Рішення

від 18.04.2012 по справі 5011-62/3964-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/3964-2012 18.04.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 32162892

до відповідача: Дочірнього підприємства «Д.А. -Київ», м.Київ, ЄДРПОУ 23496251

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Дочірнього підприємства «Д.А. -Київ», м.Київ про визнання права власності на нежитловий будинок загальною площею 641 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Андріївська, 7 (літера А).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття права власності на спірне майно внаслідок внесення останнього відповідачем до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія»під час створення юридичної особи.

Відповідач у відзиві №12/03 від 12.04.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечень не надав та просив розглянути справу без участі представника Дочірнього підприємства «Д.А. -Київ».

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

04.09.1996р. брокером брокерської контори №714 ОСОБА_2, яка діяла на підставі згоди та доручення фірми «Оверсиз Юнайтд Партнерз, Інкорпорейтд» (продавець) та Дочірнім підприємством «Д.А. -Київ»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого продавець продав, а покупець придбав нежиле приміщення площею 658,7 кв.м під номером 7 по вул.Андріївська у м.Києві.

Згідно із п.6 вказаного правочину продавець набуває право власності на нежитловий будинок з моменту укладання цього договору та його реєстрації на біржі і з моменту підтвердження продавцем факту отримання грошових коштів в сумі 300000 доларів США, про що на договорі вчиняється відповідний надпис.

Приймаючи до уваги, що за змістом надписів, зроблених на останній сторінці договору купівлі-продажу, угода від 04.09.1996р. була зареєстрована на Київській універсальній біржі, та продавцем 18.09.1996р. отримані грошові кошти в якості оплати за придбане нерухоме майно, суд дійшов висновку, що Дочірнє підприємство «Д.А. -Київ»набуло право власності на нерухоме майно по вул.Андріївська, 7 у м.Києві.

На підставі договору від 04.09.1996р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»відповідачу видано реєстраційне посвідчення на вказаний вище об'єкт нерухомості.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст.86 Цивільного кодексу Української РСР (приймаючи до уваги, що позивач набув право власності на нерухоме майно під час дії зазначеного нормативно-правового акту) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Дочірнє підприємство «Д.А. -Київ» набуло право власності на об'єкт нерухомого майна по вул.Андріївська, 7 у м.Києві, враховуючи зміст викладених вище норм, суд дійшов висновку, що відповідач набув повноваження по володінню, користуванню та розпорядженню вказаним вище майном.

Наразі, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами. Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Тобто, з урахуванням змісту та правової природи кожного з повноважень власника, що перелічені вище, останніми охоплюється, в тому числі, право особи на передання належного на праві власності нерухомого майна у власність іншій особі, в тому числі, шляхом внесення до статутного фонду новоствореного товариства.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, яка діяла на момент створення позивача) господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю статтею 52 Закону України «Про господарські товариства»в редакції від 07.03.2002р. визначено як товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 3 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, яка діяла на момент створення позивача) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 52 зазначеного Закону України встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

За змістом ст.13 вказаного нормативно-правового акту вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Як свідчать матеріали справи, 23.09.2002р. Дочірнім підприємством «Д.А. -Київ»та ОСОБА_3 було прийнято рішення, яке оформлено протоколом №1, про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія».

24.09.2002р. Дочірнім підприємством «Д.А. -Київ»та ОСОБА_3 було підписано установчий договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія», відповідно до п.п.4.2, 4.3 якого для створення нової юридичної особи і забезпечення її діяльності створюється статутний фонд у розмірі 3000100 грн. шляхом внесення наступних внесків:

- Дочірнє підприємство «Д.А. -Київ»вносить нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Андріївська, 7;

- ОСОБА_3 вносить грошові кошти в сумі 100 грн.

27.09.2002р. відповідач за актом приймання-передачі передав, а позивач прийняв нежитловий будинок загальною площею 641 кв.м, що розташований по вул.Андріївська, 7 у м.Києві оціночною вартістю 3000000 грн.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок передачі Дочірнім підприємством «Д.А. -Київ» відповідного внеску до статутного фонду позивача, Дочірнє підприємство «Д.А. - Київ» втратило своє право власності, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія»стало власником переданого йому майна, а саме: нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Андріївська, 7.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також, для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Одним із загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 Цивільного кодексу України, є принцип забезпечення та гарантованості судового захисту у всіх випадках порушення цивільних прав. Тобто, будь-яке цивільне право у разі його порушення може бути предметом судового захисту та має бути забезпечено судовим захистом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, пунктом 2 ст.16 вказаного Кодексу, встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним, оскільки цією ж нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України також гарантується кожному суб'єкту господарювання та споживачу право на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Таким чином, за висновками суду обраний позивачем спосіб захисту своїх прав повністю відповідає положенням ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, виходячи з того, що відповідачем не було вчинено дій стосовно визначення в провоустановчих документах позивача ідентифікаційних ознак майна за результатами технічної інвентаризації, що фактично призвело до неможливості проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем та порушення його прав як власника майна, суд дійшов висновку, що позивач мав право на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При цьому, суд зазначає, що за змістом листа №15065 від 28.09.2011р. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зміна площі нежитлового будинку по вул.Андріївська, 7 у м.Києві з 568,7 кв.м на 641 кв.м була обумовлена проведенням некапітального ремонту та оздоблювальних робіт.

Наразі, будь-які відомості стосовно проведення самовільного перепланування або реконструкції у спірній будівлі, якій в процесі технічної інвентаризації присвоєно літеру А, технічний паспорт, складений 19.04.2011р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», не містить.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та положення ст.12 Закону України «Про господарські товариства», приймаючи до уваги встановлений судом факт внесення відповідачем до статутного фонду позивача нежитлового будинку по вул.Андріївська, 7 у м.Києві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія»до Дочірнього підприємства «Д.А. -Київ»про визнання права власності на нежитловий будинок загальною площею 641 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Андріївська, 7 (літера А), є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на відповідача.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія», м.Київ до Дочірнього підприємства «Д.А. -Київ», м.Київ про визнання права власності на нежитловий будинок загальною площею 641 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Андріївська, 7 (літера А).

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія», м.Київ право власності нежитловий будинок загальною площею 641 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Андріївська, 7 (літера А).

Стягнути з Дочірнього підприємства «Д.А. - Київ»(01034 м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд.36-38, ЄДРПОУ 23496251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія»(01001 м.Київ, вул.Михайлівська, 12 ЄДРПОУ 32162892) судовий збір в розмірі 39286,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.04.2012р.

Суддя М.О.Любченко