Рішення

від 18.04.2012 по справі 5011-5/1518-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1518-2012 18.04.12

За позовом Закритого акціонерного товариства "Донецький ремонтно-механічний завод"

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

про стягнення 422 717,93 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № ЦХП-18/2402 від 29.12.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Донецький ремонтно-механічний завод" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі -відповідач) про стягнення 422 717,93 грн., а саме: 397 483,20 грн. -основного боргу, 15 613,46 грн. -пені, 6 043,92 грн. -3% річних та 3 577,35 грн. -збитків від інфляції. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № ЦХП-03-01110-01 від 31.03.2010 р. позивач поставив відповідачу товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений останнім, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті продукції, а також пені, збитків від інфляції та нарахованих ним 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1518-2012, розгляд справи призначено на 15.03.2012 р.

Представники сторін в судове засідання 15.03.2012 р. не з'явилися, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/1518-2012 не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.03.2012 р.

28.03.2012 р. відповідач через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позов, відповідно до якого проти позову він заперечує. Так відповідач зазначає, що 12.01.2012 р. ним повністю оплачено основну заборгованість в сумі 397 483,02 грн., також він просить суд в порядку ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафних санкцій.

Представник позивача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 09.04.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 09.04.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 09.04.2012 р. представником відповідача подано клопотання про продовження на підставі ст. 69 ГПК України строку вирішення спору у справі № 5011-5/1518-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2012 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-5/1518-2012 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 18.04.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 18.04.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

18.04.2012 р. представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 18.04.2012 р., розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про його задоволення з підстав зазначених нижче.

За наслідками судового засідання судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (замовником) було укладено Договір № ЦХП-03-01110-01 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність замовнику продукцію, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного Договору (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору датою поставки продукції вважається дата приймання продукції замовником на матеріальному складі ДП «Укрзалізпостач»у м. Фастові, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною або актом прийому-передачі, довіреністю.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за кожну партію продукції проводиться замовником протягом 76 банківських днів після дати поставки партії продукції, відповідно з рахунком-фактурою на дану партію.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 817 483,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00624 від 13.10.2010 р., № РН-00345 від 30.06.2010 р., № РН-00712 від 06.12.2010 р.

У свою чергу, відповідач за поставлену продукцію своєчасно не розрахувався, у зв'язку з чим його заборгованість станом на 10.01.2012 р. (дату складення тексту даної позовної заяви) становила 397 483,20 грн.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем за поставлений товар на підставі вказаних накладних, складених на виконання зобов'язань за договором, укладеним між сторонами, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а замовник зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до п. 4.1. Договору оплата за кожну партію продукції проводиться замовником протягом 76 банківських днів після дати поставки партії продукції, відповідно з рахунком-фактурою на дану партію.

Приписами ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що 12.01.2012 р. відповідач сплатив на користь позивача 397 483,20 грн.

Оскільки, на час звернення позивача за захистом порушеного права (09.02.2012 р.) заборгованість була сплачена відповідачем в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 10.6 Договору просить суд стягнути з відповідача 15 613,46 грн. -пені за період з 23.03.2011 р. по 23.09.2011 р.

Відповідачем під час розгляду справи подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. п. 4.1. Договору оплата за кожну партію продукції проводиться замовником протягом 76 банківських днів після дати поставки партії продукції, відповідно з рахунком-фактурою на дану партію.

Партія товару, яка не оплачена відповідачем в повному обсязі була поставлена позивачем 06.12.2010 р.

Враховуючи регламент роботи банків в період завершення звітного року встановлений листом Національного банку України № 25-211/3029-22942 від 20.12.2010 р. судом встановлено, що 76 банківських днів становлять період з 07.12.2010 р. по 24.03.2011 р.

Пунктом 10.6. Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожен день прострочки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем завищено її розмір оскільки початковою датою такого нарахування визначено 23.03.2011 р. замість 25.03.2011 р. Розмір пені за період з 25.03.2011 р. по 23.09.2011 р. становить 15 444,70 грн.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже враховуючи, що сплата основного боргу за спірним Договором відбулась до дати звернення позивача з відповідним позовом до суду та те, що відповідач належить до державного сектору економіки, при цьому належного фінансування відповідача з боку Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»у повному обсязі проведено не було, суд, керуючись ч. 3 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнення пені у розмірі 7 722, 35 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 577,35 грн. збитків від інфляції та 6 043,92 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних позивачем також завищено, оскільки початковою датою такого нарахування визначено 23.03.2011 р. замість 25.03.2011 р.

Таким чином, з відповідача на користь позивача за період з 25.03.2011 р. по 23.09.2011 р. підлягає стягненню 5 978,58 грн. 3% річних.

Як встановлено судом, позивачем вірно розраховано розмір збитків від інфляції за період з 25.03.2011 р. по 23.09.2011 р., які становлять 3 577,35 грн., незважаючи на невірно визначений період такого нарахування.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження звільнення його від стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем продукції, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням здійсненого судом перерахунку пені та зменшення її розміру.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) на користь Закритого акціонерного товариства "Донецький ремонтно-механічний завод" (83003, м. Донецьк, вул. Червонофлотська, 60/4, код ЄДРПОУ 32862460) 7 722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 35 коп. пені, 5 978 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 58 коп. 3% річних, 3 577 (три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 35 коп. збитків від інфляції та 380 (триста вісімдесят) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака