 2800,00 грн. заборгованості за тару та 204,74 грн. штрафу. Решту позовних вимог, а саме, в частині стягнення 4094,76 грн. основного боргу, 66,30 грн. 3% річних, 25,39 грн. інфляційних та 342,56 грн. пені підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в засіданні суду позовні вимоги в частині стягнення 4094,76 грн. основного боргу визнав.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №2171 від 28.04.11р., додатки до договору, товарно-транспортні накладні, претензію, акти звірки взаємних розрахунків, свідоцтва про державну реєстрацію, статут, довідку про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.11р. між сторонами був укладений договір поставки №2171 від 28.04.11р. (а.с.8-10), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується поставляти продукцію відповідачу (покупцю) згідно з замовленням останнього, а відповідач зобов'язаний своєчасно приймати даний товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору (п.1 договору).

Відповідно до п. 5.2.2 договору, відповідач зобов'язаний прийняти та перевірити кількість і якість продукції та повністю оплатити її вартість у строк, передбачений розділом 3 даного договору.

Згідно з п.3.3 вказаного договору, відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується у термін 1 календарний день повністю оплатити всю отриману продукцію.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві товар на суму 4094,76 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №ВН-О16080, №ВН-О16081 від 30.08.11р. (а.с. 14-15).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

04.11.11р. позивач направив відповідачеві вимогу (претензію) №139 від 04.11.11р. про сплату боргу, яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення (а.с.13).

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 4094,76 грн., про що не заперечував відповідач в засіданні суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №2171 від 28.04.11р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений п.3.3 договору строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4094,76 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 66,30 грн. 3% річних, 25,39 грн. інфляційних, 342,56 грн. пені.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 66,30 грн. 3% річних, 25,39 грн. інфляційних та 342,56 грн. пені проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

В позовній заяві позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 204,74 грн. штрафу та 2800,00 грн. боргу за тару.

Проте, в судовому засіданні представник позивача надав заяву від 26.04.12р., в якій відмовляється від позову в частині стягнення штрафу в сумі 204,74 грн. та заборгованості за тару в розмірі 2800,00 і просить суд прийняти відмову від позову в цій частині.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Перевіривши повноваження представника позивача, роз'яснивши йому наслідки відмови від позову, суд приходить до висновку про прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення 204,74 грн. штрафу та 2800,00 грн. боргу за тару, оскільки такі його дії не суперечать вимогам чинного законодавства і не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, і припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів розрахунку з позивачем суду не надав, в судовому засіданні та в акті звірки взаємних розрахунків суму основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4094,76 грн. основного боргу, 66,30 грн. 3% річних, 25,39 грн. інфляційних та 342,56 грн. пені обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 204,74 грн. штрафу та 2800,00 грн. боргу за тару суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 4, код ЄДРПОУ 32559075) в особі Філії "Кушнер-Оболонь 3" ТОВ "Кушнер", 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. 1 Травня, 4, код ЄДРПОУ 36464024

- 4094,76 грн. - основного боргу;

- 342,56 грн. - пені;

- 66,30 грн. - 3% річних;

- 25,39 грн. - інфляційних;

- 967,57 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову та припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 204,74 грн. штрафу та 2800,00 грн. боргу за тару.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.04.12

Суддя Давидюк В.К.