Рішення

від 17.04.2012 по справі 22/303-69/133-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/303-69/133-2012 17.04.12

За позовом Дочірнього підприємства "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд"

до Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення боргу 1 209,67 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача ОСОБА_1 (дов. б\н від 03.01.2012 р.)

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" (надалі по тексту - відповідач) основного боргу у сумі 1 209, 67 грн. за утримання 13-ти житлових квартир загальною площею 1 086, 65 кв. м. розташованих у будинку № 11 по вулиці Марини Цвєтаєвої у місті Києві.

При порушенні провадження у справі, ухвалою суду від 30.08.2011 року до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено відшкодування витрат понесених позивачем на утримання квартир, які були передані у власність Дочірньому підприємству "Міськінвестжитлобуд" згідно акту № 1/70 до договору № 4 від 17.02.2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 року у справі № 22/303, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року, позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" на користь Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" 1 209, 67 грн. (одну тисячу двісті дев'ять гривень 67 копійок) витрат на утримання квартир, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дочірнє підприємство "Міськінвестжитлобуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду від 05.03.2012 року у справі № 22/303 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 року у справі 22/303 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 року за № 04-1/258 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 22/303 передана на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 22/303 до свого провадження, справі присвоєно № 22/303-69/133-2012, розгляд справи призначено на 03.04.2012 року.

29.03.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.03.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 03.04.2012 року представники учасників судового процесу не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.04.2012 року у зв'язку з неявкою учасників судового процесу.

13.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2012 року.

Представник позивача та представник третьої особи у судове засідання 17.04.2012 року не з'явились про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 17.04.2012 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2008 року між Дочірнім підприємством "Міськінвестжитлобуд" та Акціонерним товариством Холдингова компанія "Київміськбуд" було укладено договір № 4 (надалі по тексту - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору сторони домовились направляти свої сили на реалізацію проекту, пов'язаного з будівництвом на земельній ділянці, визначеній в п. 1.2 цього Договору (надалі - земельна ділянка), для будівництва житлового будинку № 4 в складі житлового комплексу (надалі - об'єкт будівництва), введенням його в експлуатацію та передачею об'єктів інвестування в цьому об'єкті у власність юридичним та фізичним особам.

Під об'єктом інвестування сторони розуміють квартиру або нежитлове приміщення різного функціонального призначення (в т. ч. вбудовано-прибудовані приміщення, машиномісця у паркінгу, тощо), які після завершення будівництва стають окремим майном.

Відповідно до умов Договору відповідачу передано 13 квартир загальною площею 1 086, 65 кв. м. у житловому будинку № 4 на перетині вулиць О.Бальзака та М. Цвєтаєвої у місті Києві, що підтверджуєтьсь актом № 1/70 від 31.03.2010 року.

Під час виконання договору, за рішенням Правління Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" № 86/0/5-09 від 01.12.2009 року, для своєчасного прийняття в експлуатацію та заселення житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: вул. М. Цвєтаєвої 11 (на перетині вулиць О.Бальзака та М. Цвєтаєвої № 4) було вирішено передати на баланс, обслуговування і експлуатацію житловий будинок за адресою: М. Цвєтаєвої 11 з насосною, ІТП, внутрішньо-будинковими інженерними мережами -Дочірньому підприємству по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено відшкодування витрат понесених позивачем на утримання квартир, які були передані у власність Дочірнім підприємством "Міськінвестжитлобуд" згідно акту № 1/70 до договору № 4 від 17.02.2008 року, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, у Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" виникла заборгованість у розмірі 1 209,67 грн.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує з огляду на те, що Договором не було передбачено обов'язок відповідача сплачувати витрати на утримання незаселених квартир.

Окрім того, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач стверджує, що між Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" та Дочірнім підприємством "Міськінвестжитлобуд" не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, пропозицій стосовно укладення даного договору з боку позивача до цього часу не надходило, як і інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, структуру цін/тарифів та режиму надання даних послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

У відповідності до визначень, які наведені у ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Стаття 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що балансоутримувач має право, зокрема: укладати договори на надання житлово-комунальних послуг, звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі. Балансоутримувач зобов'язаний, зокрема, укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка визначає особливості укладання договору у багатоквартирному будинку, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, а у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією щодо укладення договору на житлово-комунальні послуги у період з моменту передачі третьою особою відповідачеві квартир за актом № 1/70 до договору № 4 від 17.02.2008 року до моменту їх реалізації відповідачем фізичним та юридичним особам за договорами купівлі-продажу.

Крім того, під поняттям споживач у Законі України "Про житлово-комунальні послуги" розуміється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а відповідач не є безпосереднім споживачем комунальних послуг, а такими споживачами є мешканці будинку - власники квартир.

Відповідач згоди на отримання комунальних послуг не надавав, наміру на їх отримання не висловлював, тому під визначення "споживач" в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не підпадає, а виконавцем або виробником цих послуг не може бути, оскільки, як було зазначено вище, такий вид діяльності, як надання житлово-комунальної послуги, не є предметом діяльності відповідача.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" про стягнення з Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд" 1 209, 67 грн. витрат на утримання квартир.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 4, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання

повного тексту рішення 23.04.2012 року