Рішення

від 18.04.2012 по справі 5011-14/3369-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/3369-2012 18.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ ОНЛАЙН"

про повернення 11 883,00 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ ОНЛАЙН" про повернення 11 883,00 грн., з яких 10 200,00 грн. основного боргу, 40,80 грн. інфляційних втрат, 928,20 грн. пені та 714,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці оплаченого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.04.12 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.04.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.11 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" (позивач) на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОМ ОНЛАЙН" (відповідач) рахунку на оплату № 1160m від 17.11.11 р. було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 10 200,00 грн. платіжним дорученням № 155 від 17.11.11 р. У рядку "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення зазначено: "Оплата за KETTLER згідно рах. № 1160m від 17.11.11 р."

Відповідачем поставку оплаченого товару здійснено не було, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу лист вих. № 120 від 05.12.11 р. з проханням повернути сплачені кошти у дводенний строк.

30.01.12 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, у якій вимагав сплатити перераховані кошти протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи відповіді на звернення відповідач не надав, суму перерахованих коштів не сплатив.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З приписів вищевказаних правових норм вбачається, що за невизначеності строку виконання зобов'язання, воно повинне бути виконано протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги. В даному випадку протягом 7 днів від моменту пред'явлення претензії, тобто з 07.02.12 р. боржник вважається таким, що прострочив виконання, і починається нарахування інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 40,80 грн. за грудень 2011 р. та за січень 2011 р., тобто до моменту пред'явлення вимоги. За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України 928,220 грн. пені та 714,00 грн. штрафу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з наведених положень ст. 231 Господарського кодексу України, обов'язковою умовою нарахування штрафних санкції є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру. Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування штрафних санкцій, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про їх стягнення.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що розмір штрафних санкцій, визначений у ч. 2 ст. 231 ГК може застосовуватись лише у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, та за умови, якщо інший розмір не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 200,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В решті позову належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМ ОНЛАЙН" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 35634474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" (03150, м. Київ, вул. А. Барбюса, 56, оф. 25; код ЄДРПОУ 36257851) 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. боргу, 1 381 (одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 55 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.12 р.

Суддя С.М. Мельник