Рішення

від 25.04.2012 по справі 5011-36/2312-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/2312-2012 25.04.12

За позовомДочірнього підприємства "Маратекс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Призма Бета" простягнення 188 224, 39 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 -по дв. №б/н від 12.02.2012р. від відповідача:ОСОБА_2 -по дов. №24 від 20.02.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Маратекс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Бета" (надалі про стягнення 188 224, 39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов'язання відповідача повернути сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 144 100, 74 грн. в якості гарантійного платежу за попереднім договором від 28.02.2008 р. у зв'язку із не укладенням основного договору. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 31 226, 63 грн. та 3% річних у розмірі 12 897, 02 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 25.04.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву за змістом якого проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю, вказує, що наслідком не укладення у визначені строки основного договору є укладення нового попереднього договору, а не повернення гарантійного платежу, а звернення позивача із заявою про повернення гарантійного платежу свідчить про його відмову від переукладення попереднього договору та як наслідок від укладення основного договору, що згідно умов спірного попереднього договору звільняє відповідача від обов'язку по поверненню гарантійного платежу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»(орендодавець) та Дочірнім підприємством «Маратекс»(орендар) було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №779 (надалі -"Попередній договір").

Відповідно до п. 1 ст. 1 Попереднього договору орендодавець заявляє, що на земельній ділянці, яка знаходиться по проспекту Генерала Ватутіна в Дніпровському та Деснянському районах міста Києва, загальною площею 179 100 кв.м., він має намір проінвестувати будівництво багатофункціонального торгово-розважального комплексу (торговий центр) під робочою назвою -"Дніпровська пристань", з площами, призначеними, зокрема, під гіпермаркет та під торгову галерею, а також під паркінг.

Пунктом 1 ст. 2 Попереднього договору встановлено, що сторони цього договору зобов'язуються протягом 60 днів з моменту отримання орендодавцем права власності на торговий галерею (торговий центр), але в будь-якому випадку не пізніше 28.02.2009 р., на умовах, визначених цим договором, укласти Договір оренди (Основний договір), за яким орендодавець передасть у строкове платне користування орендарю частину торгової галереї.

За змістом п.п. 8.4, 8.5 ст. 3 Попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення Договору оренди орендар сплачує орендодавцеві забезпечувальний платіж у сумі, що визначена у додатку 1, пункт Q.

Додатком 1 до Попереднього договору сторонами погоджено Конкретні умови Договору оренди, відповідно п. Q яких сума забезпечення, встановленого п. 8.5 ст. 3 Попереднього договору, становить 144 100, 74 грн.

На виконання умов Попереднього договору позивачем в якості сплати забезпечувального платежу було перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 144 100,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1041 від 14.03.2008 р.

Листами №15/09 від 20.01.2009 р. та №50/09 від 13.02.2009 р. відповідач звертався до позивача з пропозиціями щодо укладення в т.ч. нового попереднього договору.

26.02.2009 р. листом №74 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченого в т.ч. за Попереднім договором забезпечувального платежу у зв'язку із не укладенням у визначені строки Договору оренди.

Спір стосується наявності підстав для повернення коштів (забезпечувального платежу), сплачених за Попереднім договором.

Позивач вказує, що у визначений Попереднім договором строк Основний договір укладено не було, а тому у відповідача виникло зобов'язання повернути одержані за Попереднім договором кошти.

Відповідач заперечує проти позову та вказує на положення п. 3 ст. 4 Попереднього договору якими визначено, що у випадку відмови від укладання Основного договору забезпечувальний платіж не підлягає поверненню. Під відмовою від укладання Основного договору Товариство з посиланням на п. 5 ст. 2 Попереднього договору вказує на відмову Підприємства від укладання нового попереднього договору в порядку п. 3 ст. 2 Попереднього договору.

Частиною 1 ст. 635 Цивільного кодексу України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір укладено у передбаченій законом формі (нотаріально посвідчено та зареєстровано), а сторони домовилися не пізніше 28.02.2009 р. укласти Основний договір.

Сторони на підставі викладених норм та ст. 6 Цивільного кодексу України в п.п. а) п. 3 ст. 2 Попереднього договору домовилися про те, що зобов'язання по цьому договору щодо укладення Договору оренди не зможуть бути дійсними до дати фактичної побудови торгової галереї та отримання необхідних документів на неї і, відповідно, Договір оренди не зможе бути укладеним, або Договір оренди не буде укладено в установлений строк, вказаний в п. 1 ст. 2, сторони не несуть жодної відповідальності (за умови належного виконання вимог цього пункту) та постановляють наступне: а) за заявою орендодавця не пізніше ніж за один місяць до того, як сплине строк для укладення Договору оренди, вказаний в п. 1 ст. 2, сторони зобов'язуються укласти новий попередній договір на умовах, що будуть відповідати положенням цього договору. Безпідставне ненадання нового попереднього договору або договору оренди з боку орендодавця по спливу 14 календарних днів після того, як такий обов'язок виник, вважається відмовою (ухиленням) від укладення договору та тягне за собою відповідальність передбачену п. 3 ст. 4 лише у випадку якщо таке ненадання нового попереднього договору або Договору оренди призвело до не укладення таких договорів.

Тобто, Попереднім договором передбачено укладання Основного договору або нового попереднього договору.

Сторонами не заперечується факт неможливості укладання Основного договору до 28.02.2009 р. з огляду на не завершення будівництва об'єкту оренди, який було введено в експлуатацію лише у 2010 році.

При цьому, має місце спір щодо неправомірної відмови (ухилення) Підприємства від укладання нового попереднього договору, що передбачено п. 3 ст. 2 Попереднього договору.

Товариство вказує, що згідно п. 5 ст. 3 Попереднього договору у випадку відмови однієї із сторін від зобов'язань за цим договором (розірвання цього договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених даним договором), вважається, що одночасно вчинена відмова від укладення Договору оренди, а відмова Підприємства, на думку Товариства, полягає у не укладанні нового попереднього договору.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Попереднього договору у випадку, якщо одна із сторін безпідставно відмовиться (ухилиться) від укладення Договору оренди у строки і на умовах, визначених у цьому договорі, вона сплатить на користь іншої сторони штраф у розмірі трьох місячних внесків основної орендної плати. Підставою для розрахунку штрафу буде основна орендна плата, обрахована у відповідності до додатку №1, пункт F. В оплату штрафу з боку орендаря на користь орендодавця зараховуються сума забезпечувального платежу.

Суд вважає, що відсутні підстави для висновку про відмову Підприємства від укладання Основного договору в розумінні п. 5 ст. 3 Попереднього договору з огляду на наступне.

По-перше, згідно із п.п. б) п. 3 ст. 2 Попереднього договору до порядку укладання нового попереднього договору застосовуються положення пункту 4 цієї статті.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 ст. 2 Попереднього договору Договір оренди буде укладено в нотаріальній формі. Право вибору нотаріуса для укладення Договору оренди надається орендодавцеві. Нотаріус не може знаходитися за межами міста Києва. Орендодавець після виконання визначених законодавством України вимог, які надають йому право на укладення Договору оренди, повідомить орендарю дату, місце та місцезнаходження нотаріуса, яким буде посвідчено Договір оренди, шляхом направлення письмового повідомлення та проекту Договору оренди, який має містити умови, визначені в ст. 3 цього договору або випливають з неї.

Положеннями п. 4.3 ст. 2 Попереднього договору визначено, що сторони можуть письмово (шляхом обміну листами) погодити інший порядок укладення Договору оренди, ніж вказаний в підпунктах 4.1, 4.2, що не буде вважатися зміною умов цього договору.

Таким чином, сторонами обумовлено, що обов'язком Товариства є повідомлення Підприємства про дату , місце та місцезнаходження нотаріуса, яким буде посвідчено такий договір.

В якості доказів виконання свого обов'язку щодо повідомлення Підприємства про необхідність укладання нового попереднього договору Товариство посилається на лист №15/09 від 20.01.2009 р., направлений 20.01.2009 р. (своєчасно).

За змістом Глави 18 Цивільного кодексу України датою є погоджена календарна дата вчинення певної дії.

Наведений лист містить місце та місцезнаходження нотаріуса, проте не містить дати укладання договору. Формулювання "у зручний для вас час, який просимо додаткового узгодити" не узгоджується із змістом п. 4.2 ст. 2 Попереднього договору та законодавчим визнанням терміну "дата", під яким необхідно розуміти календарну дату.

Твердження про необхідність узгодження такої дати в порядку п. 4.3 ст. 2 Попереднього договору є хибним, оскільки в п. 4.2 вказаної статті сторони домовилися про зміст повідомлення, а п. 4.3 передбачає право сторін домовитися про інше (тобто, внести зміни до договору в цій частині), а при відсутності домовленості про інше підлягають застосування норми укладеного Попереднього договору.

Товариством не надано доказів погодження іншого порядку визначення дати, а тому згідно положень п. 4.2 ст. 2 Попереднього договору зобов'язанням Товариства було повідомити дату укладання нового попереднього договору.

Відсутня дата укладання нового попереднього договору і в листі Товариства №50/09 від 13.02.2009 р.

Зміст спірних правовідносин щодо укладання нового попереднього договору свідчить про те, що обов'язок Підприємства з'явитися для його укладання, обумовлений обізнаністю про дату та місце його укладання. Відсутність відомостей про дату укладання свідчить про неможливість виконання Підприємством вказаного обов'язку.

Обов'язковість повідомлення Товариством дати укладання договору відображена і в п. 4.4 ст. 3 Попереднього договору яким передбачено дії Товариства у випадку неможливості укладення Договору оренди з причин, що залежать від нотаріуса.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки Товариство не виконало передбаченого п. 4.2 ст. 2 Попереднього договору обов'язку щодо повідомлення Підприємства про дату укладання нового попереднього договору, що унеможливлювало явку Товариства для його укладання, то відсутні підстави вважати Підприємство таким, що прострочило виконання свого зобов'язання по укладанню нового попереднього договору. Тобто, відсутній факт ухилення Підприємства від укладання нового попереднього договору.

По-друге, із змісту п. 5 ст. 2 Попереднього договору вбачається, що сторони домовилися розуміти під відмовою від укладання Основного договору відмову однієї із сторін від зобов'язань за цим договором (розірвання цього договору в односторонньому порядку у випадках передбачених даним Договором).

Зміст п. 4.5 ст. 2 Попереднього договору визначає, що відмова (одностороннє розірвання) від зобов'язань, які виникають з цього договору, повинна бути складена у письмовій формі.

Будь-яких відмов в порядку п.п. 4.5, 5 ст. 2 Попереднього договору матеріали справи не містять, що виключає твердження Товариства про відмову Підприємства від Основного договору та наявність підстав для застосування передбачених п. 3 ст. 4 Попереднього договору наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із абз. 3 п.п. б) п. 3 ст. 2 Попереднього договору у випадку не укладення Договору оренди в строк визначений у п. 1 ст. 2 або нового попереднього договору, у випадку, передбаченому п. 3 ст. 2, з вини орендодавця (в тому числі, але не обмежуючись, у зв'язку з не отриманням орендодавцем документів, необхідних для укладення Договору оренди), орендар має право вимагати від орендодавця повернення всіх раніше сплачених в якості гарантійних або забезпечувальних платежів сум, маркетингового платежу, а також вимагати відшкодування збитків та компенсації витрат на здійснення адаптації приміщення, проведеної відповідно до п. 12 ст. 3 цього договору, але не більше ніж з розрахунку 1 000,00 грн. з одного метра квадратного площі приміщення, вказаної в додатку 1.

Судом встановлено наявність вини Товариства у не укладанні нового попереднього договору, а тому згідно абз. 3 п.п. б) п. 3 ст. 2 Попереднього договору у Товариства виникло зобов'язання повернути Підприємству забезпечувальний платіж.

Частиною 3 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

У відповідності до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Наведене зобов'язання в розумінні ст.ст. 6, 631, 635 Цивільного кодексу України підлягає виконанню незалежно від припинення Попереднього договору, оскільки про це домовлено.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 144 100,74 грн. в якості внесення забезпечувального платежу за Попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд відзначає, що сторонами не було погоджено в умовах Попереднього договору строку повернення забезпечувального платежу, а відтак підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом №74 від 26.02.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченого в т.ч. за Попереднім договором забезпечувального платежу у зв'язку із не укладенням у визначені строки Договору оренди.

