Рішення

від 19.04.2012 по справі 5011-6/1652-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/1652-2012 19.04.12

За позовом Приватного підприємства «Морфо Дідіус»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»

про стягнення 66 693,97 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Степановський О.А. - керівник

від відповідача ОСОБА_2 (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство «Морфо Дідіус»до товариства з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»про стягнення 66693,97 грн. за договором № 93 від 24.02.2011р. про надання рекламних послуг, а саме: 57000 грн. основного боргу, 7401,21 грн. пені, 1432,68 грн. 3 % річних, 859,08 грн. інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги про стягнення основного боргу мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати послуг, наданих позивачем на виконання умов додаткової угоди № 5 від 08.08.2011 р. до договору № 93 від 24.02.2011 р.. Вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені у зв'язку з несвоєчасним виконанням обов'язків по сплаті вартості наданих послуг за додатковими угодами № 2, № 3, № 4 та № 5 до вищевказаного договору.

Ухвалою суду від 14.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-6/1652-2012.

Ухвалою суду від 05.04.2012 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, заперечивши надання позивачем послуг в рамках вищевказаної додаткової угоди, оскільки відповідачем не було здійснено 100% попередню оплату цих послуг. Обґрунтовуючи свої доводи відповідач посилається на п. 3.2 договору, відповідно до якого сторони поставили надання послуг в залежність від факту їх оплати.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.02.2011 р. р. між приватним підприємством «Морфо Дідіус»(виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»(замовником) укладено договір про надання рекламних послуг № 93 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення рекламної кампанії, а саме: з розміщення рекламних матеріалів в Київському метрополітені, а замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх. Вид реклами, термін розміщення, вартість послуг та порядок розрахунків визначаються у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору замовник зобов'язується не пізніше зазначеного у додаткових угодах строків надавати макет (у тому разі якщо макет не замовляється у виконавця) або поліграфію (якщо її виготовляє замовник).

Строк рекламної кампанії розпочинається за умови здійснення замовником оплати вартості послуг на розрахунковий рахунок виконавця, розмір і строки якої зазначаються у діючій додатковій угоді (п. 3.2 Договору).

В рамках Договору сторони уклали ряд додаткових угод, якими врегулювали формат розміщуваної реклами, термін розміщення, вартість послуг та порядок розрахунків. Дані додаткові угоди є невід'ємними частиною Договору.

Зокрема, за додатковою № 2 від 24.02.2011 р. період розміщення реклами склав з 29.03.2011 р. по 25.04.2011 р., а вартість послуг -59000 грн., які відповідач зобов'язався слати до 26.03.2011 р.. Факт надання послуг за даною додатковою угодою сторонами не оспорюється, однак, всупереч визначеному строку оплати, відповідачем до 26.03.2011 р. було сплачено тільки 10000 грн.. 28.03.2011 р. відповідачем оплачено 10000 грн. (2 дні прострочення), 29.03.2011 р. -10000 грн. (3 дні прострочення), а решту суми (29000 грн.) -05.04.2011 р. (10 днів прострочення).

Також з порушенням строку оплати були здійснені відповідачем платежі за додатковими угодами № 3 та № 4. Надання послуг за цими додатковими угодами також сторонами не оспорюється. Так, за додатковою угодою № 3 від 24.02.2011 р. період розміщення реклами становив з 26.04.2011 р. по 23.05.2011 р., вартість послуг -59000 грн., а строк оплати -до 23.04.2011 р.. Відповідачем по 15000 грн. було сплачено 27.04.2011 р. (4 дні прострочення), 04.05.2011 р. (11 днів прострочення), 05.05.2011 р. (12 днів прострочення). Залишок 14000 грн. відповідачем сплачено (23.05.2011 р.).

Предметом додаткової угоди № 4 від 17.05.2011 р. є надання послуг з розміщення реклами у період з 24.05.2011 р. по 15.08.2011 р.. Вартість послуг додатковою угодою № 4 визначена у розмірі 159000 грн., які підлягали оплаті рівними платежами по 53000 грн. поетапно: до 20.05.2011 р., до 15.06.2011 р. та до 12.07.2011 р.. Як і за попередніми додатковими угодами, відповідач порушив строк оплати сплативши 500000 грн. 23.05.2011 р. (3 дні прострочення), 21.06.2011 р. - 3000 грн. (32 дні прострочення), 21.06.2011 р. 12000 грн. (6 днів прострочення), 05.07.2011 р. - 15000 грн. (20 днів прострочення), 12.07.2011 р. -15000 грн. (27 днів прострочення), 15.07.2011 р. -5000 грн. (30 днів прострочення), 21.07.2011 р. -6000 грн. (36 днів прострочення), 21.07.2011 р. -9000 грн. (9 днів прострочення), 27.07.2011 р. -15000 грн. (15 днів прострочення), 15.08.2011 р. -15000 грн. (34 дні прострочення), 26.08.2011 р. -14000 грн. (45 днів прострочення).

В ході виконання додаткової угоди № 4 відповідач змінив сюжет реклами у вагонах та замовив виготовлення поліграфії зміненого сюжету позивачу (акт № ОУ-93/3 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 22 червня 2011 р.). Вартість даних послуг склала 1900 грн.. Дана сума не є спірною.

За порушення строку оплати п. 4.2 Договору на відповідача покладений обов'язок сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно або неналежно виконаного зобов'язання. В свою чергу, в силу ч. 3 даної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, на відміну від штрафу пеня є тривалою неустойкою, яка стягується виключно за порушення грошового зобов'язання за кожен день прострочення, в той час як штрафом є одноразовий платіж.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996, № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Облікова ставка є одним з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку (Постанова Національного банку України від 18.08.2004 р. № 389 «Про затвердження Положення про процентну політику Національного банку України»).

Отже, спосіб визначення розміру неустойки виходячи з облікової ставки НБУ свідчить про застосування порядку її нарахування протягом певного періоду, що пов'язаний з простроченням виконання зобов'язання, а тому передбачена п. 4.2 Договору неустойка за своєю природою є пенею, а не штрафом.

За розрахунком позивача, який перевірений судом та прийнятий як вірний, за прострочення оплати вартості послуг за додатковими угодами № 2, № 3 та № 4 пеня складає 3136,9498 грн..

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Інфляційна складова простроченого боргу, який виник за додатковими угодами № 2, № 3 та № 4 та не сплачений відповідачем, становить 815,4648 грн., а три відсотки річних -607,1458 грн..

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за додатковими угодами № 2, № 3 та № 4 у розмірі 3136,9498 грн., а також 815,4648 грн. інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних у розмірі 607,1458 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Після закінчення строку дії додаткової угоди № 4 позивач по 12.09.2011 р. продовжив розміщення реклами у вагонах Київського метрополітену, поліграфія якої ним за макетом, наданим відповідачем, у кількості 400 примірників була виготовлена при виконанні додаткової угоди № 4, вважаючи свої дії такими, що вчиненні на виконання додаткової угоди № 5.

Додаткова угода № 5 була укладена сторонами 08.08.2011 р., відповідно до якої на термін дії рекламної кампанії виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення реклами у вагонах Київського метрополітену ф. 620х305 мм (горизонтальний) -крайній простінок, верхній рівень, один постер у кожному вагоні, всі вагони, у період з 16.08.2011 р. -12.09.2011 р. (4 тижні) Загальна кількість вагонів 613 шт.

Вартість даних послуг додатковою угодою № 5 визначена у розмірі 58000 грн., оплату яких замовник зобов'язався здійснити до 16.08.2011 р.

Додаткова угода № 5 є окремим правочином, який укладено в рамках та на виконання Договору і вона (додаткова угода № 5) не має на меті продовження тих правовідносин, що виникли внаслідок укладення додаткової угоди № 4.

Зокрема, це слідує з п. 4 додаткової угоди № 5, згідно з яким замовник зобов'язаний надати макет (якщо поліграфію виготовляє виконавець) або поліграфію за 5 робочих днів до початку рекламної кампанії. Виготовлення поліграфії оплачується додатково. Макет або поліграфія передається замовником виконавцю згідно з діючими вимогами, які попередньо в електронному вигляді виконавець відправляє замовнику. При передачі макету або поліграфії представники замовника та виконавця обмінюються розписками, в яких вказується дата прийому-передачі макету або поліграфії.

Таким чином, виходячи з п. 4 додаткової угоди № 5, реклама, надання послуги з розміщення якої є предметом додаткової угоди № 5, підлягає окремому завчасному узгодженню сторонами. Жодними умовами додаткової угоди № 5 не передбачено, що в рамках її виконання можуть надаватись послуги з розміщення реклами, що була узгоджена сторонами за додатковою угодою № 4.

Оскільки в силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, саме на позивача покладається обов'язок доведення факту узгодження сторонами розміщення тієї ж реклами при виконання додаткової угоди № 5, що розміщувалась при виконання попередніх угод. Одним із можливих способів такого узгодження є надання доказів щодо надсилання відповідачу в електронному вигляді фотозвітів не пізніше як через 7 робочих днів після повного розміщення рекламних матеріалів (р. 6 додаткової угоди № 5). Відповідних доказів суду не подано

Отже, дії позивача з розміщення реклами, поліграфія якої була передана відповідачем в рамках виконання додаткової угоди № 4 та не узгоджена сторонами в рамках виконання додаткової угоди № 5, не можуть вважатись діями щодо виконання останньої. Також не можуть ці дії оцінюватись як дії, вчиненні з метою виконання додаткової угоди № 4, оскільки її строк закінчився і умовами даної угоди не передбачено її пролонгацію подібним чином.

З огляду на викладене, розміщення позивачем реклами відповідача у Київському метрополітені у період з 16.08.2011 р. по 12.09.2011 р., макет чи поліграфія якої не була узгоджена сторонами, не пов'язано з виконанням Договору. Отже, ці дії, які не були узгоджені відповідачем, вчинені позивачем на власний ризик і результати їх виконання не прийняті (не акцептовані) відповідачем, що свідчить про відсутність підстав вважати останнього зобов'язаним за їх виконання. Зазначені вище обставини в сукупності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 57000 грн. та, відповідно, пені, інфляційної складової боргу і трьох відсотків річних за його несплату.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»(04119, м. Київ, вул. Воровського, 51, кв. 48, код ЄДРПОУ 36470918) на користь приватного підприємства «Морфо Дідіус»(04212, м. Київ, вул. Малиновського, 13, кв. 277, код ЄДРПОУ 32454159) 3136,9498 грн. пені, 815,4648 грн. інфляційної складової боргу, 607,1458 грн. трьох відсотків річних, 109,77 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 25.04.2012 р.