Рішення

від 18.04.2012 по справі 5011-14/3374-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/3374-2012 18.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир-Медіа»

до Приватного підприємства «Крафт-Пак»

про стягнення 2 588,06 грн.

Суддя: Мельник С.М .

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю;

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алатир-Медіа»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Крафт-Пак»про стягнення 118 276,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору поставки № 5 від 01.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.12 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.12 р. справу направлено за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.12 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 5017/502/2012 до свого провадження та присвоєно їй № 5011-14/3374, розгляд справи призначено на 18.04.12 р.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з погашенням відповідачем основної заборгованості у сумі 101 869,20 грн. та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 408,18 грн., 356,21 грн. 3% річних, 1 823,67 пені, судовий збір та витрати, сплачені за юридичні послуги у розмірі 3 200,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи те що у матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.04.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алатир-Медіа» (надалі -позивач) та Приватним підприємством «Крафт-Пак»(надалі -відповідач) було укладено договір постачання № 5 (надалі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язаний поставити і передати у власність відповідача: продукцію з гофрокартону (товар), а відповідач зобов'язаний прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Пунктом 4.8. договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється на протязі 10-ти календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивачем було відвантажено відповідачеві товар на загальну суму 111 869,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 35 від 07.12.11 р. на суму 55 934,60 грн. та № 37 від 14.12.11 р. на суму 55 934,60 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, оплативши його частково у сумі 10 000,00 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 101 869,20 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначається в п. 5.5. договору, за прострочення оплати товару відповідно до умов цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, до дати виконання платежу покупцем, а також згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми оплати за товар.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, який не спростований належним чином відповідачем, останній має сплатити 408,18 грн. інфляційних втрат, 356,21 грн. 3 % річних та 1 823,67 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 408,18 грн. інфляційних втрат, 356,21 грн. 3 % річних та 1 823,67 грн. пені, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з тим, Господарським процесуальним кодексом України, передбачено відшкодування за рахунок винної сторони сум, які підлягають сплаті за послуги саме адвоката, а не юридичних послуг.

Виходячи з цього, вимога про стягнення з відповідача 3 200,00 грн. витрат на юридичні послуги задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Крафт-Пак» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32 Г, кв. 240; код ЄДРПОУ 31893922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир-Медіа»(03151, м. Київ, вул. Смілянська, 7; код ЄДРПОУ 37106827) 408 (чотириста вісім) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 21 коп. 3% річних, 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн.67 коп. пені та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.12 р.

Суддя С.М. Мельник