Рішення

від 12.04.2012 по справі 5/023-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2012 р. Справа № 5/023-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ до Приватного підприємства "ЦЕРЕГА-АГРО-ТРАНС", Ставищенський район, с. Розумниця про стягнення 4190,12 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 01.03.2012р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі -позивач) до Приватного підприємства "ЦЕРЕГА-АГРО-ТРАНС" (далі -відповідач) про стягнення 4190,12 грн., з яких 1108,09 грн. курсової різниці, 30,29 грн. 3% річних, 207,65 грн. пені та 2844,09 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшов відзив на позовну заяву від 02.04.2012р. № 10, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що зобов'язання за договором щодо здійснення розрахунків за поставлений товар він виконав у повному обсязі, а щодо вимог про стягнення штрафних санкцій відповідач просить суд застосувати позовну давність та з вказаних підстав відмовити в задоволенні вимог у зазначеній частині позову.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" та Приватним підприємством "ЦЕРЕРА-АГРО-ТРАНС" було укладено договір купівлі -продажу від 10.04.2009р. № ТАТ-К/7 (далі -договір) відповідно до умов якого ТОВ "ТАТ-АГРО" -продавець зобов'язався продати, а Приватне підприємство "ЦЕРЕРА-АГРО-ТРАНС" -відповідач/покупець купити на умовах договору засоби захисту рослин, насіння (п. 1.1 договору)

Згідно п. 2.1 договору асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватись продавцем.

Згідно п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином:

- 50% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 18.04.2009р.;

- 50% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в термін до 01.10.2009р.

Положеннями п. 5.4 договору встановлено, що ціна товару вказується в додатках. Ціна товару розрахована по міжбанківському курсу відповідної іноземної валюти згідно додатку до української гривні на дату підписання цього договору. Ціна оплати визначається міжбанківським курсом на день здійснення оплати по даному договору.

Відповідно до п. 10.2 договору всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "ТАТ-АГРО" поставило відповідачу товар - соняшник на загальну суму 56880,96 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.04.2009р. № РН-0000108, яка підписана в двосторонньому порядку повноважними представниками продавця та покупця і скріплена печатками ТОВ "ТАТ-АГРО" та ТОВ"ЦЕРЕРА-АГРО-ТРАНС", завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар по зазначеній вище накладній виконав з порушення строків передбачених п. 5.3 договору, сплативши на користь продавця 15.04.2009р. грошові кошти в розмірі 28440,00 грн. та 15.10.2009р. -28440,48 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ТОВ "ТАТ-АГРО" за відповідні періоди, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" - первісний кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" - новий кредитор укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні від 22.02.2012р. № 02/02-12 (далі -угода) відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством "ЦЕРЕРА-АГРО-ТРАНС", що іменується надалі "боржник", зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-К/7 від 10.04.2009р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-К/7 від 10.04.2009р., а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди (п. 1.1 Угоди).

Відповідно до п. 1.2 угоди за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Згідно п. 2.1 угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 4190,12 грн.

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п. 6.1 угоди).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином ТОВ "ТАТ-АГРО" відступило позивачу належні йому права вимоги, які витікають із договору купівлі-продажу від 10.04.2009р. № ТАТ-К/7, укладеного між ТОВ "ТАТ-АГРО" та ПП "ЦЕРЕРА-АГРО-ТРАНС".

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача три проценти річних з простроченої суми за період прострочення з 02.10.2009р. по 14.10.2009р. складають 30,29 грн.

Здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Також позивач, посилаючись на п. 8.3 договору, просить суд стягнути з відповідача за порушення термінів оплати вартості поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення за період з 02.10.2009р. по 14.10.2009р., яка за його розрахунком складає 207,65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога у вказаній частині підлягає задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 8.3 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення грошових зобов'язань за договором штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно оплаченого товару, який за розрахунком позивача складає 2844,09 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога у вказаній частині підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача в частині вимог щодо стягнення нарахованих сум пені та штрафу з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності, передбачених ст. 258 ЦК України, згідно якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Судом досліджено положення договору купівлі-продажу від 10.04.2009р. № ТАТ-К/7, укладеного між ТОВ "ТАТ-АГРО" та ТОВ "ЦЕРЕРА-АГРО-ТРАНС" та встановлено, що в п. 8.4 зазначено договору сторони відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

З огляду на зазначене та враховуючи, що сторони за договором купівлі-продажу від 10.04.2009р. № ТАТ-К/7, відповідно до положень ст. 259 ЦК України погодили збільшити строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, заперечення відповідача в цій частини судом відхиляються та не приймаються до уваги при вирішенні спору у даній справі з огляду на їх безпідставність.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором курсову різницю в сумі 1108,09 грн.

В додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 10.04.2009р. № ТАТ-К/7 сторони встановили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент оплати; В - ціна на момент підписання договору; А2- курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день підписання договору; А1 - курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Згідно із ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Згідно даних, що містяться на офіційному сайті Національного банку України, офіційний курс долара США до гривні на 10.04.2009р., тобто на дату укладання договору купівлі-продажу № ТАТ-К/7, становив 7,70 грн. за 1 долар США, а станом на 15.10.2009р. -дата перерахування відповідачем грошових коштів за отриманий за договором товар -становив 8,80 грн.

Таким чином, вимога в частині заявленої до стягнення суми курсової різниці в розмірі 1108,09 грн., яка розрахована за формулою встановленою додатком № 1 до договору, підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач розрахунки за поставлений товар здійснив з порушенням строку, передбаченого п. 5.3 договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30,29 грн. трьох процентів річних, 207,65 грн. пені, 2844,09 грн. штрафу і 1108,09 грн. курсової різниці є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1000 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 1000 грн., позивач посилається на договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 01-03/12-11 від 01.03.2012р., платіжне доручення від 15.03.2012р. № 19, на підставі якого було сплачено надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 1000 грн., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.03.2012р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009р., виданого на ім'я ОСОБА_1

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.03.2012р. № 01-03/12-11, за умовами якого виконавець - адвокат зобов'язався надати замовнику -позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ПП "ЦЕРЕРА-АГРО-ТРАНС" -далі "боржник", які виникли на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-К/7 від 10.04.2009р. та на підставі Угоди про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 22.02.2012р. № 02/02-12, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду Київської області відповідної позовної заяви, представництва інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором. Правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно п. 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 1000 грн.

На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачені договором послуги, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.03.2012р., який підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками позивача та адвоката.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.03.2012р. № 19, оригінал якого залучений до матеріалів справи.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором, відповідає вимогам ст. 2 Закону України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Разом з тим, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката до 419,01 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЦЕРЕРА-АГРО-ТРАНС" (09443, Київська область, Ставищенський р-н., с. Розумниця, вул. Леніна, 79, ідентифікаційний код 33625761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 30 (тридцять) грн. 29 коп. 3% річних, 207 (двісті сім) грн. 65 коп. пені, 2844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 09 коп. штрафу, 1108 (одну тисячу сто вісім) грн. 09 коп. курсової різниці, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 01 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.