Рішення

від 24.04.2012 по справі 5011-3/3277-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/3277-2012 24.04.12

За позовом Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної в м. Києві

державної адміністрації

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорро «Х»

Про стягнення 19 377,07 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Луньова Є.О. -директор, протокол № 1 від 08.04.2003

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорро «Х»11 552,44 грн. основного боргу за комунальні послуги, 4 454,23 грн. пені, 2 487,34 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 883,06 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 3395 від 01.04.2008 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/3277-2012 та призначено її до розгляду на 03.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/3277-2012 від 03.04.2012, в зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.03.2012, розгляд справи був відкладений на 17.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/3277-2012 від 17.04.2012, в зв'язку з неявкою представника позивача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.03.2012 та ухвалі від 03.04.2012, розгляд справи був відкладений на 24.04.2012.

Позивач в судове засідання 24.04.2012 не з'явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.03.2012 та ухвалах від 03.04.2012, від 17.04.2012 не виконав.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 17.04.2012 було надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Волинська, 4-А, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців є юридичною адресою відповідача.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 24.04.2012 відзиві визнає заборгованість перед позивачем на суму основної заборгованості у розмірі 11 552,44 грн., суму інфляційних витрат -2 487,34 грн. та суми 3% річних -883,06 грн., тобто в загальному розмірі 14 922,84 грн. З розрахунком розміру пені відповідач не погоджується.

В судовому засідання 24.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.2008 між Комунальним підприємством «Чоколівське»Солом'янської районної у м. Києві ради (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зорро «Х»(орендар) укладено договір № 3395 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає за плату орендарю комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 179,3 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Ушинського, 30/1, а орендар приймає участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території. Приміщення використовується для адміністративних потреб та розміщення магазину продовольчих товарів.

Відповідно до п. 5.1., п. 5.2. договору строк дії договору встановлено сторонами з 01.04.2008 до 01.04.2009. Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить іншу сторону про припинення договору.

Доказів в підтвердження того, що однією із сторін було виявлено бажання по припинення договору не подано.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем не сплачуються надані позивачем комунальні послуги, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01.04.2008 по 31.12.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11 522,44 грн. За несвоєчасне виконання зобов'язань нарахована пені в розмірі 4 454,23 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 2 487,34 грн. та 3% річних в сумі 883,06 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 2.1. договору орендар щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Орендар користується послугами:

Опалення : оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає виконавцю. Опалювальна площа 89,40 кв. м.

Гаряче водопостачання : оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає виконавцю. В приміщенні наявні 2 крани ГВП.

Холодне водопостачання : оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ДКО «Київводоканал») надає виконавцю. В приміщенні наявні 2 крани ХВП.

Пунктом 2.6. договору визначено, що окрім плати за комунальні послуги орендар сплачує виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 136,27 грн.

Орендар також сплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 9,14 грн. в місяць (п. 2.7. договору).

Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За умовами п. 4.1. договору визначено, що орендар повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за надані послуги у період з 01.04.2008 по 31.12.2011, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 11 522,44 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих комунальних послуг в розмірі 11 522,44 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми богу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 4.1. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 1 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2. договору, розмір якої, за розрахунками суду на визначені позивачем суми боргу та періоди із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ становить 315,70 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 315,70 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині нарахування розміру пені в сумі 4 138,53 грн. в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 2 487,34 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 883,06 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 487,34 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 883,06 грн. (за неоспореними відповідачем розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної у м. Києві ради обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорро «Х»(м. Київ, вул. Саксаганського, 67-А, код ЄДРПОУ 32421830) на користь Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код ЄДРПОУ 35756971) 11 552 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 44 коп. основного боргу, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 70 коп. пені, 2 487 (дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 34 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 06 коп. -3 %річних, 1 265 (одну тисячу двісті шістдесят п'ять) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова

Рішення підписано 26.04.2012.