Рішення

від 18.04.2012 по справі 5011-5/3135-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/3135-2012 18.04.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ностра Комунікація"

про стягнення 200 788,36 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 1 від 29.02.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Панторія Плюс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ностра Комунікація" (далі -відповідач) про стягнення 200 788,36 грн., а саме: 177 092,00 грн. -основного боргу, 19 853,71 грн. -пені, 3 842,65 грн. -3% річних. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору № ПП-12 від 31.12.2010 р. він надав відповідачу послуги за червень 2011 р., які не були оплачені в повному обсязі останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті послуг та нарахованої на їх суму пені та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/3135-2012, розгляд справи призначено на 29.03.2012 р.

Представником позивача в судовому засіданні 29.03.2012 р. підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 29.03.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/3135-2012 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 18.04.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.04.2012 р. позивачем підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 18.04.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал господарського суду міста Києва не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 941775.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 18.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2010 р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір № ПП-12 (Договір), відповідно до п. 2.1. якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п. 2.2 Договору період і загальний час розміщення виконавцем рекламних матеріалів, назва телеканалу на якому здійснюється розміщення рекламних матеріалів, а також вид, назва, тривалість рекламних матеріалів узгоджується сторонами в додатках до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна Договору включає вартість рекламних послуг, тобто плату за рекламні послуги з урахуванням додатків і вказується у відповідних додатках до Договору, з урахуванням положень п. 5.4 Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця, що надаються відповідно до Договору на поточний рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідного Додатку до Договору, якщо інший порядок не передбачений таким Додатком.

Пунктом 5.3. Договору сторони встановили, що остаточний розрахунок здійснюється наступним чином:

5.3.1. - Остаточна вартість послуг виконавця фіксується сторонами в актах про надані послуги, що містить фактичні дані щодо використаного хронометражу на дату складення ефірної довідки за відповідний звітний період.

5.3.2. - У разі якщо зафіксована в акті про надання послуг фактична вартість рекламних послуг за звітний місяць перевищує суму оплати за відповідний місяць, здійсненої замовником за п.5.2. Договору, замовник зобов'язується здійснити доплату вартості послуг відповідних сум на підставі рахунку, що його виставляє виконавець, у терміни, зазначені у такому рахунку.

5.3.3. - У разі якщо зафіксована в акті про надання послуг фактична вартість рекламних послуг за звітний місяць буде меншою за суму оплати за відповідний місяць, надлишок суми оплати зараховується як попередня оплата за наступний місяць. У разі якщо закінчився термін дії відповідного Додатку, такий надлишок суми оплати підлягає поверненню замовнику протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання виконавцем відповідної письмової вимоги замовника.

Сторони встановили, що положення акту в частині зміни вартості послуг виконавця мають силу додаткової угоди (п. 5.4. Договору).

Згідно з п. 11.1. Договору він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до моменту належного і повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Додатком № 5 до Договору сторони передбачили, що вартість послуг виконавця за червень 2011 р. становить 217 092,00 грн. Оплата послуг здійснюється в порядку п. 5.2 Договору.

20.06.2011 р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № ПП-938 на суму 186 235,55 грн.

20.06.2011 р. сторони підписали акт № ПП-573 прийому-передачі наданих послуг відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги виконані на загальну суму 403 327,55 грн. та замовник не має жодних претензій щодо якості наданих послуг.

Замовником було проведено часткову оплату наданих послуг на суму 226 235,55 грн., а саме: платіжним дорученням № ПП-00000940 від 29.07.2011 р. на суму 186 235,55 грн. та платіжним дорученням № ПП-00001202 від 30.09.2011 р. на суму 40 000,00 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 177 092,00 грн.

Оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони передбачили оплату послуг протягом 10 днів з дати підписання додатку до Договору (п. 5.2. Договору), а доплату за актом у строки визначені рахунком.

Судом встановлено, що 217 092,00 грн. мали бути сплачені до 11.06.2011 р., а 186 235,55 грн. до 31.07.2011 р.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 6.2. Договору 19 853,71 грн. пені.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення замовником оплати послуг виконавця, замовник виплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєї заборгованості за кожний день прострочення, при цьому виконавець має право призупинити надання послуг замовнику до моменту повного погашення замовником своєї заборгованості перед виконавцем.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у період з 12.06.2011 р. по 01.03.2012 р.

За таких обставин, враховуючи встановлену ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободу договору, сторони при укладені договору мають право визначити його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаючи спір та встановивши наявність підстав до стягнення пені, повинен обмежувати її до періоду, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, розрахунок пені здійснений позивачем при поданні позовної заяви, судом не може бути прийнятий, оскільки останній не відповідає наведеним вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені за період з 12.06.2011 р. по 11.12.2011 р. та встановлено, що позивачем завищено її розмір, з огляду на що, з відповідача підлягає стягненню 15 630,72 грн. пені.

Також позивач просить стягнути 3 842,65 грн. 3 % річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 4 204,30 грн. 3 % річних.

Позивач нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 3 842,65 грн. Оскільки підстави для стягнення суми більшої ніж заявлено позивачем суд немає, 3 % річних підлягають стягненню з відповідача за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені та 3% річних.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи здійснений судом перерахунок пені.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ностра Комунікація»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 33308578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс»(01601, м. Київ, вул. Воровського, 22 (літера А); код ЄДРПОУ 35087148) 177 092 (сто сімдесят сім тисяч дев'яносто дві) грн. 00 коп. основного боргу, 15 630 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 72 коп. пені, 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 65 коп. 3 % річних та 3 931 (три тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака