Рішення

від 19.04.2012 по справі 5011-5/1370-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1370-2012 19.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ"

про стягнення 12 036,26 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ" (далі -відповідач) про стягнення 12 036, 26 грн., в тому числі 7 435, 31 грн. основного боргу, 883, 29 грн. пені, 3 717, 66 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки він поставив відповідачу товар, який не був у повному обсязі оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті товару, а також пені та штрафу за порушення строків оплати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1370-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 28.03.2012 р.

22.03.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.04.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 19.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 61П-ТЦ-10/10р., відповідно до п. 1.1. якого продавець продає товар, який є в наявності у торгівельному центрі продавця, а покупець приймає та оплачує такий товар (далі -товар) у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна одиниці товару, асортимент, кількість та загальна вартість товару, що продається покупцеві, зазначається у розрахункових та товаросупровідних документах, що надаються продавцем покупцеві при поставці товару згідно розміщеного покупцем замовлення з урахуванням п. 1.1 цього договору. Зазначені цьому пункті документи є складовими частинами цього договору.

Пунктом 5.3 договору сторонами погоджено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту його припинення будь-якою із сторін із наданням повідомлення за 10 робочих днів. У випадку, якщо сторони не виконали будь-які із своїх зобов'язань, які випливають із цього договору протягом цього терміну, він залишатиметься чинним до повного виконання таких зобов'язань.

Оскільки суду не надано звернень сторін одна до одної з пропозицією про припинення Договору, він визнається діючим у період з моменту його підписання та станом на час вирішення спору по суті на умовах, що передбачені ним.

Відповідно до п. 3.3 договору продавець вважається таким, що передав право власності на товар, а покупець таким, що отримав таке право власності після доставки товару покупцем до продавця, що підтверджується відповідним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною), підписаним обома сторонами.

Покупець засвідчує факт приймання товару за кількістю шляхом підписання всіх трьох примірників накладної та додатків до неї, два з яких повертає перевізнику для подальшої передачі продавцеві (п. 3.5. Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору на підставі наданих продавцем розрахункових документів покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 7 календарних днів, але не пізніше останнього дня поточного місяця, після отримання товару, яке підтверджується відповідним товаросупровідним документом (товарно-транспортна накладна), підписаним обома сторонами. Оплата за товар здійснюється шляхом переказу на банківський рахунок продавця, зазначений в статті "реквізити сторін" договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 57 537, 78 грн., а саме: 07.12.2010 р. на суму 9 204, 37 грн. та 455, 76 грн., 16.12.2010 р. на суму 5 996, 10 грн., 23.12.2010 р. на суму 7 185, 85 грн., 19.01.2011 р. на суму 6 083, 05 грн., 04.02.2011 р. на суму 1 140, 41 грн. та 3 650, 17 грн., 11.02.2011 р. на суму 5 343, 37 грн., 25.02.2011 р. на суму 4 008, 89 грн., 04.03.2011 р. на суму 1 604, 94 грн., 18.03.2011 р. на суму 2 986, 40 грн., 31.03.2011 р. на суму 5 361, 94 грн., 08.04.2011 р. на суму 2 428, 75 грн., 20.04.2011 р. на суму 3 067, 32 грн., з урахуванням повернення товару 19.01.2011 р. на суму 43, 90 грн. та 31.03.2011 р. на суму 935, 64 грн.

У свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що підтверджується довідкою ПАТ "Райффайзен банк Аваль" від 19.03.2012 р. №56-3-1-00/401 , сплативши позивачу 50 102, 47 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 7 435, 31 грн.

Позивач, вважаючи, що зазначеними діями щодо недотримання строків оплати поставленого товару, відповідач порушує його права, вирішив звернутись з позовом до суду про стягнення основного боргу, а також нарахованих на його суму штрафних санкцій.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони п. 2.2 Договору передбачили, що на підставі наданих продавцем розрахункових документів покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 7 календарних днів, але не пізніше останнього дня поточного місяця, після отримання товару, яке підтверджується відповідним товаросупровідним документом (товарно-транспортна накладна), підписаним обома сторонами.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.9. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків, вказаних у п. 2.2. Договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 883, 29 грн. пені, розрахунок якої є вірним.

Також, п. 3.11. Договору сторони визначили, що у випадку прострочення виконання зобов'язання покупцем по цьому договору більш ніж на 30 календарних днів з дати підписання товарно-транспортної накладної, покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю усі збитки, понесені в зв'язку з невиконанням даного зобов'язання та сплатити штраф в розмірі 50 % від вартості придбаної відповідно до податкової накладної, але не оплаченої повністю партії товару.

Враховуючи зазначене, також підлягає задоволенню вимога про стягнення штрафу у розмірі 3 717, 66 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ" (02088, м. Київ, Дарницький район, вулиця Леніна, будинок 34, код ЄДРПОУ 30530080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, Дарницький район, проспект Петра Григоренка, будинок 43, код ЄДРПОУ 32049199) 7 435 (сім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 31 коп. основного боргу, 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 29 коп. пені, 3 717 (три тисячі сімсот сімнадцять) грн. 66 коп. штрафу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака