Рішення

від 26.04.2012 по справі 20/5007/3/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2012 р. Справа № 20/5007/3/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Довжаниця О.С. - арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ "Селекційний центр "Україна" у справі №7/173-Б

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна" (с. Велика Рача, Радомишльський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перепіл" (с. Котівка, Радомишльський район, Житомирська область)

про розірвання договору оренди від 14.12.2005р., звільнення орендованого майнового комплексу та стягнення 34585,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Перепіл" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди від 14.12.2005р., звільнення орендованого майнового комплексу та стягнення 34585,00 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.03.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

На виконання ухвали господарського суду від 03.04.12р. подав лист за вих. №21/38 від 03.04.12р., адресований Котівській сільській раді щодо ведення господарської діяльності ТОВ "Перепіл", фіскальний чек від 03.04.12р. та повідомлення про вручення поштового відправлення, лист-відповідь Котівської сільської ради за вих. №78 від 12.04.12 р., лист за вих. №21/37 від 03.04.12 р., адресований ТОВ "Перепіл", з проханням провести звірку розрахунків, фіскальний чек від 03.04.12р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позов та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 16.03.12 р. та від 03.04.12 р. не виконав, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалами документів суд не повідомив.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивача зазначив, що додаткові докази відсутні. Крім того, просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.05 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перепіл" було укладено договір оренди майнового комплексу інкубаторної станції (далі - Договір), що знаходиться по вул. Садовій, 21, с. Філонівка, Радомишльського району, Житомирської області (далі - майно, що орендується). Даний Договір посвідчений приватним нотаріусом Радомишльського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №4376 (а.с. 6).

Згідно п. 2.1 Договору майно, що орендується, надається Орендарю (відповідач) для використання в його господарській діяльності.

Відповідно до п. 3.1 Договору майно, що орендується, повинно бути передане Орендодавцем (позивачем) та прийняте Орендарем (відповідачем) протягом п'яти днів з моменту настання строку оренди майна по цьому Договору.

Передавання майна в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі, де вказується склад і вартість майна, що орендується.

Майно було передано за актом приймання-передачі, який було підписано членами двосторонньої комісії 10.02.06р. (а.с. 10).

Також сторонами було погоджено, що строк оренди складає 30 (тридцять) років, з 01.02.06 р. по 01.02.37 р. (п.4.1 Договору).

П. 5.1 Договору передбачено, що Орендар сплачує плату за оренду 5000,00 грн. на рік з перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Вартість комунальних та інших послуг (водо-; енерго-; теплопостачання, телефонний, факсимільний, поштовий зв'язок тощо) відшкодовуються щомісяця Орендарем у сумі фактичних затрат Орендодавця. Орендар може отримувати зазначені послуги безпосередньо від постачальників (п.5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору плата за оренду сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, шляхом внесення попередньої оплати не менше ніж на рік, але не більше строку дії Договору. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік, і може бути встановлений лише за згодою двох сторін.

Позивач зазначив, що свої зобов'язання за договором оренди майнового комплексу №4376 від 14.12.06 р. виконав повністю.

Відповідач в свою чергу у 2006 році вніс орендну плату, яка в загальному розмірі складає 21652,00 грн.

Як стверджує позивач, станом на лютий 2009 року заборгованість відповідача по Договору становила 12200,00 грн.

09.02.09 р. позивачем направлено претензію за вих. №7/173-194 від 06.02.09 р. на адресу відповідача з вимогою сплатити 12200,00 грн. заборгованості з орендної плати (а.с. 12).

Відповідно до розрахунку суми основного боргу (а.с. 11) в період з лютого 2009 року по лютий 2012 року заборгованість зросла до 27200,00 грн.

Враховуючи факт довгострокової відсутності надходження орендних платежів 08.02.12р. на адресу відповідача ліквідатором ТОВ "Селекційний Центр "Україна" за вих. №21/10 надіслано відмову від договору оренди майнового комплексу №4376 від 14.12.05 р. (а.с. 19), якою повідомив, що вищезгаданий договір припиняє свою дію з 11.02.12 р.

07.03.12 р. ліквідатор ТОВ "Селекційний Центр "Україна" повторно надіслав відмову від договору оренди майнового комплексу №4376 від 14.12.05 р. (а.с. 21).

Оскільки відповідачем порушені умови Договору в частині своєчасної оплати за користування майновим комплексом, позивач просить прийняти рішення, яким вважати розірваним з 11.02.12р. договір оренди майнового комплексу інкубаторної станції.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, дійшов висновку, що вимога про визнання договору розірваним не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Також ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, а у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені договором найму (оренди), а якщо такі строки не визначені - в розумний строк (тобто строк, необхідний для підготовки предмету оренди для передачі наймачеві). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму.

В разі здійснення права, передбаченого ст. 782 ЦК України, наймодавець не має потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розірвання договору найму. Судовий позов наймодавця до наймача можливий лише у випадку, якщо наймач не виконує вимогу наймодавця про повернення речі із користування.

