Рішення

від 24.04.2012 по справі 5011-9/4187-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/4187-2012 24.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софі»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Талер ПРО»

про стягнення 12313,56 грн.

Суддя: Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.04.2012р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 24.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софі (далі по тексту -Позивач, ТОВ «Софі») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Талер Про»(далі по тексту - Відповідач) про стягнення 12313,56 грн. заборгованості за Договором поставки № 24 від 24.01.2011 року, з яких 10796,22 грн. сума основної заборгованості, 825,25 грн. пені та 314,49 грн. трьох процентів річних, 377,61 грн. інфляційних втрат, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-9/4187-2012, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 24.04.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2012 року підтримав позовні вимоги, вимоги суду, викладені в ухвалі від 04.04.2012 року виконав, надав додаткові матеріали та усні пояснення по справі.

В судове засідання 24.04.2012 року представник Відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який направлено за юридичною адресою відповідача, відповідно до якого поштову кореспонденцію отримано представником відповідача 13.04.2012 року.

У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2011 року між ТОВ «Компанія Софі» (далі по тексту -Позивач, Постачальник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Талер Про»(далі по тексту -Відповідач, Покупець за Договором) було укладено Договір поставки № 24 (далі по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати на умовах , у строки та в порядку передбаченому даним договором поліграфічні матеріали (далі - Товар).

Згідно п. 1.2 Договору, товар згідно даного договору поставляється партіями на підставі попереднього погодження сторін і оформлення видаткової накладної та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Асортимент, кількість, ціна Товару, а також терміни поставки узгоджуються сторонами окремо для кожної партії.

Умови поставки визначені розділом 3 договору, відповідно до п. 3. 4 якого визначено, що датою поставки/приймання партії товару, вважається дата підписання відповідної накладної, уповноваженим представником Покупця.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено товар за наступними накладними:

№ РН-000011- від 24.01.2011 року на суму 7664,16 грн., який прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 2401 від 24.01.2011 року;

- № РН-0001065 від 19.05.2011 року на суму 450,78 грн., який прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 2817 від 19.05.2011 року;

-№ РН-0001186- від 01.06.2011 року на суму 2681,28 грн., який прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 2822 від 31.05.2011 року

Позивачем у справі до суду надано рахунки-фактури №№ СФ-0000119 від 24.01.2011 року, СФ-001127 від 18.05.2011 року, СФ-0001241 від 31.05.2011 року з вимогою про оплату товару.

За твердженням Позивача, Відповідач жодних претензій до Позивача щодо якості товару не пред'являв, проте в порушення умов договору, зокрема п. 4.3 відповідач товар в обумовлені договором строки не оплатив.

Порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленої продукції стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 10796,22 грн. сума основної заборгованості, 825,25 грн. пені та 314,49 грн. трьох процентів річних, 377,61 грн. інфляційних втрат. В судовому засіданні позивач письмово підтвердив, що станом на момент розгляду спору відповідачем заборгованість не сплачена, а отже основний боргу складає 10796,22 грн.

Ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір №24 від 24.01.2011р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, за результатами огляду в судовому засіданні оригіналів видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідачем було отримано від позивача товар на загальну суму 10796,22 грн., що підтверджується накладними № РН-000011- від 24.01.2011 року на суму 7664,16 грн., який прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 2401 від 24.01.2011 року; № РН-0001065 від 19.05.2011 року на суму 450,78 грн., який прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 2817 від 19.05.2011 року; № РН-0001186- від 01.06.2011 року на суму 2681,28 грн., який прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 2822 від 31.05.2011 року

Відповідно до п. 4.3 договору № 24, покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару не пізніше тридцятого календарного дня з дати отримання товару (відповідно до п. 3.4 датою поставки є дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця).

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте відповідач в порушення вказаних норм та взяти на себе зобов'язань поставлений позивачем товар не оплатив.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу у сумі 10796,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, Позивачем заявлена вимога щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 825,25 грн. на підставі норм п. 6.2 договору за період з 23.09.2011 року по 20.03.2012 року (180 календарних днів).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 договору № 24, за прострочення оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення, до повного розрахунку, але не більше 5% від загальної вартості прийнятих ним Товарів.

Враховуючи несвоєчасне сплату Відповідачем боргу за поставлений товар та керуючись ст.3 Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", пунктом 6.3 договору, підписаного сторонами, перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 825,25 грн. згідно розрахунку Позивача наявного в матеріалах справи.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 314,49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 377,61 грн. за період з 23.02.2011 року по 20.03.2012 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, за результатами перевірки розрахунків позивача судом встановлено їх правильність, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 314,49 грн. 3 % річних та 377,61 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 1609,50 грн. підлягає стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 629, 633 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Талер Про»(04112, м. Київ, вул. Т. Шамрило, 8, кв. 56, код ЄДРПОУ 35894076, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софі»(02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 44, код ЄДРПОУ 36346548) 10796,22 (десять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. коп. основного боргу, 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 25 коп. пені, 314,49 (триста чотирнадцять) грн. 49 3% річних, 377,61 ( триста сімдесят сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат1609,50 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяБондаренко Г.П. Рішення підписано 26.04.12р.