Наведений лист було отримано відповідачем 27.02.2009 р. , що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення та не заперечується представником відповідача.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та дати отримання листа №74 від 26.02.2009 р. грошове зобов'язання відповідача по поверненню забезпечувального платежу у розмірі 144 100,74 грн. мало було бути виконано до 06.03.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 144 100,74 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Крім цього, оцінюючи передумови виникнення спору суд відзначає, що за змістом абз. 2 п.п. б) п. 3 ст. 2 Попереднього договору новий попередній договір може укладатися не більше одного разу, а його строк дії не може перевищувати вісім місяців.

Тобто, за умови переукладання сторонами попереднього договору в силу наведених положень Попереднього договору строк укладання Договору оренди (Основного договору) спливає 28.10.2009 р.

В той же час, друга черга Торгового центру була готова до експлуатації, з готовністю якої положення п. 2 ст. 2 передбачають можливість укладення Договору оренди, лише 12.05.2010 р., що підтверджується сертифікатом відповідності КВ 000165 від 12.05.2010 р.

Отже, у зв'язку із затримкою введення в експлуатацію Торгового центру Договір оренди (Основний договір) в будь-якому випадку не міг бути укладений до закінчення строку дії нового попереднього договору.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства основного боргу у розмірі 144 100,74 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 31 226,63 грн. та 3% річних у розмірі 12 897,02 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню забезпечувального платежу у період з березня 2009 року по січень 2012 року та у період з 06.03.2009 р. по 25.02.2012 р. відповідно.

При цьому, суд відзначає, що визначення позивачем в таблиці розрахунку 3% річних кінцевої дати нарахування -25.02.2011 р. є помилковим (має місце описка), оскільки як з тексту позовної заяви, так із додатку до неї (розрахунок ціни позову) вбачається, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних розрахована саме за період з 06.03.2009 р. по 25.02.2012 р., що також підтверджується визначенням в такій таблиці кількості днів -"1086".

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення наведеної норми застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).

Аналогічний висновок про наявність грошового зобов'язання незалежно від підстави його виникнення за умови якщо предметом є передача грошей міститься в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі №3-131гс11 та від 05.12.2011 р. у справі №3-125гс11 згідно ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до врахування судами при розгляді справ.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 6, 631, 635 Цивільного кодексу України в силу юридичного факту не укладення Договору оренди з вини Товариства, у останнього виникло зобов'язання повернути на користь Підприємства грошові кошти у розмірі 144 100,74 грн.

Тобто, має місце правовідношення в якому Товариство (боржник) зобов'язано вчинити на користь Підприємства (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по поверненню коштів, яке за змістом правовідношення є грошовим, Товариством не виконано ні після припинення Попереднього договору, ні після отримання вимоги від Підприємства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню забезпечувального платежу, є правомірними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення відповідача, інфляційних в сумі 31 226, 63 грн.

Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідача по поверненню забезпечувального платежу є 06.03.2009 р., а відтак Товариство є таким, що прострочило виконання грошового зобов'язання лише з 07.03.2009 р. та відповідно з наведеної дати є правомірним нарахування 3% річних.

За перерахунком суду (у період з 07.03.2009 р. по 25.02.2012 р.), розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 12 885,14 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних (11,88 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані позивачем невірно (за більший період).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства основного боргу у розмірі 144 100,74 грн., інфляційних втрат у розмірі 31 226,63 грн. та 3% річних у розмірі 12 885,14 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Бета" (02660, м. Київ, просп. Генерала Ватутіна, 2Т; ідентифікаційний код 34001316) на користь Дочірнього підприємства "Маратекс" (03134, м. Київ, вул. Трублаїні, 2, кім. 21.; ідентифікаційний код 31482177) основний борг у розмірі 144 100 грн. 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 31 226 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 12 885 грн. 14 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 3 764 грн. 62 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної вили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

27.04.2012р.