Рішення

від 18.04.2012 по справі 5011-66/2150-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/2150-2012 18.04.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт і К"

до відповідача: Державного Підприємства "Українська геологічна компанія"

про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 160105,28 грн., суми пені в розмірі 29139,16 грн. та суми штрафу в розмірі 8005,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 01.12.11

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №1-22 від 14.02.12

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севпродукт і К", звернувся до господарського суду з позовом до Північного Державного Регіонального Геологічного Підприємства "Північгеологія", про стягнення суми заборгованості в розмірі 160105,28 грн., неустойки у вигляді пені в розмірі 72525,30 грн., а також суму штрафу в розмірі 8005,26 грн.

Ухвалою суду від 14.03.2012 року здійснено заміну відповідача у справі -Комунальне підприємства Північне Державне Регіональне Геологічне Підприємство "Північгеологія", його правонаступником -Державним Підприємством «Українська геологічна компанія»(02088, м. Київ, пров. Геофізиків,10).

Позивач 14.03.2012 року звернувся до суду з заявою, відповідно до якої зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 160105,28 грн., суму пені в розмірі 29139,16 грн. та суму штрафу в розмірі 8005,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання в повному обсязі відповідачем вимог укладеного між сторонами договору від 05.05.2010 року щодо оплати отриманого за накладними товару на загальну суму 457442,33 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 160105,28 грн. Позивач також зазначає про наявність у відповідача обов'язку за прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню та штраф у відповідності до умов укладеного договору.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, по-перше, особа, якою підписано договір від 05.05.2012 року, значно перевищила свої повноваження, по-друге, відповідно до поданих позивачем доказів, незрозуміло, хто саме отримував поставлені за договором товари.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

05.05.2010 року між ТОВ «Севпродукт і К»(постачальником) та пансіонатом «Геолог»(покупцем) було укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується, згідно усних замовлень покупця, поставити покупцю продовольчі товари (надалі - товар), зазначені в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.4. наведеного договору визначено обов'язок покупця прийняти та своєчасно оплатити товар.

Ціна кожної окремої партії товару узгоджується сторонами при надходженні заявки від покупця та зазначається в товарно-транспортних накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору сторонами визначено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування 100%-ої суми за кожну партію товару, відпущену за накладною на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 робочих днів, після приймання товару (відстрочення платежу).

Пунктами 6.1., 6.2. даного договору обумовлено, що проданий за даним договором товар вважається переданим та прийнятим у власність покупця за кількістю та якістю на підстав накладної постачальника, підписаної обома сторонами; датою поставки вважається дата отримання товару на складі покупця, зазначена в накладній.

Відповідно до п. 8.3. договору від 05.05.2010 року за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором з винної сторони (що прострочила) стягується на корсить іншої сторони пеня в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення, а також за прострочення більш ніж на 30 днів, додатково стягується штраф в розмірі 5% від вказаної вартості товару.

Судом встановлено, що пансіонат «Геолог»є відокремленим підрозділом Північного Державного Регіонального Геологічного Підприємства "Північгеологія", правонаступником якого є відповідач, Державне Підприємство "Українська геологічна компанія"

Як зазначалось, позивач стверджує, що ним за період з 26.05.2010 року по 15.09.2010 року було здійснено поставку відповідачу товару за договором на суму 457442,33 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 цього ж кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про здійснення позивачем поставки товару відповідачу саме на суму 457442,33 грн. та які б надали суду можливість встановити наявність обставин передання позивачем та отримання відповідачем продукції у відповідних сумах.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 26.05.2010 року по 15.09.2010 року було здійснено поставку відповідачу товару за договором на суму 452311,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, виданими за зазначений період.

До матеріалів справи не додано накладних на суму в розмірі 5130,90 грн., що складає різницю між сумою 457442,33 грн., на яку за твердження позивача було здійснено поставку відповідачу товару, та сумою 452311,43 грн., здійснення поставки на яку підтверджується матеріалами справи.

Тобто, судом встановлено здійснення позивачем за період з 26.05.2010 року по 15.09.2010 року поставки відповідачу товару за договором на суму 452311,43 грн.

Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором від 05.05.2010 року були виконані лише частково у сумі 292000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно накладних ВН-0000002 від 23.07.2010 року та накладної № РН-0000018 від 14.09.2010 року, відповідачем було здійснено повернення позивачу отриманого товару на загальну суму 5337,05 грн.

З огляду на викладене, внаслідок невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань за договором від 05.05.2010 року, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем щодо оплати отриманого за цим договором товару на суму 154974,38 грн.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором від 05.05.2010 року щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 154974,38 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 154974,38 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 154974,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача іншої частини заявленої до стягнення суми основної заборгованості в сумі 5130,90 грн., то вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

До матеріалів справи не додано доказів, які б свідчили про здійснення позивачем відповідачу поставки товару на суму в розмірі 5130,90 грн., що складає різницю між сумою 457442,33 грн., на яку за твердження позивача було здійснено поставку відповідачу товару, та сумою 452311,43 грн., здійснення поставки на яку підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в частині наведеної суми в розмірі 5130,90 грн., є таким, що недоведений.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, судом оцінені та не прийняті до уваги посилання позивача на підписаний відповідачем акт звіряння розрахунків.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від 05.05.2010 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару на суму 154974,38 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось, пунктом 8.3. договору від 05.05.2010 року передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором з винної сторони (що прострочила) стягується на користь іншої сторони пеня в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення, а також за прострочення більш ніж на 30 днів, додатково стягується штраф в розмірі 5% від вказаної вартості товару.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару, позивач за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р. нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 29139,16 грн. Позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 5% за прострочення понад 30 днів оплати вартості поставленого товару, в сумі 8005,26 грн.

Розрахунок наведених сум пені та штрафу обчислено позивачем з врахуванням того, що вартість товару, оплата якого прострочена відповідачем, складає 160105,28 грн.

З урахуванням того, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується з наявністю у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення за заявлений позивачем період та штрафу в розмірі 5% за прострочення понад 30 днів оплати вартості поставленого товару.

Проте, як встановлено судом, наявність у відповідача заборгованості перед позивачем саме на суму 160105,28 грн. є недоведеним. Натомість, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару на суму 154974,38 грн.

Судом зроблено перерахунки сум належних відповідачем до сплати позивачу пені за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р. та штрафу в розмірі 5% за прострочення понад 30 днів оплати вартості поставленого товару. При цьому, суми штрафу та пені підлягають обчисленню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі 154974,38 грн.

Внаслідок проведених розрахунків суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р. у розмірі 28205,34 грн. та штраф в розмірі 7748,72 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 154974,38 грн., суми пені в розмірі 28205,34 грн. та суми штрафу в розмірі 7748,72 грн.

Як зазначалось, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими в повному обсязі, оскільки, по-перше, особа, якою підписано договір від 05.05.2012 року, значно перевищила свої повноваження, по-друге, відповідно до поданих позивачем доказів, незрозуміло, хто саме отримував поставлені за договором товари.

Суд не приймає до уваги такі заперечення відповідача з огляду на наступне.

Крім того, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що відповідачем частково виконувались свої зобов'язання за договором від 05.05.2010 року. Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідачем було сплачено позивачу суму в розмірі 292000,00 грн. в якості оплати за поставлений товар; між ТОВ «Севпродукт і К»та ПДРГП «Північгеологія»- Пансіонат «Геолог»складались та підписувались акти звірки взаєморозрахунків щодо заборгованості за договором.

Також, як вбачається з розподільчого балансу на 01 лютого 2012 р., Державне Підприємство «Українська геологічна компанія»є правонаступником Північного Державного Регіонального Геологічного Підприємства "Північгеологія", зокрема, по зобов'язаннях, які склались в результаті господарської діяльності Північного Державного Регіонального Геологічного Підприємства "Північгеологія".

Таким чином, у будь-якому разі наведені обставини свідчать про дії позивача щодо прийняття до виконання та, як наслідок, схвалення договору від 05.05.2010 року, внаслідок невиконання якого у відповідача утворилась заборгованість у сумі, яка підлягає стягненню,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 509, 510, 525, 526, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт і К" до Державного Підприємства "Українська геологічна компанія" про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 160105,28 грн., суми пені в розмірі 29139,16 грн. та суми штрафу в розмірі 8005,26 грн. -задовольнити частково.

Стягнути з Державного Підприємства "Українська геологічна компанія" (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, ЄДРПОУ 38078094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Севпродукт і К" (99003, м. Севастополь, вул. Пирогова, 3, ЄДРПОУ 33276143) суму основної заборгованості в розмірі 154974,38 грн., суму пені в розмірі 28205,34 грн., суму штрафу в розмірі 7748,72 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3818,57 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині -відмовити.

Суддя С.А. Гончаров

В судовому засіданні 18.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 23.04.2012р.