Аналогічний припис міститься також в п.52 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Отже, і в даному випадку, суд приходить до висновку, що договір оренди майнового комплексу інкубаторної станції, що знаходиться по вул. Садовій, 21, с. Філонівка, Радомишльського району, Житомирської області, укладений 14.12.05 р., посвідчений приватним нотаріусом Радомишльського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №4376 є розірваним.

Вимогу про зобов'язання відповідача звільнити майновий комплекс інкубаторної станції, суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. 782 ЦК України судовий позов наймодавця до наймача можливий лише у випадку, якщо наймач не виконує вимогу наймодавця про повернення речі із користування.

Станом на день розгляду справи позивачем не надано доказів щодо звернень до відповідача з вимогою про повернення орендованого майна.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27200 грн. - заборгованості по орендним платежам.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в 2006 році згідно умов договору оренди №4376 від 14.12.05р. відповідачем було перераховано кошти в сумі 21652,00грн.

Також позивач в розрахунку суми основного боргу (а.с.11) зазначив, що станом на 09.02.09 р. заборгованість зі сплати орендних платежів становила 12200,00 грн.

Враховуючи, що п. 5.1 Договору, яким передбачено, що Орендар сплачує плату за оренду 5000,00 грн. на рік з перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України, розмір орендної плати (з врахуванням індексу інфляції) за наступні періоди становить:

лютий 2006 р. по січень 2007 р. - 5542,63 грн.;

лютий 2007 р. по січень 2008 р. - 5968,67 грн.;

лютий 2008 р. по січень 2009 р. - 6115,53 грн.,

що разом складає 17626,83 грн. і не перевищує суми попередньої оплати, перерахованої в 2006 році.

Оскільки в розрахунку суми основного боргу позивачем за період з 10.02.09 р. по 09.02.12 р. орендна плата нарахована лише в розмірі 5000,00 грн. без урахування індексу інфляції, суд бере до уваги саме цей розмір платежу в подальшому.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що заборгованість по орендними платежам у відповідача виникла лише за період з лютого 2009 р. по січень 2010 р. в сумі 974,83 грн. (21652-17626,83=4025,17 та 5000-4025,17=974,83).

Отже, сума основного боргу, яка є обґрунтованою та підлягає до стягнення за період з 10.02.09 р. по 09.02.12 р., становить 10974,83 грн. (984,83+5000+5000).

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до наведеної норми закону, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1998,00 грн. та інфляційні в сумі 5387,00 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 5387,00 грн. інфляційних, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Перевіривши нарахування інфляційних за визначений позивачем період, а саме з лютого 2009 року по січень 2012 р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 706,82 грн., зокрема нарахованих:

в сумі 108,30 грн. за період з лютого 2009 року по січень 2010р.(включно) на суму боргу 974,83 грн.,

в сумі 411,92 грн. за період з лютого 2010 року по січень 2011р.(включно) на суму боргу 5000,00 грн.,

в сумі 186,60 грн. за період з лютого 2011 року по січень 2012р.(включно) на суму боргу 5000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні в сумі 706,82 грн. В частині стягнення 4680,18 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю.

Оскільки позивачем нараховано три проценти річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (основного боргу), а не від суми заборгованості, що дорівнює сумі основного боргу та інфляційних, суд керується сумами без урахування інфляційних витрат.

Перевіривши нарахування 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 328,29 грн., зокрема:

- розмір 3% річних нарахованих за період з 10.02.09 р. по 09.02.10 р. на суму заборгованості 974,83 грн. становить 29,16 грн.,

- розмір 3% річних нарахованих за період з 10.02.10 р. по 09.02.11 р. на суму заборгованості 5000,00 грн. становить 149,59 грн.,

- розмір 3% річних нарахованих за період з 10.02.11 р. по 09.02.12 р. на суму заборгованості 5000,00 грн. становить 149,54 грн.,

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 328,29 грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1669,71 грн. суд відмовляє за необґрунтованістю їх нарахування.

Таким чином загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 12009,94 грн. (10974,83+706,82+328,29=12009,94).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна" підлягають задоволенню частково. Суд вважає , що до задоволення підлягає вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10974,83 грн. - основного боргу, 328,29 грн. - 3% річних та 706,82 грн. - інфляційних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перепіл" (Житомирська область, Радомишльський район, с. Котівка, 12233, ід. код 33394473) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна" (Житомирська обл., Радомишльський район, с. Велика Рача, вул. Леніна, 64, ід. код 30797662) 10974,83 грн. (десять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн. 83 коп.) - основного боргу, 328,29 грн. (триста двадцять вісім грн. 29 коп.) - 3% річних та 706,82 грн. (сімсот шість грн. 82 коп.) - інфляційних нарахувань, а також 558,91 грн. (п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 91 коп.) - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гнисюк С.Д.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - ліквідатору ТОВ "Селекційний центр "Україна" Довжаниці О.С. (в книзі нарочним);

3 - відповідачу (рек. з повід.).