Рішення

від 23.04.2012 по справі 5011-5/2481-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/2481-2012 23.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»

про стягнення 19 569,97 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 31.12.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»(далі -відповідач) про стягнення 20 569,97 грн., а саме: 17 304,92 грн. -основного боргу, 784,92 грн. -пені, 1 211,34 грн. -штрафу, 259,57 грн. -збитків від інфляції, 1 009,22 грн. -20 % річних. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім, в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/2481-2012, розгляд справи призначено на 22.03.2012 р.

В судовому засіданні 22.03.2012 р. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19 569,97 грн., а саме 16 304,92 грн. -основного боргу, 784,92 грн. -пені, 1 211,34 грн. -штрафу, 259,57 грн. -збитків від інфляції, 1 009,22 грн. -20 % річних.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/2481-2012 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2012 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.04.2012 р.

Представник відповідача у судове засідання 04.04.2012 р. повторно не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/2481-2012 повторно не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2012 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 23.04.2012 р.

23.04.2012 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог поданої в судовому засіданні 22.03.2012 р., просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 23.04.2012 р. вкотре не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 23.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 3952-11 (далі -Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна товару зазначається у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата вартості товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 9.7 Договору він чинний протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити Договір за один місць до його закінчення, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін на тих же умовах.

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 31 135,98 грн. на підставі видаткових накладних № 207782/205208 від 14.10.2011 р., № 208205/205237 від 14.10.2011 р., № 208790/205236 від 14.10.2011 р.

Відповідач оплату товару здійснив частково на суму 14 831,03 грн., а саме: платіжним дорученням № 54 від 11.10.2011 р. суму 3 831,06 грн. платіжним дорученням № 68 від 17.10.2011 р. суму 5 000 грн., платіжним дорученням № 70 від 18.10.2011 р. суму 5 000 грн. та платіжним дорученням № 201 від 12.03.2012 р. суму 1 000 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 16 304,92 грн.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем за поставлений товар на підставі вказаних накладних, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що оплата здійснюється в наступному порядку: шляхом відстрочки платежу на 14 календарних днів.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 7.1. Договору 784,94 грн. пені та 1 211,34 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за не своєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, у випадку порушення строків оплати вартості більш ніж на 30 календарних днів штраф у розмірі 7 відсотків від суми боргу.

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 793,66 грн. пені.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 784,94 грн. Оскільки підстави для стягнення суми більшої ніж заявлено позивачем суд немає, штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача за розрахунком позивача.

Як встановлено судом, позивачем вірно розраховано розмір штрафу, який становить 1 211,34 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 259,57 грн. збитків від інфляції та 1 009,22 грн. 20 % річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з п. 9.2 Договору у випадку порушення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику 20 відсотків річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, нарахував відповідачу в порядку п 9.2 Договору 1 009,22 грн. 20 % річних.

За розрахунком суду розмір 20 % річних становить 1 024,07 грн.

Оскільки підстави для стягнення суми більшої ніж заявлено позивачем суд немає, відсотки річних підлягають стягненню з відповідача за розрахунком позивача в розмірі .

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що позивачем завищено їх суму, з огляду на що, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»на користь позивача підлягає стягненню 86,52 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені, відсотків річних та збитків від інфляції.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи здійснений судом перерахунок збитків від інфляції.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ Блок»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 37782427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 35871504) 16 290 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 48 коп. - основного боргу, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 92 коп. - пені, 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 34 коп. - штрафу, 1 009 (одну тисяча дев'ять) грн. 22 коп. - процентів річних, 86 (вісімдесят шість) грн. 45 коп. збитків від інфляції та 1 594 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 83 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака